Асиметрія кори великих півкуль головного мозку

Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

§ 79.Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку

Дослідження функціональної організації півкуль головного мозку і спеціалізації їх кори почалися зі спостережень за хворими, які страждали на порушення мовлення. Ще в другій половині ХІХ ст. французький анатом Поль Брока і німецький невролог Карл Верніке виявили: порушення мовлення супроводжуються пошкодженням двох ділянок мозку, що майже повністю розміщуються в лівій півкулі. Так на мапі мозку з’явилася зона Брока, відповідальна

за вимову слів, і зона Верніке, функцією якої є сприйняття мовлення і формування його змісту.

Пізніше у правій і лівій півкулі було знайдене місце розташування (локалізації) центрів зорового і слухового аналізаторів, центрів рухової активності тощо. Виявилося, що ліва півкуля в основному контролює словесно-логічне мислення, виконання математичних операцій, сприйняття часу та зв’язку між подіями. Кора правої півкулі здебільшого відповідає за зорове, слухове сприйняття, за формування музичних і просторових образів. Від її функціонування залежать, в основному, процеси образного мислення, розуміння

і використання жестів, міміки, пантоміміки, інтонацій мовлення. Узагальнюючи, зазвичай говорять, що “лівий мозок” – логічний, аналітичний і словесний, а “правий мозок” – емоційний, узагальнюючий і образний (мал. 79.1).

Учені з’ясували, що активність лівої і правої півкуль мозку в різних людей є різною. Залежно від того, яка з півкуль є активнішою, тобто домінує, можна умовно визначити схильність людини до певного типу психічної діяльності. Людей з яскраво вираженим домінуванням лівої півкулі відносять до розумового типу, а тих, у кого домінує права півкуля, – до художнього. Функціональна асиметрія мозку є нормою, а повна чи часткова втрата асиметрії супроводжується певними психічними розладами. Проте й занадто виражене домінування однієї з півкуль не сприяє поліпшенню роботи мозку.

Мал. 79.1. Функціональна асиметрія кори великих півкуль у праворуких:

1 – лобова зона; 2 – аналіз тактильної інформації; 3 – слухова зона (ліве вухо);

4 – аналіз просторово-зорової інформації; 5 – зорова зона (ліве зорове поле); 6 – зорова зона (праве зорове поле);

7 – центр словесно-логічних і математичних операцій; 8 – слухова зона (праве вухо); 9 – центр писання; 10 – центр мовлення

Творчість і уява – процеси, що дають змогу знайти нові й нестандартні рішення – відбуваються за участю обох півкуль. Кожна півкуля додає свій внесок у забезпечення психічних процесів, і будь-яка складна діяльність людини регулюється обома півкулями. На певних етапах обробки інформації активно включається то одна, то інша півкуля. При цьому результати діяльності можуть бути однаковими, але досягаються вони у різні способи.

Ви знаєте, що люди відрізняються за тим, яка рука в них більш розвинена. Ліворукість або праворукість є проявом неоднакової активності функціональних центрів мозку. Центри управління рухами правої половини тіла розташовані в лівій півкулі головного мозку, а лівої половини – у правій. Тому ліворукість пов’язана з більшою активністю правої, а праворукість – лівої півкулі головного мозку. Зазвичай перевага активності лівої півкулі властива праворуким – тим людям, що виконують складні й тонкі операції правою рукою.

Праворуких людей більше – близько 90% усього населення Землі, проте “чисті” ліворукість й праворукість трапляються нечасто. Шульги зазнають певних труднощів в адаптації до “правосторон – нього світу”. Знаряддя праці (ножиці, верстати, машини, спортивне спорядження тощо) мають “праву” орієнтацію – пристосовані до того, щоб ними користувалися праворукі. “Права” орієнтація характерна й для способу писання в більшості мов світу. Чи слід переорієнтовувати ліворуких дітей, примушуючи їх виконувати тонкі рухи переважно правою рукою? Сьогодні вчені вважають, що таке перенавчання є недоцільним. Воно може призвести до порушень психічного розвитку, виникненню труднощів у навчанні і навіть спричинити нервові розлади.

Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку — Біологія

2017-10-29

Источник

Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

§ 79.Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку

Дослідження функціональної організації півкуль головного мозку і спеціалізації їх кори почалися зі спостережень за хворими, які страждали на порушення мовлення. Ще в другій половині ХІХ ст. французький анатом Поль Брока і німецький невролог Карл Верніке виявили: порушення мовлення супроводжуються пошкодженням двох ділянок мозку, що майже повністю розміщуються в лівій півкулі. Так на мапі мозку з»явилася зона Брока, відповідальна за вимову слів, і зона Верніке, функцією якої є сприйняття мовлення і формування його змісту.

Пізніше у правій і лівій півкулі було знайдене місце розташування (локалізації) центрів зорового і слухового аналізаторів, центрів рухової активності тощо. Виявилося, що ліва півкуля в основному контролює словесно-логічне мислення, виконання математичних операцій, сприйняття часу та зв»язку між подіями. Кора правої півкулі здебільшого відповідає за зорове, слухове сприйняття, за формування музичних і просторових образів. Від її функціонування залежать, в основному, процеси образного мислення, розуміння і використання жестів, міміки, пантоміміки, інтонацій мовлення. Узагальнюючи, зазвичай говорять, що «лівий мозок» — логічний, аналітичний і словесний, а «правий мозок» — емоційний, узагальнюючий і образний (мал. 79.1).

Учені з»ясували, що активність лівої і правої півкуль мозку в різних людей є різною. Залежно від того, яка з півкуль є активнішою, тобто домінує, можна умовно визначити схильність людини до певного типу психічної діяльності. Людей з яскраво вираженим домінуванням лівої півкулі відносять до розумового типу, а тих, у кого домінує права півкуля, — до художнього. Функціональна асиметрія мозку є нормою, а повна чи часткова втрата асиметрії супроводжується певними психічними розладами. Проте й занадто виражене домінування однієї з півкуль не сприяє поліпшенню роботи мозку.

Читайте также:  Где поставить прививку от кори тюмень

Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку - СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ - Біологія 9 клас - Т.І. Базанова - підручник

Мал. 79.1. Функціональна асиметрія кори великих півкуль у праворуких:

1 — лобова зона; 2 — аналіз тактильної інформації; 3 — слухова зона (ліве вухо);

4 — аналіз просторово-зорової інформації; 5 — зорова зона (ліве зорове поле); 6 — зорова зона (праве зорове поле);

7 — центр словесно-логічних і математичних операцій; 8 — слухова зона (праве вухо); 9 — центр писання; 10 — центр мовлення

Творчість і уява — процеси, що дають змогу знайти нові й нестандартні рішення — відбуваються за участю обох півкуль. Кожна півкуля додає свій внесок у забезпечення психічних процесів, і будь-яка складна діяльність людини регулюється обома півкулями. На певних етапах обробки інформації активно включається то одна, то інша півкуля. При цьому результати діяльності можуть бути однаковими, але досягаються вони у різні способи.

Ви знаєте, що люди відрізняються за тим, яка рука в них більш розвинена. Ліворукість або праворукість є проявом неоднакової активності функціональних центрів мозку. Центри управління рухами правої половини тіла розташовані в лівій півкулі головного мозку, а лівої половини — у правій. Тому ліворукість пов»язана з більшою активністю правої, а праворукість — лівої півкулі головного мозку. Зазвичай перевага активності лівої півкулі властива праворуким — тим людям, що виконують складні й тонкі операції правою рукою.

Праворуких людей більше — близько 90% усього населення Землі, проте «чисті» ліворукість й праворукість трапляються нечасто. Шульги зазнають певних труднощів в адаптації до «правосторон- нього світу». Знаряддя праці (ножиці, верстати, машини, спортивне спорядження тощо) мають «праву» орієнтацію — пристосовані до того, щоб ними користувалися праворукі. «Права» орієнтація характерна й для способу писання в більшості мов світу. Чи слід переорієнтовувати ліворуких дітей, примушуючи їх виконувати тонкі рухи переважно правою рукою? Сьогодні вчені вважають, що таке перенавчання є недоцільним. Воно може призвести до порушень психічного розвитку, виникненню труднощів у навчанні і навіть спричинити нервові розлади.

