Екзогенні процеси земної кори

Літосфера, атмосфера, гідросфера контактують у
зоні верхньої межі земної кори, де разом з біосферою формують найскладнішу і
активну реакційну сферу Землі. Саме тут і в тектоносфері відбуваються процеси,
які створюють земну кору й змінюють її будову і склад. Ці процеси називаються
геологічними. Геологічні процеси, пов’язані з тектоносферою називаються ендогенними (внутрішніми), з верхньою
реакційною сферою – екзогенними
(зовнішніми).

Екзогенні процеси
розвиваються на поверхні Землі й у верхніх шарах земної кори. Головними
причинами, що викликають ці процеси є: променева енергія Сонця, сила тяжіння
Сонця й місяця. Найважливішими екзогенними процесами є вивітрювання й кругообіг води
в природі.

Вивітрювання полягає в руйнуванні гірських порід і
мінералів під дією фізичних й хімічних факторів. Передусім це нагрівання й
охолодження, хімічні дії на гірські поверхні кисню, вуглекислого газу, водяної
пари й водних розчинів. Фізичне й хімічне вивітрювання створюють і представники
біосфери.

Вода, яка випала у виді атмосферних опадів на
континент, частково випаровується. Частина їх формує потоки, річки,
накопичується у вигляді льоду й снігу в зонах суворого клімату, фільтрується в
землю, утворюючи нище земної поверхні підземні води. І вода, і сніг, і лід
виконують величезну руйнівну роботу, в результаті якої гірські породи
подрібнюються й змінюють початковий і хімічний склад. І тверді уламки й
розчинені речовини переносяться до місця їх накопичення (акумуляції). Таким чином всі екзогенні процеси відбуваються по
схемі: руйнування, перенесення (транспортування), акумуляція. Основними
екзогенними процесами є геологічна діяльність вітру, рік, дощових, талих і
підземних вод, морів, океанів, озер, боліт, льодовиків, а також процеси, які
відбуваються в замерзлих породах. В руйнівну стадію всіх перекислених процесів
створюється матеріал, який нагромаджується як на суходолі, так і у водоймах, де
нагромаджується більша його частина.

В екзогенних процесах важливу роль відіграє
біосфера. В хлорофілі зелених рослин шляхом фотосинтезу й при участі
вуглекислого газу і води утворюються вуглеводи й вільний кисень. Кисень
поступає в атмосферу й забезпечує життя в Світовому океані.

В міру того, як потужність осадової товщі зростає,
нижні його шари й осад летифіцирується – перетворюється в осадову гірську
породу. Сукупність процесів утворення осадків і перетворення їх в осадкові
гірські породи називається літогенезом.

Осадові гірські породи залягають шарами. Шар – це геологічне тіло, обмежене
приблизно паралельними площинами, верхня з яких називається покривом, а нижня —підошвою. Потужність шару на всій його протяжності приблизно
однакова. Протяжність шару завжди набагато більша за його потужність.

Ендогенні процеси
охоплюють тектоносферу й часто їх називають тектонічними. Тектонічні процеси
пов’язані з внутрішньою активністю Землі. Силою, що їх рухає є вогняно-рідкий розплав – магма. Цей потік матерії й тепла,
періодично направляється до поверхні з надр планети, забезпечуючи геологічний
процес, який називається магматизмом.
В результаті застигання магми на глибині (інтрузивний
магнетизм) виникають інтрузивні тіла – лаколіти, пластові інтрузії, дайки і
т.д. Затухла поверхня утворює. Застигла на поверхні магма утворює лавові потоки
й покриви. Це ефузивний магнетизм.
Сучасний ефузивний магнетизм називається вулканізмом.

З магматизмом пов’язано виверження вулканів,
виникнення землетрусів, складкоутворення, розрив шарів, підняття й опускання
території.

Підйом і опускання земної кори пов’язані з
тектонічними рухами. На різних часових відрізках розвитку Землі напрямок цих
рухів може бути різним, але результативна їх складова направлена або вниз, або вверх. Рухи, направлені
вниз і які призводять до опускання земної кори, називаються низхідними або від’ємними, а напрямлені вверх й які призводять до підйому – вихідними або додатними.

Сукупність
тектонічних рухів і процесів, під дією яких формується структура земної кори, називається тектогенезом. В результаті тектогенезу одні території піднімаються,
інші – опускаються. Підняття земної кори призводить до переміщення берегової
лінії в сторону суші – трансгресію
або наступ моря. При опусканні, коли море відступає, говорять про його регресію.

