Функції кори головного мозку людини
Великий мозок складається з двох півкуль — лівої і правої. Вони поділені між собою поздовжньою щілиною великого мозку, у глибині якої, міститься велика спайка, яка з’єднує обидві півкулі. Ця спайка складається з нервових волокон і називається мозолистим тілом.
Поверхня кожної півкулі вкрита корою, яка складається з клітин, і поділена великою кількістю борозен. Ділянки кори, розміщені між борознами, називаються звивинами. Найглибші борозни ділять кожну півкулю на частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу.
Кожна півкуля має три поверхні: верхньолатеральну (верхньобічну), медіальну (внутрішню) і нижню поверхні. Найбільшою борозною верхньолатеральної поверхні півкулі великого мозку е латеральна (бічна) борозна, яка ще називається по імені автора- Сільвіева борозна. Дно цієї борозни становить острівцеву частку (острівець). Латеральна борозна відділяє скроневу долю від тім’яної та лобної долей.
Друга велика борозна верхньолатеральної поверхні півкулі – центральна, яку ще по імені автора називають Роландовою борозною. Вона відокремлює лобову частку від тім’яної. Ззаду тім’яна частка примикає до потиличної. Межею між ними є тім’яно-потилична борозна, розташована переважно на медіальній поверхні півкулі великого мозку .
Борозна, розташована попереду центральної борозни, називається передцентральною. Разом вони виділяють прецентральну звивину. Прецентральноазвивина відноситься до лобної долі.
На латеральній поверхні лобної долі, окрім того, розрізняють три горизонтально розміщені звивини — верхню, середню і нижню лобові звивини.
Позаду центральної борозни міститься постцентральна борозна, між яким знаходиться постцентральна звивина. Постцентральна звивина відноситься вже до тім’яної долі. Внутрішньотім’яна борозна поділяє тім’яну долю на верхню і нижню тім’яні часточки. В останній розрізняють надкрайову і кутову звивини.
На верхньолатеральній поверхні вискової частки поздовжньо розташовані верхня, середня і нижня вискові звивини.
Кількість і напрям звивин і борозен верхньолатеральної поверхні потиличної частки півкуль дуже непостійні.
На медіальній поверхні півкуль над мозолистим тілом дугоподібно розміщується поясна звивина, яка переходить у парагіпокампальну звивину (звивину морського коника). На медіальну поверхню півкуль переходять також звивини верхньолатеральної поверхні лобової, тім’яної і потиличної часток. На межі між лобовою і тім’яною частками лежить парацентральна часточка, яка утворюється в результаті переходу прецентральної звивини у постцентральну. На внутрішній поверхні потиличної частки проходить гостюкоподібна борозна. Над нею лежить звивина яка носить назву клина, під нею — язикова звивина.
Борозни і звивини нижньої поверхні півкуль належать до різних часток.
Окрім кори сіра речовина в говлоному мозку мітиться ще в глибині півкуль і це скупчення сірої речовини носить назву базальних або підкіркових вузлів. Базальні вузли представлені смугастим тілом – corpus striatum, яке в свою чергу складається з хвостатого ядра (nucleus caudatus) та сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Тут слід сказати що всі назви в анатомії надзвичайно логічні. Так, хвостате ядро має вигляд коми з довгим хвостиком за що і отримало свою назву. Сочевицеподібне ядро нагадує за своєю формою плід з родини бобових – сочевицю. Видно та людина, яка дала таку назву цьому ядру любила їсти сочевицю. Зовнішня чистина сочевиценподібного ядра носить цілком логічну назву лушпини (putamen) і внутрішня частина носить назву блідої кулі, оскільки складається з малої кількості сірих клітин та великої кількості білих провідників.
Бліда куля в свою чергу складається з двох відділів – медіального та латерального члеників. Хвостате ядро та лушпина, хоча і розділені передньою ніжкою внутрішньої капсули, настільки близькі за своєю будовою та функціями, що є по суті єдиним утворенням.
Людина і її нервова система є продуктом еволюційного розвитку. Тому в функціональній анатомії нервової системи прийнято виділяти більш молоді в філогенетичному плані структури та більш старі. З цих позицій хвостате ядро та лушпина відносять до нової підкірки – до неостріатума. А бліду кулю разом з деякими утвореннями стовбура мозку, а саме з чорною речовиною та червоними ядрами – до старої частини підкірки – до палеостріатума.
