Асиметрія кори головного мозку

Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

§ 79.Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку

Дослідження функціональної організації півкуль головного мозку і спеціалізації їх кори почалися зі спостережень за хворими, які страждали на порушення мовлення. Ще в другій половині ХІХ ст. французький анатом Поль Брока і німецький невролог Карл Верніке виявили: порушення мовлення супроводжуються пошкодженням двох ділянок мозку, що майже повністю розміщуються в лівій півкулі. Так на мапі мозку з’явилася зона Брока, відповідальна

за вимову слів, і зона Верніке, функцією якої є сприйняття мовлення і формування його змісту.

Пізніше у правій і лівій півкулі було знайдене місце розташування (локалізації) центрів зорового і слухового аналізаторів, центрів рухової активності тощо. Виявилося, що ліва півкуля в основному контролює словесно-логічне мислення, виконання математичних операцій, сприйняття часу та зв’язку між подіями. Кора правої півкулі здебільшого відповідає за зорове, слухове сприйняття, за формування музичних і просторових образів. Від її функціонування залежать, в основному, процеси образного мислення, розуміння

і використання жестів, міміки, пантоміміки, інтонацій мовлення. Узагальнюючи, зазвичай говорять, що “лівий мозок” – логічний, аналітичний і словесний, а “правий мозок” – емоційний, узагальнюючий і образний (мал. 79.1).

Учені з’ясували, що активність лівої і правої півкуль мозку в різних людей є різною. Залежно від того, яка з півкуль є активнішою, тобто домінує, можна умовно визначити схильність людини до певного типу психічної діяльності. Людей з яскраво вираженим домінуванням лівої півкулі відносять до розумового типу, а тих, у кого домінує права півкуля, – до художнього. Функціональна асиметрія мозку є нормою, а повна чи часткова втрата асиметрії супроводжується певними психічними розладами. Проте й занадто виражене домінування однієї з півкуль не сприяє поліпшенню роботи мозку.

Мал. 79.1. Функціональна асиметрія кори великих півкуль у праворуких:

1 – лобова зона; 2 – аналіз тактильної інформації; 3 – слухова зона (ліве вухо);

4 – аналіз просторово-зорової інформації; 5 – зорова зона (ліве зорове поле); 6 – зорова зона (праве зорове поле);

7 – центр словесно-логічних і математичних операцій; 8 – слухова зона (праве вухо); 9 – центр писання; 10 – центр мовлення

Творчість і уява – процеси, що дають змогу знайти нові й нестандартні рішення – відбуваються за участю обох півкуль. Кожна півкуля додає свій внесок у забезпечення психічних процесів, і будь-яка складна діяльність людини регулюється обома півкулями. На певних етапах обробки інформації активно включається то одна, то інша півкуля. При цьому результати діяльності можуть бути однаковими, але досягаються вони у різні способи.

Ви знаєте, що люди відрізняються за тим, яка рука в них більш розвинена. Ліворукість або праворукість є проявом неоднакової активності функціональних центрів мозку. Центри управління рухами правої половини тіла розташовані в лівій півкулі головного мозку, а лівої половини – у правій. Тому ліворукість пов’язана з більшою активністю правої, а праворукість – лівої півкулі головного мозку. Зазвичай перевага активності лівої півкулі властива праворуким – тим людям, що виконують складні й тонкі операції правою рукою.

Праворуких людей більше – близько 90% усього населення Землі, проте “чисті” ліворукість й праворукість трапляються нечасто. Шульги зазнають певних труднощів в адаптації до “правосторон – нього світу”. Знаряддя праці (ножиці, верстати, машини, спортивне спорядження тощо) мають “праву” орієнтацію – пристосовані до того, щоб ними користувалися праворукі. “Права” орієнтація характерна й для способу писання в більшості мов світу. Чи слід переорієнтовувати ліворуких дітей, примушуючи їх виконувати тонкі рухи переважно правою рукою? Сьогодні вчені вважають, що таке перенавчання є недоцільним. Воно може призвести до порушень психічного розвитку, виникненню труднощів у навчанні і навіть спричинити нервові розлади.

Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку — Біологія

2017-10-29

Источник

Асиметрія кори головного мозку

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АСИМЕТРІЇ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ У ХВОРИХ З МОТОРНОЮ АФАЗІЄЮ

Левчук Т.О.,

логопед міського центру нейрореабілітації КМКЛ № 18

В статті дається визначення поняття «функціональна асиметрія» кори головного мозку, розглядається історичний аспект цієї проблематики, показано її особливості у хворих з моторною афазією.

Ключові слова: функціональна асиметрія, домінантна та субдомінантна півкулі, ліворукість, моторна афазія, компенсаторні можливості мозку.

Вивчення питання про порушення мозкової організації мовленнєвої функції на рівні взаємодії півкуль при мовних дизонтогенезах має доволі тривалу історію. Незважаючи на це, знання про функціональну асиметрію залишаються ще обмеженими.

Як відомо, функціональною асиметрією називають таку нерівність великих півкуль головного мозку у забезпеченні психічної діяльності, при якій по відношенню до одних функцій домінантною є ліва, а до інших – права півкулі.

Особливе значення має вивчення функціональної асиметрії кори головного мозку у хворих на афазію, оскільки це дозволяє спеціалістам, що працюють з цією категорією людей, глибше розуміти етіологію, механізми, патогенез мовленнєвого порушення та правильно будувати корекційну роботу з подолання дефекту, спираючись на компенсаторні можливості мозку.

Клініцисти були першовідкривачами проблеми мозкової організації мовлення і пов’язаною з нею проблемою функціональної асиметрії півкуль.

Ще за часів P. Broca (1861) і C. Wernicke (1874) стало відомо, що афазія у праворуких людей пов’язана з ураженням лівої півкулі. Вчення про афазію на перших етапах свого становлення зводилось лише до опису елементарних порушень мовлення, встановлення кореляції між ними і ураженням певних відділів кори мозку. У ліворуких було встановлено зворотну залежність. «Латералізація» мовленнєвих функцій розглядалася як дзеркальна. Проте, наукові дослідження останніх років показали, що це твердження не є беззаперечним.

В подальшому, в зв’язку з появою зацікавленості фізіологів, психологів, лінгвістів до проблеми мозкової організації і функціональної нерівності мозкових півкуль, дослідники зробили висновок, що механізми мовлення пов’язані із цілісною організацією діяльності мозку, яка включає в себе декілька ланок, кожна з яких привносить свій специфічний вклад у характер мовленнєвого процесу.

Англійський невролог J. Jackson (1860), вивчаючи порушення рухової сфери і мовлення, висловив припущення, які суперечили класичній клітинній локалізації функцій. Ним були відзначені парадоксальні, на перший погляд, явища, які полягали в тому, що ураження певної обмеженої ділянки мозку ніколи не призводить до повного випадання функцій. Відповідно теорії Джексона, локалізація симптому (випадання тієї чи іншої функції), яким супроводжується ураження обмеженої ділянки центральної нервової системи, не можна ототожнювати з локалізацією функції. Остання може бути розміщена в центральній нервовій системі значно складніше і мати зовсім іншу мозкову організацію.[2]

Надалі J. Jackson припустив, що мовленнєва діяльність здійснюється завдяки спільній роботі обох півкуль головного мозку і що домінантна ліва півкуля праворуких людей пов’язана з більш складними за будовою формами довільного мовлення, в той час як права півкуля здійснює більш елементарні мовленнєві функції. Проте, він не диференціював мовленнєві порушення афатичного характеру в залежності від латеральних півкульних переваг. Таким чином, проблема афазії у ліворуких була недостатньо висвітлена.

E. G. Chescher, вивчаючи афазію у ліворуких, припустив, що під час реалізації мовленнєвих функцій у них можуть задіяні обидві півкулі.

O. L. Zangwill (1960) вважає, що у ліворуких людей мовленнєва функція представлена білатерально, крім цього, трапляються випадки домінантності лівої півкулі.

R. Pratt (1973), досліджуючи 24 ліворуких пацієнтів з афазією, дійшов висновку, що частота правопівкульної латералізації у них не перевищує 25%.