Тектонічні рухи зминають й розламують шари
осадових порід. Рухи, які ведуть до утворення складок, називають
складкоутворюючими. Такі рухи не порушують суцільність шарів, а лише згинають
їх. Найпростішими складками є антикліналі й синкліналі. Випукла складка, в ядрі
якої залягають найдревніші породи називається антикліналлю, а увігнута з молодим ядром – синкліналлю. В земній корі антикліналі завжди переходять в
синкліналі і тому ці складки завжди мають спільне крило. В цьому крилі всі шари
приблизно однаково нахилені до горизонту залягання. Це моноклінальне закінчення
складок. Складки утворюються в породах, які мають деяку пластичність.

Якщо породи втратили пластичність (набули
жорсткості), шари розломлюються, а їх частини зміщуються по площині розлому. В
таких породах тектонічні рухи створюють розривні (глибові, тектонічні)
структури, простішими з яких є горсти й грабени.

Тектонічні рухи, які ведуть до утворення гір,
називаються орогенічними
(гороутворюючими), а сам процес горотворення – орогенезом. В історії розвитку Землі виділяють кілька орогенічних
фаз. Найдревніші структури сформовані в каледонську епоху горотворення, яка
завершилась в силурійському періоді. Девонський, кам’яновугільний (карбоновий),
і пермський період характеризуються
герцинським орогенезом, на зміну якому прийшло альпійське горотворення,
яке триває й сьогодні.

Ендогенні й екзогенні процеси діють в протилежних
напрямах: ендогенні створюють тектонічні підняття й западини, а екзогенні
руйнують підняття й транспортують матеріал в зниження. Швидкість цих дій доволі
велика – найвищі на Землі гори за кілька мільйонів років стають зрівняними з землею.

Источник

5. Процеси, що формують земну кору

Літосфера, атмосфера, гідросфера контактують у зоні верхньої границі земної кори, де разом з біосферою формують найбільш складну й активну реакційну сферу Землі. Саме тут і в тектоносфері здійснюються процеси, що створюють земну кору й змінюють її будову й сполуку. Ці процеси називаються геологічними. Геологічні процеси, енергетично пов’язані з тектоносферою, називають ендогенними (внутрішніми), з верхньою реакційною сферою — екзогенними (зовнішніми).

Екзогенні процеси розвиваються на поверхні Землі й у приповерхніх шарах земної кори. Головними причинами, що викликають ці процеси, є: промениста енергія Сонця, притягання Сонця й Місяця, надходження речовини з Космосу. Найважливішими екзогенними процесами є вивітрювання й круговорот води. Вивітрювання полягає в руйнуванні гірських порід і мінералів під дією фізичних і хімічних факторів. Насамперед це нагрівання й охолодження, хімічний вплив на гірські породи кисню, вуглекислого газу, водяних пар і водяних розчинів. Фізичне й хімічне вивітрювання роблять і представники біосфери.

Води, що випали у вигляді атмосферних опадів на континент, частково випаровуються. Частина їх формує струмки, ріки, накопичується у вигляді льоду й снігу в зонах суворого клімату, фільтрується в землю. І вода, і сніг, і лід виконують величезну руйнівну роботу, у результаті якої гірські породи подрібнюються й випробовують глибоке перетворення споконвічного мінерального й хімічного складу. І тверді уламки, і розчинена речовина транспортуються до місця їхнього нагромадження (акумуляції). Таким чином, всі екзогенні процеси здійснюються за схемою: руйнування ( транспортування ( акумуляція. Основними екзогенними процесами є геологічна діяльність вітру, рік, дощових, поталих і підземних вод, морів, океанів, озер, боліт, льодовиків, а також процеси, що здійснюються в мерзлих породах. У руйнівну стадію всіх перерахованих процесів створюється осадовий матеріал, що накопичується як на суші, так і у водоймах, причому у водоймах акумулюється більша його частина. Осаджуючись на дні водойм, осадовий матеріал формує осадову товщу. Це процес опадонакопичення, або седиментації. У складі осадової товщі різняться окремі шари. Кожний шар фіксує які-небудь зміни в умовах нагромадження осадової товщі.

Як уже говорилося, в екзогенних процесах важливу роль грає біосфера. У хлорофілі зелених рослин, у тому числі й водоростей, шляхом фотосинтезу й при участі вуглекислого газу й води утворяться вуглеводи й вільний кисень. Кисень надходить в атмосферу й забезпечує життя у Світовому океані. Продукти ж життєдіяльності організмів утворять такі органогенні утворення, як торф, сапропель, буре вугілля в континентальних водоймах і органогенні мли на дні морів і океанів.

У міру того як потужність осадової товщі зростає, нижні її шари ущільнюються й осад перетворюється в осадову гірську породу. Сукупність процесів утворення опадів і перетворення їх в осадові гірські породи називається літогенезом.