Підкіркові вузли відносяться до екстрапірамідної системи, яка відповідає за автоматизовані, завчені рухи і підготовлює м’язи до сприйняття імпульсу довільних рухів, а також виконує багато інших функцій, про які детальніше буде сказано у відповідному розділі.
Біла речовина півкуль великого мозку представлена мієліновими волокнами (відростками нервових клітин), які мають різне функціональне значення. Асоціативні волокна з’єднують між собою сіру речовину кори у межах однієї півкулі; комісуральні волокна зв’язують в основному симетричні ділянки кори, розташовані у різних півкулях; проекційні волокна є провідними шляхами, які з’єднують кору з розміщеними нижче відділами головного мозку і зі спинним мозком. Провідні шляхи утворюютьпроменистий вінець, який складається з віялоподібно розсипаних волокон, і внутрішню капсулу. Остання лежить між базальними ядрами. У ній розрізняють передню і задню ніжки і розміщене між ними коліно. Передня ніжка відокремлює хвостате ядро від сочевицеподібного, задня — сочевицеподібне ядро від таламуса.
Дослідження функцій кори великого мозку
Для діагностики захворювань нервової системи велике значення мають дослідження мови і пов’язаних з нею читання, письма, лічби, а також гнозису і праксису.
Сторінки: 1 2 3 4
Источник
Одним з найважливіших органів, що забезпечують повноцінне функціонування людського організму, є головний мозок, пов’язаний зі спинним відділом і мережею нейронів у різних частинах тіла. Завдяки такій зв’язку забезпечується синхронізація розумової активності з моторними рефлексами і областю відповідає за аналіз сигналів, що надходять. Кора головного мозку являє собою шарувату в горизонтальному напрямку освіта. У його складі знаходяться 6 різних структур, кожна з них має специфічну щільність розташування, кількість і розміри нейронів. Нейрони являють собою нервові закінчення виконують функцію зв’язку між частинами нервової системи при проходженні імпульсу або в якості реакції на дію подразника. Крім шаруватої в горизонтальному напрямку структури, кора головного мозку пронизана безліччю відгалужень нейронів, розташованих по більшій частині вертикально.
Вертикальна спрямованість відгалужень нейронів формує структуру пірамідальної форми або утворення у вигляді зірочки. Безліч відгалужень короткого прямого або ветвящегося типів пронизують, як шари кори у вертикальному напрямку, забезпечуючи зв’язок різних відділів органу між собою, так і в горизонтальній площині. За напрямом орієнтації нервових клітин прийнято виділяти відцентрові і доцентрові напрямку зв’язку. В цілому, фізіологічна функція кори крім забезпечення процесу мислення і поведінки полягає в захисті півкуль головного мозку. Крім цього, на думку вчених в результаті еволюції мало місце розвиток та ускладнення структури кори. При цьому спостерігалося ускладнення будови органу в міру налагодження нових зв’язків між нейронами, дендритами і аксонами. Характерно те, що в міру розвитку інтелекту людини, виникнення нових нейронних зв’язків відбувалося вглиб структури кори від зовнішньої поверхні до ділянок розташованих нижче.