Розглядаючи форми афазії у ліворуких людей, дослідники дійшли до висновку, що частіше афазія виникає при ураженні премоторної та нижньотім’яної ділянки кори головного мозку. Тобто в основному в таких хворих спостерігаються прояви моторної афазії. Таким чином, не фонематичні процеси та слухомовленнєва пам’ять є визначальними в домінантності півкуль, а все таки перевага руки.

Дослідження K. Conrad, M.E. Humphrey, Б. Пенфільд, Л.Робертс, О.Р.Лурія та інших показують, що функціональна мозкова організація кори головного мозку у ліворуких та праворуких людей істотно відрізняється. Афазія у ліворуких може виникати при ураженні обох півкуль, що свідчить про нечітко виражену домінантність. Автори зазначають, що афазія при ураженні правої півкулі має більш легкі прояви і легше піддається корекції.

Згадуються також випадки «перехресної афазії», що виникає при ураженні правої півкулі у праворуких пацієнтів. Крім порушень дисграфічного та дислексичного характеру, у таких хворих виявлено складності розуміння граматичних конструкцій, повторення складів і слів, порушення конструктивного праксису.

На основі цих досліджень науковці (Траугот Н.Н., 1980; Крітчлі М., 1954; Бурлакова М.К., Лєбєдєва Н.В., 1983 та інші ) дійшли висновку, що субдомінантна півкуля не лише бере участь в реалізації мовленнєвих механізмів, але й має безпосереднє відношення до деяких спеціальних сторін мовлення.

Права півкуля відповідає за сприймання, регуляцію і відтворення інтонаційно-мелодійної сторони мовлення, що забарвлює і розкриває зміст висловлення; за глобальне розуміння невербальних компонентів мовленнєвої комунікації (жестів, міміки); розуміння побутових ситуацій, задумів текстів, картин; глобальне сприймання і відтворення звукового абрису слова. Це дозволяє хворим з афазією не лише розуміти ситуативне мовлення, оперувати інтонаціями, що забарвлюють мовленнєві емблові варіанти; розуміти зміст гумористичних оповідань, але й розкриває також перспективи глобального читання окремих слів, що проявляється у здатності співвідносити малюнок з його підписом. Права півкуля має здатність зберігати в своїй пам’яті різні види автоматизованих рядів, що вимовляються при цьому як єдине ціле, яке не піддається сукцесивному розподілу на звукові одиниці.

М.С.Лебединський, узагальнюючи літературні дані та власні наукові дослідження, зробив висновок, що розлади мовлення при ураженні субдомінантної півкулі у праворуких людей проявляються у вигляді порушень зовнішніх, найбільш автоматизованих сторін мовленнєвої функції. Частіше це розлади музичних компонентів мовлення або дизартричного характеру. Автор зазначає, що мовленнєва ділянка правої півкулі зонально менш диференційована, ніж відповідна ділянка лівої півкулі.

Таким чином в основі прийнятого у вітчизняній психології підходу до мозкової організації психічних функцій (Б.Г.Ананьєв, 1960, Л.С.Виготський, 1960, М.О.Бернштейн, 1966, П.К.Анохін, 1971, 1978 та інші) також покладено принцип про спільну участь обох півкуль у здійсненні складних, в тому числі і мовленнєвих, психічних функцій. Відповідно до цього принципу, матеріальною основою психічних процесів є весь мозок в цілому як високо диференційована система, частини якої забезпечують різні сторони єдиного.

„З позицій системного підходу до мозкової організації психічних функцій проблема домінантності виступає не як питання про перевагу тієї чи іншої півкулі у здійсненні мовленнєвої функції, а як проблема адекватності „внеску” кожної півкулі у процеси реалізації цілісної функції. Порушення функціональної взаємодії півкуль повинна виявлятися при оцінці характеру і ступеня участі обох півкуль головного мозку у здійсненні мовленнєвої функції”.[1]

Іншою стороною вивчення цього питання є з’ясування процентної кількості праворуких і ліворуких хворих з афазією, щоб порівняти можливості заміщення втрачених мовленнєвих функцій завдяки роботі субдомінантної півкулі. Для початку варто звернути увагу на загальну кількість праворуких та ліворуких людей серед населення.

Дослідження В.Л.Деглін, Н.Н.Брагіної, Т.А.Доброхотової, Е.Г.Симерницької , Д.Спрингер показали, що, незважаючи на те, що ліворукі люди складають від 3 до 8% населення Європи, спостерігається достатньо велика кількість парціальних ліворуких. Різні автори наводять статистичні дані: від 30 до 50%. А праворукі люди, за припущенням, складають не більше 40%.

О.В.Гурова, О.Д.Хомська, обстежуючи наявність ліворукості серед дорослого населення, дійшли висновку, що кількість «чистої» праворукості складає 42%, решта обстежуваних (58%) – правші з ознаками ліворукості; інші – люди або з «чистою» ліворукістю, або з «парціальною», або прихованою ліворукістю або лівші, яких перевчили в ранньому віці працювати з лівої руки на праву.

На базі КМКЛ№ 18 ми провели дослідження за методикою Лурії О.Р. на визначення ліворукості серед хворих з моторною афазією. Починаючи з 2004-го року нами було обстежено 100 пацієнтів з цією мовленнєвою патологією. Серед них 43% складали праворукі люди, 8% – ліворукі та амбідекстри, решта – з прихованою або парціальною ліворукістю.

Порушення мовлення афатичного характеру у праворуких і парціальних ліворуких мають свої відмінності. У хворих з парціальною ліворукістю ускладнена можливість складання розповіді за малюнком, тоді як збережене ситуативне мовлення. При збереженому власному мовленні може спостерігатися груба оральна апраксія, яка не дає можливість повторити слова (навіть ті, які пацієнт щойно повторював самостійно), назвати предметні малюнки, читати вголос, писати диктанти з проговорюванням. Також наявні труднощі розуміння прислівників, антонімів, синонімів, просторово-часових відношень.

Після проведених експериментів ми почали застосовувати логоритмічні вправи в роботі з хворими на моторну афазію. Найбільш позитивна динаміка відновлюваного навчання мала група пацієнтів з парціальною ліворукістю, що свідчить великі компенсаторні можливості правої півкулі.

Таким чином, виходячи з даних наукової літератури про функціональну асиметрію мозку та власні наукові дослідження, можна сказати, що у складній проблемі організації мовленнєвого та інших процесів психічної діяльності визначальним моментом виступає виключна роль лівої півкулі, проте і права півкуля при ураженні домінантної бере участь в організації мовленнєвих процесів і глибина, виразність мовленнєвих розладів при цьому залежить від підготовленості правої півкулі до заміщення втрачених мовленнєвих функцій. Ця підготовленість відмінна у різних людей.

СПИСОК ОСНОВНИХ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Голод В.И. Функциональная асимметрия мозга у детей с нарушением речевого и слухового развития. − М., 1985. С. 126.
Логопедия: Учебник. / Под редакцией Л.С.Волковой, С.Н.Шаховской – М.: Владос, 2002. С. 412 – 415
Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека. – М., 1969. 512 с.
Шохор-Троцкая (Бурлакова) М.К. Речь и афазия. – М.: 2001. С. 50 – 71.

В статье дается определение понятия «функциональная ассиметрия» коры головного мозга, рассматривается исторический аспект данной проблематики, показываются её особенности у больных с моторной афазией.

Ключевые слова: функциональная ассиметрия, доминантное и субдоминантное полушария, леворукость, моторная афазия, компенсаторные возможности мозга.

In this article is introduced the concept definition of cerebral cortex «functional asymmetry», the historical aspect of this problematics is considered , distinctions of patients with motor aphasia are presented.

Keywords: functional asymmetry, dominant and subdominant cerebral hemispheres, left-handedness, motor aphasia, compensatory potential of the brain.

Голод В.И. Функциональная асимметрия мозга у детей с нарушением речевого и слухового развития. − М., 1985 С. 126.

Номер сторінки у виданні: 224

Повернутися до списку новин

Источник