Источник

У результаті досліджень було встановлено, що:

  • o ліва півкуля оброблює інформацію послідовно в міру надходження;
  • o права — працює відразу з кількома входами одночасно, паралельно.

Імовірно, цим пояснюється той факт, що такий спосіб мислення як інтуїція, «прозріння», — функція саме правої півкулі.

Ліва й права півкулі відрізняються за здатністю сприймати довкілля, оцінювати його, запам’ятовувати. Так, наприклад, у людей з розщепленим мозком виявлено міжпівкулеве розходження в здатності сприймати й відтворювати геометричні фігури. Права півкуля легко справляється з цим завданням, і людина лівою рукою малює порівняно правильно уявлювані фігури. Водночас ліва півкуля з таким завданням справляється з великими труднощами, тобто в неї практично немає здатності до образного оцінювання довкілля. Разом з тим ліва півкуля легко оперує словами, вирішує логічні завдання, на що права нездатна.

При реєстрації ЕЕГ і її оброб-

Кіркові взаємозв'язки діапазону частот β-ритму під час мисленнєвих операцій: розв'язання завдання на просторове (а), вербальне (б) мислення

Мал. 182. Кіркові взаємозв’язки діапазону частот β-ритму під час мисленнєвих операцій: розв’язання завдання на просторове (а), вербальне (б) мислення

ленні за допомогою комп’ютера можна зафіксувати в мозку співналаштованість нервових центрів, об’єднання їх для виконання того або того типу розумового процесу (мал. 182). Як видно з малюнка, фокус взаємодії, топографія їх специфічні для кожного типу виконуваної розумової операції. Під час абстрактно-вербальних процесів (б) зона мозку активується в лобових частках зліва, а під час образного мислення — у тім’яній ділянці справа. Тут чітко виявляється функціональна асиметрія участі другої і першої сигнальної системи.

Зазначені уявлення про функції мозку, його лівої і правої половини здебільшого збігаються з уявленнями про можливість виділення розумового й художнього типу людей. Підґрунтя логічного способу мислення — ліва півкуля, а образного, інтуїтивного — права.

Міжпівкулеві відмінності оброблення немовленнєвої (невербальної) інформації

Міжпівкулеві функціональні відмінності виявляються і при обробленні інформації, що надходить структурами, які належать до першої сигнальної системи. У більшості людей бінокулярний акт зору здійснюється при явному переважанні одного ока. У 60-70 % людей переважає праве око, у 30 %-ліве, і лише в 5-7 % випадків спостерігають симетрію зору. Провідне око визначає вісь зору, воно першим направляється до предмета, у ньому раніше закінчується процес акомодації, його зображення переважає над підлеглим йому оком. Правші краще сприймають інформацію правим вухом. Латералізація звукової сенсорної системи виявляється унаслідок того, що її перехрещені шляхи, які спрямовуються до контрлатеральної половини мозку, могутніші, ніж неперехрещені. Асиметрія мозку полягає в тому, що ліва півкуля краще обробляє мовленнєву інформацію, тоді як права — невербальні звуки, музику. А от дізнавання предмета на дотик, відчутність відбувається чіткіше при використанні лівої руки, оскільки імпульсація від неї надходить у праву півкулю.

Таким чином, у більшості людей асиметрія виявляється у двох формах: право- і лівобічній. Лише незначна частина людства характеризується симетричністю оброблення інформації в корі півкуль великого мозку. Право- і ліворукість зумовлені спадково.

Відносність домінування лівої півкулі

Значення лівої півкулі в мовній функції, руховій функції правої руки й ноги породило уявлення про її домінування стосовно правої. її функції, пов’язані з організацією вищих форм Поведінки й мовлення, філогенетично наймолодші. Але зазначені уявлення варто сприймати з великими застереженнями. Правильніше говорити про взаємодоповнювальну спеціалізацію обох півкуль із переважанням мовних функцій у лівій. Нормальне функціонування мозку потребує постійної взаємодії обох півкуль. Саме існування мозолистого тіла означає необхідність такого тісного контакту.

Читайте также:  Корь краснуха прививки куда колят

Уміння застосовувати функцію правої півкулі можна образно порівняти з можливістю бачити зірки посеред дня. Сонце в цей час сяє так яскраво, що зірки, попри те що вдень вони перебувають на небокраї так само, як і вночі, стають невидимі. І лише коли сонце заходить, маємо змогу їх бачити. Подібно до цього вплив найостаннішого еволюційного надбання людини — домінантної лівої логічної півкулі, що грунтується на мовній функції, — відсуває на другий план здатність до інтуїтивного мислення правої півкулі. Цілком імовірно, що для наших предків інтуїтивність, характерна для теперішньої правої півкулі, була головним способом сприйняття світу обома половинками мозку.

Єдність мозку — підґрунтя ефективного оцінювання світу й організації процесу мислення

Визнаючи придатність обох способів мислення — право- і лівопівкулевого, варто все-таки поставити запитання, чи однакові їх ефективність і корисність для організму. Права півкуля, здатна до інтуїтивності при вловлюванні зв’язків зовнішнього світу, очевидно, може виявити й те, чого насправді немає. Унаслідок того, що скептичне й критичне ставлення до дійсності в неї відсутнє, суто «правопівкулеві висновки» можуть бути хибними або параноїдальними. Особливості аналітико-синтетичних процесів у півкулях мозку виявляються і при формуванні емоцій, пам’яті. (Латералізація вищого відділу емоційної системи формується вже до 5-7-го років життя.). Так, затінюючи половину зорового поля за допомогою спеціальних контактних лінз, можна вивчити емоційне сприйняття кінофільму під час надходження інформації окремо до кожної півкулі. Було виявлено, що, незважаючи на наявну при цьому часткову передачу інформації через мозолисте тіло, права півкуля сприймає світ значно неприємнішим, ворожим. Ліва півкуля емоційне ставлення до довкілля дає приблизно таке саме, як цілий мозок. Імовірно, у нормі в повсякденному житті негативізм правої півкулі значною мірою пом’якшується більш «добросердою і життєрадісною» лівою півкулею.

Швидше за все, у творчих людей велике значення має права півкуля, оскільки створення шедевра й ставлення інших до нього є мало експериментальним. Але водночас, наприклад, у поета образне сприйняття світу належить до функції правої півкулі, а здатність римувати слова перебуває у компетентності» лівої півкулі. У певному сенсі «логічна» ліва півкуля вченого «підкріплюється» правою, що сприяє інтуїтивному розкриттю таємниць природи. Але в такому разі висунуті інтуїтивні припущення правої півкулі мають бути пропущені через сито критичного аналізу лівої. Тобто отримання знань потребує одночасно того й того способу мислення.

Источник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Головний мозок людини складається з двох півкуль, лівої і правої , які розділені між собою поздовжньою щілиною. Кожна з цих півкуль має зовнішній шар сірої речовини в корі, нижче якого знаходиться внутрішній шар білої речовини.

Анатомія[ред. | ред. код]

Півкулі пов’язані між собою мозолистим тілом (лат. corpus callosum), дуже великим пучком нервових волокон. Окрім мозолистого тіла існують і менші з’єднання півкуль — передня спайка, задня спайка і склепіння. Через ці спайки провадиться обмін інформації між двома півкулями, координація локалізованих у кожній з них функцій. Права та ліва півкулі мозку відокремлені одна від одно] поздовжньою щілиною (лат. fissura longitudinalis). У кожній півкулі розрізняють три поверхні — латеральну, медіальну (внутрішню) і нижню, а також три краї — верхній, медіальний (внутрішній) і нижній, та три полюси — лобовий, потиличний і скроневий. Кора (верхня частина півкуль) ділиться з допомогою щілин і борозен на частки, часточки та звивини. Щілини чи первинні борозни глибокі і відносяться до постійних утворень мозку. З’являються вони на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку і розділяють півкулі на частки. Рельєф півкуль визначається в основному вторинними і третинними борознами. Їхнє формування відбувається на 7-8 році життя. Третинні борозни найчастіше мають індивідуальний малюнок та в основному рельєф великих борозен має однаковий вигляд.

Кора головного мозку. Звивини та борозни в розрізі.

Анатомія Грея мал. 726 — латеральна поверхня лівої півкулі головного мозку, при погляді збоку.

Крупні борозни й щілини розділяють кожну півкулю на частки: лобову[1] (лат. lobus frontalis), тім’яну (лат. lobus parietalis), потиличну (лат. lobus occipitalis), скроневу (лат. lobus temporalis) , острівцеву (лат. cortex insularis) і лімбічну (від лат. limbus — межа, край, кордон). На латеральній поверхні півкулі розрізняють центральну (роландову) борозну (лат. sulcus centralis cerebri) і бокову (сільвієву) борозну (лат. sulcus lateralis cerebri). Спереду від центральної борозни (лат. sulcus centralis) розташована лобова частка, з-заду — тім’яна. Знизу лобова частка відокремлена «боковою борозною» від скроневої частки. Тім’яно-потиличною борозною потилична частка відокремлена від тім’яної. В глибині бокової борозни знаходиться острівцева частка (чи острівець) (лат. cortex insularis). Ця частка прикрита частинами тім’яної, скроневої та лобової часток. На медіальній поверхні півкулі поруч із мозолистим тілом розташована його лімбічна частка, що відокремлена від інших часток поясною борозною (лат. sulcus cinguli

Макроскопічно півкулі є приблизно дзеркальним відображенням одна одної, злегка помітні лише тонкі відмінності, такі як «торсія Яковлева»[en], яка являє собою невеликий «перекрут» правої півкулі людського мозку вперед відносно лівої. На мікроскопічному рівні, цитоархітектоніка кори головного мозку, показує, що функції клітин, кількість нейромедіатора рівні і підтипи рецепторів помітно асиметричні між півкулями.[2][3] 

Читайте также:  Кори тейлор в контакте

Якщо видалити верхні частини обох півкуль на рівні близько 1,25 см над мозолистим тілом, центральна біла речовина буде представлена у вигляді овальної зони в оточенні вузької звивистої смужки сірої речовини, і усипаної численними дрібними червоними крапками (лат. puncta vasculosa — точки судин).

Велика маса білої речовини, оточена сірою речовиною, називається великим овальним центром (лат. centrum ovale majus). Кровопостачання великого овального центру здійснюється середньою мозковою артерією.

Мікроскопічна структура[ред. | ред. код]

Кожна півкуля головного мозку має зовнішній шар кори головного мозку, яка являє собою сіру речовину і в глибині півкуль головного мозку містити внутрішній шар або серцевину з білої речовини.[4] Внутрішня частина півкуль головного мозку окрім білої речовини включає в себе бічні шлуночки і базальні ядра.[5]

Розвиток[ред. | ред. код]

Півкулі головного мозку розвиваються з кінцевого мозку. Вони виникають через п’ять тижнів після зачаття у вигляді двосторонніх інвагінацій стінок.
Півкулі ростуть спочатку C-подібно, а потім — у зворотньому напрямку, витягаючи всі структури всередину (наприклад, шлуночки мозку). Так званий отвір Монро забезпечує зв’язок з бічними шлуночками. Судинне сплетення утворюється з епендимальних клітин і судинної мезенхіми.[6]

Функція[ред. | ред. код]

Латералізація півкуль[ред. | ред. код]

Широкі узагальнення, часто зроблені в популярній психології про міжпівкульну асиметрію, наприклад, логіки, творчості часто є не зовсім точними, оскільки більшість функцій мозку фактично розподілені між обома півкулями. Більшість наукових доказів асиметрії стосуються нижчого рівня перцептивних функцій, а не широко обговорюваних функцій високого рівня (наприклад, підсвідомої обробки граматики, а не «логічного мислення» в цілому)[7][8].

Кращий приклад науково встановленої латералізації є те, що обидва центри мови, Брока і Верніке, часто зустрічаються виключно на лівій півкулі. Ці центри знаходяться на півкулі, протилежній до провідної руки. Латерализация функцій, таких як семантика, просодія, інтонація, акцентуація, ритм і т. д. була поставлена під питання з тих пір, коли була виявлена нейрональна основа в обох півкулях.[9][10]

Півкулі головного мозку людського ембріона в 8 тижнів.

Перцептивна інформація обробляється в обох півкулях, але латералізовано. При цьому інформація з кожної частини тіла направляється в протилежну півкулю (візуальна інформація розділена трохи інакше, але все-таки латералізовано). Аналогічно, управління рухами також відбувається в півкулі на протилежній стороні. Таким чином, ліво- і право-рукість також пов’язані з міжпівкульоною латералізацією.

В деяких біохімічних аспектах півкулі також асиметричні. Досліджені більш високі рівні нейромедіатора норадреналіну в правій півкулі й більш високі рівні допаміну в лівій.[11]

Також білої речовини (довгі аксони) в правій півкулі, а сірої речовини (тіл клітин) — в лівій[12].

Такі функції мови, як граматика і словотворення найчастіше латералізовані в лівій півкулі мозку. На відміну від них, цілісні мисленневі функції мови, такі як інтонація і акцент часто пов’язані з правою півкулею мозку. Інші інтегративні функції, такі як інтуїтивні або евристична арифметика, бінауральна локалізація звуку і т. д. схоже, більше контролюються в двосторонньому порядку.

Клінічне значення[ред. | ред. код]

В білій речовині півкуль, в басейні середньої мозкової артерії трапляються інфаркти з симптоматикою, характерною для ураження цієї артерії.

Для лікування епілепсії мозолисте тіло може бути перерізане, щоби скоротити основні зв’язки між півкулями.

Гемісферектомія — видалення або вимкнення однієї з півкуль головного мозку — рідкісна операція, яка використовується в деяких крайніх випадках епілептичних судом, які не реагують на інші види лікування.[4]

Додаткові зображення[ред. | ред. код]

  • Полюси півкуль головного мозку

  • Чотири частки півкуль головного мозку

  • Поділ мозку на півкулі поздовжньою щілиною

  • Медіальний вигляд півкулі головного мозку

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ К. А, Дюбенко (1997). У Л.А. Пиріг, Ю.Б. Чайковський. Міжнародна анатомічна номенклатура. Nomina anatomica (українська). Київ: Перун. с. 300. ISBN 966-569-135-X.
  2. ↑ Anderson, B.; Rutledge, V. (1996). Age and hemisphere effects on dendritic structure. Brain 119: 1983–1990. doi:10.1093/brain/119.6.1983.
  3. ↑ Hutsler, J.; Galuske, R.A.W. (2003). Hemispheric asymmetries in cerebral cortical networks. Trends in Neurosciences 26 (8): 429–435. doi:10.1016/S0166-2236(03)00198-X.
  4. а б Bogousslavsky, J; Regli, F (October 1992). Centrum ovale infarcts: subcortical infarction in the superficial territory of the middle cerebral artery.. Neurology 42 (10): 1992–8. PMID 1340771.
  5. ↑ Snell, Richard S. (2009). Clinical Neuroanatomy (Clinical Neuroanatomy for Medical Students (Snell)). Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 262. ISBN 0-7817-9427-7.
  6. Козлов В. И., Цехмистренко Т. А. Анатомия нервной системы / Учебное пособие для студентов. М.: Мир, 2008 с., ил. Архівовано 19 жовтень 2012 у Wayback Machine.
  7. ↑ Western et al. 2006 «Psychology: Australian and New Zealand edition» John Wiley p.107
  8. ↑ «Neuromyth 6» https://www.oecd.org/document/63/0,3746,en_2649_35845581_34555007_1_1_1_1,00.html Retrieved October 15, 2011.
  9. ↑ Weiss, Peter H., and Simon D. Ubben. «Where Language Meets Meaningful Action: A Combined Behavior and Lesion.» Springer. 29 Oct. 2014. Web. 31 Mar. 2016.
  10. ↑ Riès, Stephanie K., and Nina F. Dronkers. «Choosing Words: Left Hemisphere, Right Hemisphere, or Both? Perspective on the Lateralization of Word Retrieval.»Wiley Online Library. 14 Jan. 2016. Web. 31 Mar. 2016.
  11. ↑ R. Carter, Mapping the Mind, Phoenix, London, 2004, Originally Weidenfeld and Nicolson, 1998.
  12. ↑ Dehaene, S; Spelke, E; Pinel, P; Stanescu, R; Tsivkin, S (1999). Sources of mathematical thinking: behavioral and brain-imaging evidence. Science 284 (5416): 970–4. PMID 10320379. doi:10.1126/science.284.5416.970.

Источник