Функції кори ↑
Кора головного мозку має середню товщину 3 мм і досить велику площу за рахунок наявності сполучних каналів з центральною нервовою системою. Сприйняття, отримання інформації, її обробка, прийняття рішення і його здійснення відбувається завдяки безлічі імпульсів, що проходять через нейрони за типом електричної ланцюга. В залежності від безлічі факторів в корі відбувається генерація електричних сигналів потужністю до 23 Вт. Ступінь їх активності визначається станом людини і описується показниками амплітуди та частоти. Відомо, що більша кількість зв’язків знаходиться в галузях, що забезпечують більш складні процеси. При цьому всім кора головного мозку не є завершеною структурою і знаходиться в розвитку протягом всього життя людини в міру розвитку його інтелекту. Отримання і обробка надходить у мозок інформації забезпечує ряд фізіологічних, поведінкових, психічних реакцій завдяки функціям кори, серед яких:
Слід відзначити недостатню вивченість місця і ролі передніх відділів кори на забезпечення функціонування людського організму. Про цих ділянках відомо про їх низької чутливості до зовнішніх впливів. Наприклад, дія на них електричних імпульсів не викликало прояви вираженої реакції. На думку деяких фахівців, до функцій цих ділянок кори відноситься самосвідомість особистості, наявність і характер її специфічних особливостей. У людей з пошкодженими передніми ділянками кори спостерігаються процеси асоциализации, втрата інтересів в області трудової діяльності, власного зовнішнього вигляду і думки в очах інших людей. Іншими можливими ефектами можуть стати:
Будова шарів кори головного мозку ↑
Виконуються органом функції, такі як координація півкуль, розумова і трудова діяльність багато в чому обумовлена будовою його структури. Фахівці виділяють 6 різних типів шарів, взаємодія між якими забезпечує роботу системи в цілому, серед них:
Різні верстви, що входять до складу кори відрізняються між собою формою, розташуванням і призначенням складових їх структур. Взаємозв’язок нейронів зірчастого, пірамідальної, гіллястого і веретеноподібної типів між різними покривами утворюють понад 5 десятків, так званих полів. Незважаючи на те, що чіткі межі полів відсутні, їх спільна дія дозволяє регулювати безліч процесів пов’язаних з отриманням нервових імпульсів, обробкою інформації та виробленням відповідних реакцій на подразник.
Простий спосіб від алкоголізму Алкоголік більше не зможе навіть випити чарку, якщо в їжу підсипати йому це… Читати далі…
Моментальний замовлення
Області кори головного мозку ↑
По виконуваних функцій у цій структурі можна виділити три області:
- Зона, пов’язана з обробкою імпульсів, одержуваних через систему рецепторів від органів зору, нюху, дотику людини. За великим рахунком більшість рефлексів пов’язаних з моторикою забезпечують клітини пірамідальної структури. Забезпечують за допомогою дендритних структур і аксонів зв’язок з м’язовими волокнами та спинномозковим каналом. Ділянка, що відповідає за прийом м’язової інформації, має налагоджені контакти між різними верствами кори, що важливо на етапі коректного трактування надходять імпульсів. Якщо кора головного мозку уражається на цій ділянці, це може призвести до розладу узгодженої роботи сенсорних функцій і дій, пов’язаних з моторикою. Візуально розлади рухового відділу можуть проявлятися у відтворенні мимовільних рухів, тремтіння, судоми, у більш складній формі призводити до знерухомлення.
- Область сенсорного сприйняття відповідає за обробку надійшли сигналів. За структурою вона являє собою взаємопов’язану систему аналізаторів для встановлення зворотного зв’язку на дію стимулятора. Фахівці виділяють ряд областей, які відповідають за забезпечення чутливості до сигналів. Серед них, потилична забезпечує зорове сприйняття, скронева-пов’язана зі слуховими рецепторами, зона гипокампа з нюховими рефлексами. Район, який відповідає за аналіз інформації смакових стимуляторів, розташований в області тімені. Там же локалізуються центри, що відповідають за отримання і обробку тактильних сигналів. Сенсорна здатність знаходиться в прямій залежності від кількості нейронних зв’язків в цій ділянці, в цілому ці зони займають до п’ятої частини загального обсягу кори. Ушкодження цієї зони тягне за собою спотворення сприйняття, що не дозволяє виробити відповідний сигнал адекватний діючого на нього подразника. Наприклад, порушення роботи слухової зони не обов’язково призводить до глухоти, але може викликати ряд ефектів спотворюють коректне сприйняття інформації. Це може виражатися в нездатності вловлювати довжину або частотність звукових сигналів їх тривалість і тембр, порушення фіксації впливів з невеликим часом дії.
- Асоціативна зона здійснює контакт між сигналами, що отримуються нейронами в сенсорній області і моторикою, що представляє собою реакцію. Ця ділянка формує осмислені поведінкові рефлекси, забезпечує їх практичну реалізацію і займає більшу частину кори. По району локалізації можна виділити передні ділянки, розташовані в лобових частинах і задні, які займають простір між зоною скронь, тімені і потилиці. Для людини характерно більший розвиток задніх ділянок районів асоціативного сприйняття. Асоціативні центри відіграють ще одну важливу роль, забезпечують реалізацію і сприйняття мовленнєвої діяльності. Пошкодження переднеассоциативной області призводить до порушення можливості виконання аналітичних функцій, прогнозування на підставі наявних фактів або попереднього досвіду. Порушення роботи зони задній асоціації ускладнює орієнтацію людини в просторі. Також ускладнює роботу абстрактного об’ємного мислення, конструювання і правильного трактування складних зорових моделей.
Наслідки пошкоджень кори мозку ↑
До кінця не вивчено є забудькуватість одним з порушень, пов’язаних з пошкодженням кори головного мозку? Або ці зміни пов’язані з нормальним функціонуванням системи за принципом руйнування цих зв’язків. Вченими доведено, що за рахунок взаємозв’язку нейронних структур між собою при пошкодженні однієї з названих областей може спостерігатись часткове і навіть повне відтворення її функцій іншими структурами. У разі часткової втрати здатності до сприймання, переробки інформації або відтворення сигналів, система може деякий час залишатися працездатною, володіючи обмеженими функціями. Це відбувається за рахунок відновлення зв’язків між не зазнали негативного впливу ділянками нейронів за принципом розподільної системи. Проте можливий і зворотний ефект при якому пошкодження однієї із зон кори може призвести до розладу декількох функцій. У будь-якому випадку, порушення нормальної роботи цього важливого органу є серйозним відхиленням, при виникненні якого необхідно негайно вдатися до допомоги фахівців, щоб уникнути подальшого розвитку розлади.
Серед найбільш небезпечних порушень роботи цієї структури можна виділити атрофію, пов’язану з процесами старіння і відмирання частини нейронів. Найбільш використовуваними методами діагностики є комп’ютерна та магнітно-резонансні види томографії, энцефалография, дослідження за допомогою ультразвуку, проведення рентгену та ангіографії. Слід зазначити, що сучасні методи діагностики дозволяють виявити патологічні процеси в роботі мозку на ранньому етапі, при своєчасному зверненні до фахівця в залежності від виду порушення існує ймовірність відновлення порушених функцій.
Автор: Ковальов Олександр
Источник
Еволюція людини була викликана ускладненням його діяльності через необхідність більш активного пізнання навколишнього світу. Це призвело до зміни будови мозку людини, так як його функції ставали все складніше і різноманітніше. Над зонами мозку, безпосередньо пов’язаними з органами почуттів і руховим апаратом, розвинулися зони, найбільш щільно забезпечені так званими асоціативними волокнами. Ці зони необхідні для більш складної обробки надходить у мозок інформації.
У процесі формування кори головного мозку настає новий етап, коли роль її функціонування сильно зростає. У людини, на відміну від хребетних, аж до хижаків, психічні функції вже пов’язані з корою головного мозку. Кора у нього – це орган індивідуальності і свідомої діяльності.
У психології дуже конкретно стоїть питання про те, які взаємовідносини кори і психіки людини, і де знаходяться її ділянки, відповідальні за ту чи іншу психічну функцію.
Вивчення розвитку головного мозку
До останнього часу була ведучою «локалізаційна теорія». Тобто вважалося, що кожній психічної функції, навіть найскладнішої, відповідає певна ділянка головного мозку. Ця теорія будується на уявленні мозку як системи окремих мозкових центрів, які з’єднуються один з одним особливими нервовими волокнами. Вона відображає рівень розвитку психологічних методів, що існували в той час, і те, що на небагатому фактичному матеріалі було висунуто багато гіпотез і теорій.
зони кори головного мозку
Вивчення розвитку головного мозку в процесі еволюції виявило, що чим складніший організм, тим яскравіше виражене анатомічне поділ кори. Ділянки кори, відповідальні за більш складні функції, отримують більший розвиток.
Великі результати дало вивчення кори в процесі онтогенезу. Дослідження виявили, що на ранніх стадіях розвитку її можна розділити на три основні зони:
ізокортекс – нова кора, у людини становить основну частину кори;
аллокортекс – включає в себе давню і стару кору, наприклад, у амфібій тільки з’являється; добре виражений у рептилій;
алло- і ізокортекс – межуточная кора.
Подальші, більш досконалі методи дослідження встановили, що кора складається з окремих полів, які різняться гістологічно. Ці поля можуть бути відокремлені один від одного. Це пояснює деяке розходження виконуваних ними функцій. У зв’язку з цим «локалізаційна теорія» заснувала положення про те, що навіть найскладніша психічна функція має певний «центр» у мозку і їм виконується.
Сучасні дослідження різноманітних мовних, зорових і рухових функцій руйнує класичну «локалізаціонному теорію». Наприклад, порушення мови пов’язане з пошкодженням різних ділянок кори і часто – з порушенням інших інтелектуальних функцій.
У цьому випадку дослідження відбуваються на основі вивчення порушення ділянок кори, тобто методом «видалення». При порушенні певної ділянки кори пошкоджується певна функція. Цей метод не веде до встановлення «центру» формування функції в корі, а лише дає розуміння, що дана область кори бере участь у реалізації конкретної функції. Можливо, у виконанні порушеної функції беруть участь і інші поля.
Вчені довели, що порушення інших ділянок кори, які не пов’язані з виконанням даної функції, також можуть пошкодити цю функцію. Ще було встановлено, що при руйнуванні основного «центру» виконання функції, інші ділянки кори можуть частково прийняти на себе її роботу, це відбувається з часом і має тільки компенсаційний ефект.
Єдиний чутливо-руховий апарат
Кору головного мозку потрібно сприймати як єдиний чутливо-руховий апарат. Окремі поля кори багатозначні по виконуваних функцій. Трохи більше сильний розвиток одного з двох шарів кори дає місцеве переважання сенсорної або рухової функціональної складової.
Що стосується будь-якої більш складної функції нашої психіки, то позначити її місце в конкретному полі кори мозку неможливо. У виконанні такої функції задіяні різні ділянки кори. Кожна структура кори, що бере участь у функції, вносить свій внесок. Нервові елементи кори, що беруть участь у виконанні функції, свої дії об’єднують в тимчасову структуру.
В даний час своїх прихильників мають дві думки:
мозок є сумою різноманітних центрів, що спеціалізуються на окремій функції;
мозок – єдина структура, окремі складові якої рівнозначні.
Обидві ці теорії не дають повної характеристики цього складного органу, що складається з різних верств, але об’єднаного функціонально.
Беручи до уваги весь накопичений дослідницький матеріал, потрібно зробити єдино правильний висновок: виконуючи складні завдання, мозок працює як єдине ціле із залученням всієї кори або її основної частини. Головний мозок – це не однорідна маса, у ньому простежується суворе поділ як з функціональної, так і з гістологічної сторони. Кожна частина мозку важлива для загального процесу. Окремі ділянки мозку вносять особливо істотний внесок у функцію, якщо вона є складною, але «центрів» виробітку для таких функцій немає. Найбільш важливими для інтелекту є частково скронева частка, нижня тім’яна частка, третя лобова звивина. Саме їх пошкодження найбільш плачевно впливає на психіку. Психічні функції пов’язані, швидше, зі складними процесами, що відбуваються між нейронами головного мозку, звідси і випливає те, що кожна його частина має багатогранне значення.
типи кори мозку
Ступінь підрозділи кори на рівні і їх прив’язка функцій до певного місця залежать і від генетики організму. У птахів практично відсутня будь-яка прив’язка функції до кори. Деяка прив’язка існує у кішок і собак, правда, зони, що відповідають за ту чи іншу функцію, кілька перекривають один одного. У людських ж ембріонів така прив’язка, безсумнівно, існує. Досліджуючи мозок організмів, не можна переносити їх результати і висновки на генетично відрізняються.
Навіть у межах однієї генетичної групи локалізація процесів і механізмів залежить ще й від часів їх виникнення. Якщо функція найбільш древня, то її локалізація найбільш стійка. У підкірці порядку і стабільності більше, ніж у корі. Більш примітивні функції в корі закріпилися максимально точно, так як виникали в процесі еволюції мозку. Якщо функція складна і з’явилася пізніше, то в її виконанні задіяна значна частина кори, і кожна частина відіграє свою роль у загальному процесі, тому чітка локалізація неможлива.
Источник