Осадові гірські породи залягають шарами. Шар — це геологічне тіло, обмежене приблизно паралельними площинами, верхня з яких іменується покрівлею, нижня — підошвою. Отже, потужність шару на всім його протязі приблизно однакова. Довжина шару завжди багато більше його потужності.

Ендогенні процеси, що охоплюють тектоносферу, часто йменуються тектонічними. Тектонічні процеси пов’язані із внутрішньою активністю Землі. Їхньою рушійною силою є вогненно-рідкий розплав — магма. Цей потік матерії й тепла, що періодично спрямовується до поверхні з надр планети, забезпечує геологічний процес, називаний магматизмом. У результаті застигання магми на глибині (інтрузивний магматизм) виникають інтрузивні тіла — батоліти, штоки, пластові інтрузії, дайки й т.д. Застигла на поверхні Землі магма утворить лавові потоки й покриви. Це ефузивний тип магматизму.

З магматизмом зв’язане виверження вулканів, виникнення землетрусів, підняття й опускання територій.

Підйом і опускання земної кори обумовлені проявом тектонічних рухів. На різних тимчасових відрізках розвитку Землі спрямованість цих рухів може бути різної, але результат їхній діяльності або долілиць, або нагору. Руху, спрямовані долілиць і ведучі до опускання земної кори, іменуються спадними, або негативними; руху, спрямовані нагору й ведучі до підйому, — висхідними, або позитивними. Сукупність тектонічних рухів і процесів, під впливом яких формується структура земної кори, іменується тектогенезом. У результаті тектогенезу одні території здіймають, інші — опускаються. Здіймання земної кори спричиняє переміщення берегової лінії убік суши — трансгресію, або настання моря. При опусканні, коли море відступає, говорять про його регресію. У результаті тектогенезу поверхня Землі може перетинати нульовий рівень, тобто морські умови можуть перемінятися континентальними й навпаки.

Тектонічні рухи мнуть і розламують шари осадових порід. Рухи, що ведуть до утворення складок, називаються складко відтвореннями. Такі рухи не порушують шарів, а лише згинають їх. Найпростішими складками є антикліналі й синкліналі. (Опукла складка, у ядрі якої залягають найбільш древні породи, іменується антиклінальної, а ввігнута з молодим ядром — синклінальної.) У земній корі антикліналі завжди переходять у синкліналі, і тому ці складки завжди мають загальне крило. У цьому крилі всі шари приблизно однаково нахилені до обрію. Це моноклінальне закінчення складок. Складки утворяться в породах, що володіють деякою пластичністю.

Якщо породи втратили пластичність (придбали твердість), шари розламуються, а їхні частини зміщаються по площині розламу. При зсуві долілиць говорять про скидання, нагору — про взбросі. При зсуві під дуже малим кутом нахилу до обрію — про поддвігі й насування. У твердих породах, що втратили пластичність, тектонічні рухи створюють розривні (глибові, тектонічні) структури, найпростішими з яких є горсти й грабени.

Складчасті структури після втрати пластичності їхніми гірськими породами, що складають, можуть бути розірвані скиданнями. У результаті в земній корі виникають антиклінальні й синклінальні порушені структури.

Тектонічні рухи, що ведуть до утворення гір, іменуються орогенічними, а сам процес горотворення — орогенезом. В історії розвитку Землі виділяють трохи орогенічних фаз. Самі древні структури сформовані в каледонську фазу складчастості, що завершилася в силурійському періоді. Девонський, кам’яновугільний і пермський періоди примітні герцинським орогенезом, на зміну якому прийшли альпійські горноутворювальні рухи. Кайнозойські рухи йменують новітніми й сучасними.

Ендогенні й екзогенні процеси діють спрямовано: ендогенні створюють тектонічні підняття й прогини, екзогенні руйнують підняття, а матеріал руйнування транспортують у зниження, у тому числі й в океани й моря. Швидкість цих діянь природи досить велика — найвищі на Землі гори за кілька мільйонів років виявляються вирівняними.

Література

1. Аллисон А., Палмер Д. Геологія. – К., 1994.

2. Войткевич Г.В.Геологічна хронологія Землі. — К., 1996.

3. Гангнус А.Таємниця земних катастроф. — К., 2002.

4. Келдер Н. Неспокійна Земля. — К., 1997.

Раздел: География
Количество знаков с пробелами: 20254
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

… Земли по характеру изменения скоростей распространения упругих волн позволило К. Буллену (1956), а затем Б. Гутенбергу (1963) построить реальную модель внутреннего строения планеты (см. рис. III.2). Ниже приведена таблица основных границ и скоростей распространения волн внутри Земли, а также фактора Q, характеризующего затухание волн внутри сферических оболочек. Таблица III.1 Положение границ, …

… Венера – планета с самыми жесткими условиями (среди планет данной группы). Многие называют Марс «колыбелью великой древней цивилизации», другие – просто еще одной «мертвой» планетой Солнечной системы. Марс находится на минимальном расстоянии от Земли во время противостояний, происходящих с интервалами в 779,94 земных суток. Однако раз в 15-17 лет происходит так называемое великое противостояние …

… Внеатмосферные наблюдения Луны и планет, звёзд и туманностей, межпланетной и межзвёздной среды очень обогатили наши знания о природе и физических свойствах этих объектов. Отличительные особенности планет земной группы от планет-гигантов. Сравнительная таблица основных показателей планет земной группы и планет-гигантов: Показатель. Группа планет. …

… 14 1982 Підтвердження того, що сірка — основний елемент в складі хмарного шара Венера — 13, 14 1982 Радіолокаційна зйомка поверхні і побудова карт північної півкулі планети Венера — 15, 16 1984 Дослідження характеристик аерозолю Вега — 1, 2 1985 Програма
«Магеллан» Хоч наші знання про атмосферу Венери і крупномасштабної характеристики її поверхні, отримані внаслі …

Источник

КАТЕГОРИИ:

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 8.

Контрольні питання

1. У чому полягає фізична сутність процесів метаморфізму?

2. У яких випадках процеси метаморфізму важко відокремити від магматичних?

3. На якій підставі виділяють різні типи метаморфізму?

8.1. Екзогенні геологічні процеси

Знання фізичної і хімічної сутності екзогенних процесів необхідно фахівцям різних напрямків. Це викликано тим, що в житті людства настав дуже складний період, коли вплив виробничої діяльності на природні геологічні процеси став значно погіршувати середовище проживання. Перед людством поступово виникла глобальна екологічна проблема, яка за своєю винятковою важливістю не може бути порівняна з будь-якими іншими проблемами. У зв’язку з цим очевидно, що розробка і здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу виробництва повинні ґрунтуватися на знаннях особливостей екзогенних процесів.

Екзогенні геологічні процеси на відміну від ендогенних відбуваються у верхніх частинах земної кори на межі її з зовнішніми оболонками Землі – атмо-, гідро-, біосферою. Їхня енергетична основа – сонячна радіація та сили гравітації. У цілому діяльність екзогенних процесів спрямована на вирівнювання фізичної поверхні Землі, наближення її до поверхні геоїда шляхом руйнування піднесених ділянок суші і заповнення знижених продуктами руйнування.

За сучасними швидкостями екзогенних процесів таке вирівнювання в геологічній історії Землі мало б відбутися багаторазово, оскільки на один такий цикл знадобилося б усього близько 10 млн. років. Але цього ніколи не відбувалося – ендогенні процеси створюють усе нові гірські споруди і западини. При цьому більш інтенсивне протікання ендогенних процесів зумовлює більшу швидкість руйнування того, що ними створюється.

Екзогенні процеси здійснюються у вигляді послідовних стадій: вивітрювання, денудації, акумуляції, діагенезу.

Вивітрювання являє собою процес руйнування і розкладання будь-яких порід на поверхні Землі шляхом фізичного, хімічного і біологічного впливу на них води, кисню, вуглекислого газу, різних мінеральних і органічних кислот, живих організмів, а також сонячної радіації. Слід особливо підкреслити, що до процесу вивітрювання діяльність вітру безпосереднього відношення не має.

Денудація (лат. денудаціо – оголення) – це сукупність процесів, що забезпечують видалення, перенесення продуктів вивітрювання і подальше їх руйнування силами гравітації, водою, вітром, льодом. Переміщюються ці продукти з піднесених у знижені ділянки, що призводить до поступового загального вирівнювання рельєфу.

Акумуляція – це процеси накопичення переміщених продуктів вивітрювання у вигляді різноманітних осадків у зниженнях рельєфу, у річкових долинах, озерах, болотах, морях, океанах.

Діагенез – це складний і тривалий процес перетворення осадків в осадові гірські породи шляхом їх гравітаційного ущільнення, перекристалізації і хімічних перетворень.

Усі екзогенні процеси, як і ендогенні, тісно взаємопов’язані. Характер і інтенсивність їх залежать від багатьох факторів. Найважливіші з них – тектонічні рухи земної кори, геологічна будова району, рельєф, кліматичні умови.

Завдяки екзогенним процесам відбувається безупинне перетворення рельєфу на Землі, формування ґрунтів, осадових порід і корисних копалин, таких як вугілля, нафта, газ, боксити, фосфорити, солі, різні метали, будівельні матеріали та ін.

Разом з тим руйнування берегів річок, озер і морів, обвали і зсуви, сніжні лавини, урагани, розмив схилів, утворення ярів і заболочування територій – це також прояв екзогенних процесів.

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1268; Нарушение авторских прав?

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Рекомендуемые страницы: