Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ви́ща нерво́ва дія́льність (ВНД) — сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур, яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем (поведінку людини)
Нервова система складається з мільйонів нервових клітин — нейронів. По чутливих нейронах інформація про зміни, що відбулися всередині й поза тілом, надходить у спинний і головний мозок. По рухомих нейронах мозок передає команди до залоз і м’язів.
Складові частини нервової системи — це центральна нервова система, що включає головний і спинний мозок, і периферична нервова система, що зв’язує центральну нервову систему з усіма іншими частинами тіла.
У центральній нервовій системі відбувається обробка нервових імпульсів, які надходять від усього тіла. Периферична нервова система одержує інформацію про всі зміни, що відбуваються поза тілом.
Передача[ред. | ред. код]
Нервові імпульси являють собою комбінацію електричних і хімічних сигналів. Вони передаються зі швидкістю близько 4 м/с, тому ми реагуємо на різні подразники майже миттєво. Зміни збудливості нервових і м’язових клітин пов’язані із змінами рівня поляризації їх мембран при виникненні процесу збудження . При зменшенні величини мембранного потенціалу збудливість незначно підвищується, а якщо слідом за зменшенням мембранного потенціалу виникає потенціал дії, то збудливість повністю зникає і мембрана клітини стає нечутливою (рефрактерною) до яких би то не було впливів. Це стан повної незбудливості отримало назву фази абсолютної рефрактерності. Для швидкопровідних нервових волокон теплокровних тварин її тривалість становить 0,4 мс, для скелетних м’язів 2,5-4 мс, для м’язів серця 250–300 мс[1].
Компоненти[ред. | ред. код]
Рефлекторна дуга — це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє вам миттєво реагувати на що-небудь. Якщо ви наступите босою ногою на осколок, це пустить у хід рефлекторну дугу. Болючий рецептор, розташований у підошві ноги, пустить чутливим нервом вгору по нозі імпульс у спинний мозок. Потім по руховому нерву імпульс повернеться назад і примусить м’яз ніг різко смикнути ступню.
Спинний мозок— це товстий пучок нервової тканини, що йде безпосередньо від головного мозку. Його захищають кістки хребта—хребці. Спинний мозок розділений на 31 ділянку, від кожної з них у праву і ліву половини тіла відходить по парі периферичних нервів. Усі чутливі та рухові нерви, крім тих, що розташовані в голові, проходять через спинний мозок і закінчуються в головному мозку.
Тіло людини відчуває зміни, що відбуваються навколо неї. Шкіра безпосередньо стикається із зовнішнім світом, і саме в шкірі знаходиться більшість чутливих рецепторів. Ці рецептори дозволяють вам відчувати біль, жару, тиск і багато чого іншого. Нижні шари шкіри захищені верхнім шаром — епідермісом, що складається з мертвих клітин. Однак функції шкіри не тільки захисні — вона допомагає підтримувати постійну температуру тіла, рятуватися від відходів життєдіяльності організму і накопичувати жир.
Особливо чутливі нервові рецептори кінчиків пальців. Існують сотні типів рецепторів, і всі вони розташовані на кінцях чутливих нервових відростків. Якщо безліч таких рецепторів приводиться в дію одночасно, у мозок по нервовому волокну передається дуже сильний імпульс.
Розташовані в більш глибоких шарах шкіри рецептори тиску посилають у мозок імпульси, після того як вони «відчують» сильний тиск. Нерви, що йдуть від кінчиків пальців, поєднуються в більш великі нерви, що проводять імпульси від усієї кисті руки. Ці нерви, у свою чергу, поєднуються з іншими нервами руки в міру наближення до спинного мозку.
Особливі шкірні рецептори «відчувають» гаряче і холодне, гладке і шорсткувате. Усі рецептори поєднуються в мережу нервів, що підходить до центральної нервової системи. По спинному мозку сигнали шкірних рецепторів потрапляють до головного мозку.
Рецептори в усіх частинах тіла почувають по-різному: одні з них сильніше відчувають біль чи жару, інші дотики. Тактильна (дотикова) чутливість кінчиків пальців настільки велика, що сліпі люди можуть читати, обмацуючи букви пальцями.
Болючі рецептори передають інформацію про характер болю, що ти відчуваєш. Біль у шлунку відрізняється від болю, що виникає при порізі пальця. Дотепер точно не відомо, чому в одних випадках ми почуваємо тупий, ниючий біль, а в інших — гострий.
Шари шкіри Шкіра — зовнішній покрив людини й інших хребетних. Шкіра охороняє внутрішні органи від ушкодження, зневоднювання й інфекції. Проте мікроорганізми можуть проникати всередину через волосяні фолікули і потові залози, а також при укусах комах.
Шкіра — це найбільший орган тіла, що складається з двох основних шарів — епідермісу і дерми. Під дермою пролягає підшкірна клітковина, яку утворює жирова тканина. Товщина шару підшкірної клітковини в різних людей і в різних місцях тіла різна.
Клітини верхнього шару шкіри — епідермісу — роговіють і .злущуються під впливом зовнішнього середовища і відмирають щодня. Омертвілі клітини постійно заміняються новими за рахунок клітин глибокого шару, що безупинно розмножуються. Водонепроникний епідерміс охороняє шкіру від проникнення в неї води і від випаровування через шкіру рідини тіла. Крім того, клітини епітелію містять пігмент, що визначає колір шкіри. Під впливом сонячних променів пігментація шкіри збільшується, і засмагла шкіра захищає організм від надмірних світлових впливів.
Найбільш товстий і щільний роговий шар у людини утворюється в тих місцях, що піддаються найбільшому тертю, — на підошвах ніг, подушечках пальців.
Дерма знаходиться під епідермісом. Вона утворена шарами пружних еластичних м’язових волокон, що надають шкірі міцності; крім того, у ній є кровоносні судини, капіляри, нервові закінчення, волосяні фолікули та потові залози.
Підшкірна клітковина — найглибший шар шкіри. Вона складається з пухкої жирової тканини. У жирових клітинах відкладаються запаси жиру, що служать теплоізолюючим матеріалом (тому шкіра так добре зберігає тепло) і поживною речовиною. Проходячи через підшкірну жирову клітковину, еластичні волокна зв’язують дерму із м’язами, що лежать нижче.
Протоки сальних залоз відкриваються у волосяні сумки, виділяючи шкірне сало, що служить змащенням волосся та шкіри і перешкоджає розвитку мікробів. Секрет сальних залоз містить жирні кислоти, воски і стероїди, його функція — захист фолікул від пилу і мікроорганізмів.
«Гусяча» шкіра. В основі кожного волоса шкіри знаходиться крихітний м’яз. Коли людині холодно, м’яз одержує нервовий імпульс і скорочується. При цьому волосся набуває вертикального положення, а шкіра довкола нього злегка здувається, покривається мурашками. Така шкіра називається «гусячою». Цей рефлекс є рудиментарним — він зберігся ще від часів густого волосяного покриву, що вкривав тіло людини. При цьому у ссавців з густою шерстю, які мають такий рефлекс, рефлекс виступання шерсті створює тепловий шар повітря між волосинами та, таким чином, допомагає зігрітися.
Рецептори. Багато спеціальних клітин шкіри можуть сприймати зміни, що відбуваються у навколишньому світі. Бувають терморецептори, які реагують на високу та низьку температуру навколишнього середовища чи його предметів. Рецептори, які реагують на високі температури розташовані набагато нижче, ніж рецептори, які реагують на низькі температури. Тому людині більш властиво мерзнути, ніж відчувати тепло. Бувають рецептори, які відрізняють тверді предмети від м•яких, гострі від тупих, є рецептори відчуття болю, дотику, тиску… Деякі рецептори сприймають лише один різновид впливу, а інші — кілька різновидів. Отримана інформація з нервової системи надходить у мозок для обробки.
Тип вищої нервової діяльності[ред. | ред. код]
Тип вищої нервової діяльності — це сукупність основних властивостей вищих відділів центральної нервової системи (сили нервових процесів, їх рухливості і врівноваженості) характеризують вроджені індивідуальні особливості вищої нервової діяльності людини і тварин. Розрізняють 4 типи ВНД:
- Жвавий;
- спокійний;
- нестерпний;
- слабкий;
Див. також[ред. | ред. код]
- сигнальна система: Перша сигнальна система, друга сигнальна система
- Вищі психічні функції
- Інститут вищої нервової діяльності і нейрофізіології АН СРСР
- Когнітологія
- Фізіологія ВНД
- Типи вищої нервової діяльності
- Нейробіологія
- Нейрохімія
- Головний мозок
- Нейрон
- Сортування спайков
- Сила нервової системи
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Источник
Інші завдання дивись тут…
ГОЛОВНИЙ МОЗОК — це вищий відділ нервової системи, який координує й регулює всі процеси в організмі та відповідає за розумову діяльність і свідомість людини. У ньому відбуваються найскладніші процеси аналізу й синтезу інформації, яка надходить від органів чуття.
Прогресивний розвиток мозку в людини зумовлений впливом таких соціальних факторів, як праця й членороздільна мова.
В ембріональному періоді й у перші роки життя головний мозок інтенсивно росте, але тільки до 25 років досягає остаточної величини.
Мозок людини на 80 % складається з води.
Маса мозку коливається в досить широких межах — між 1000 і 2000 г.
Складає в середньому 2 % маси тіла та займає близько 95 % об’єму порожнини черепа.
Не існує прямого зв’язку між масою мозку людини й рівнем її інтелекту.
Дослідження вчених показало взаємозв’язок між вищим рівнем інтелекту й більшою кількістю сірої речовини в ділянках, які мають відношення до пам’яті, уваги та мовлення.
Середня маса мозку в чоловіків становить 1375 г, а в жінок — 1275 г, новонародженої дитини – від 330 до 400 г.
Мозок людини містить близько 86 млрд нейронів, трільйони гліальних клітин.
Головний мозок новонародженого містить близько 10 млрд нейронів, а найбільша кількість — 14 млрд нейронів — у мозку дев’ятикласника.
Кожний типовий нейрон може мати до 10 000 синапсів і отримувати інформацію від 1000 інших нейронів.
До головного мозку постійно надходить до 20 % крові, що циркулює в організмі.
Щохвилини судинами головного мозку протікає 3/4 літра крові.
Власні пластичні й енергетичні запаси мозку малі, тому він надзвичайно залежить від постачання кисню, глюкози тощо.
За різними оцінками до 95 % інформації, що надходить до мозку, сприймається й аналізується на підсвідомому рівні, а 5 % інформації, яку ми усвідомлюємо, і є нашим життєвим досвідом.
БУДОВА ГОЛОВНОГО МОЗКУ.
Міститься у мозковій частині черепної коробки, заповнює її в процесі росту та розвитку (черепна коробка захищає від механічних ушкоджень).
Через великий потиличний отвір переходить у спинний мозок.
Від нього відходять 12 пар черепно-мозкових нервів, , що регулюють діяльність м’язів голови та шиї, багатьох внутрішніх органів і сприймають інформацію від органів чуття.
У центральному каналі головного мозку, який продовжує канал спинного мозку (між оболонками та в чотирьох шлуночках) міститься мозкова рідина — ліквор — за складом і функціями така сама, як і спинномозкова, ця рідина разом із кров’ю забезпечує обмін речовин нейронів.
Ззовні головний мозок вкритий трьома оболонками, що й спинний:
● м’якою (побудована з пухкої волокнистоїї сполучної тканини безпосередньо прилягає до мозку й містить велику кількість судин для його кровопостачання);
● павутинною (побудована з пухкої волокнистоїї сполучної тканини);
● твердою (містить щільну сполучну тканину, яка зростається з кістками черепа).
Чотири шлуночки головного мозку, які є розширеннями спинномозкового каналу, розташовані усередині мозку, у них з артеріальної крові синтезується безколірна спинномозкова рідина.
Шлуночки сполучаються між собою, з простором під павутинною оболонкою мозку та з каналом спинного мозку.
Функції спинномозкової рідини шлуночків:
● захищає м’які тканини шлуночків від механічних ушкоджень;
● сприяє переміщенню біологічно активних речовин;
● створює відносно постійний внутрішньочерепний тиск.
Функції гематоенцефалічного бар’єру:
● відмежовує кров від внутрішнього середовища мозку;
● захищає середовище мозку від шкідливих речовин;
● забезпечує для нейронів сталість середовища.
Сіра та біла речовина головного мозку.
Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв’язують різні частини головного мозку між собою та зі спинним мозком.
Сіра речовина утворює кору півкуль головного мозку і мозочка, у вигляді окремих скупчень – ядер – міститься всередині білої.
Частини головного мозку: довгастий мозок, мозочок, середній, проміжний та великий мозок.
Будова й функції частин головного мозку
| Відділ мозку | Особливості будови | Функції | Регулювання процесів в організмі |
| Довгастий мозок | Складається з ядер черепно — мозкових нервів, скупчень сірої речовини та пучків нервових волокон | Рефлекторна, провідникова (Регуляція життєвоважливих функцій) | Регулює дихання, серцево — судинну діяльність, травлення й обмін речовин, жування, ковтання, ссання, потовиділення та захисні рефлекси (блювання, чхання, кашель), забезпечує зв’язок спинного й головного мозку |
| Мозочок | У мозочку розрізняють дві півкулі й непарну серединну частину — черв’як | Рефлекторна (Координація рухів тіла) | Відповідає за координацію рухів, рівновагу тіла, тонус м’язів, погоджує рухові акти й адаптовує рухові реакції організму до умов навколишнього середовища |
| Середній мозок | Сполучає довгастий і проміжний мозок. Складається із чотиригорбкового тіла й ніжок мозку | Рефлекторна, провідникова. (Регуляція тонусу м’язів, здійснення орієнтувальних рефлексів на світло й звуки) | Бере участь у регуляції рухів і пози, м’язового тонусу, станів неспання і сну, виникнення емоцій. Містить підкіркові центри зору, слуху, регулює тонус м’язів, є одним з основних центрів регуляції рухів, регулює виникнення сну. |
| Проміжний мозок | Складається зі взаємозв’язаних ядер, які розташовані навколо третього шлуночка мозку. До складу проміжного мозку входить таламус та гіпоталамус | Рефлекторна, провідникова (Регуляція обміну речовин, температури тіла, гомеостазу, а також сну, пам’яті, поведінки) | Регулює діяльність залоз внутрішньої секреції, бере участь у процесах сну, пам’яті, інстинктивної поведінки, психічних реакцій. Містить центри обміну речовин, теплорегуляції, відповідає за інстинктивні реакції (харчові, оборонні), містить центр больової чутливості. |
| Кінцевий мозок, або великий мозок | Зовні кінцевого мозку розташована сіра речовина, що утворює кору великих півкуль мозку, а всередині міститься біла речовина. У товщі білої речовини розташовані декілька ядер (скупчень сірої речовини) | Рефлекторна, провідникова, психічна діяльність (Керує діяльністю нервової системи, регулює діяльність організму, забезпечує вищу нервову діяльність і зв’язок із середовищем) | Вищий відділ центральної нервової системи, що керує діяльністю інших відділів головного мозку і спинним мозком та забезпечує складні форми поведінки. Відповідає за пам’ять, мислення, мову, поведінку. |
Головний мозок містить нервові центри рефлексів, що здійснюють мимовільні природжені рухи ковтання, дихання, серцебиття, кліпання, травлення тощо.
А в корі півкуль великого мозку формуються центри довільних рухів, яких ми навчаємося впродовж життя, завдяки цим реакціям ми розмовляємо, спілкуємося, працюємо, активно відпочиваємо, тобто живемо по — людськи (рефлекторна функція).
У головному мозку людини розрізняють: довгастий мозок, задній мозок (міст і мозочок), середній мозок, проміжний мозок та кінцевий (великий) мозок.
ТРИ ВЕЛИКИХ ВІДДІЛИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ: стовбур головного мозку, мозочок, передній мозок.
У складі стовбура розрізняють довгастий мозок, міст і середній мозок.
Передній мозок поділяють на проміжний мозок і кінцевий мозок (великі півкулі головного мозку).
ФУНКЦІЇ ГОЛОВНОГО МОЗКУ.
• рефлекторна функція (містить нервові центри рефлексів, що здійснюють мимовільні природжені рухи ковтання, дихання, серцебиття, кліпання, травлення тощо);
• провідникова функція (біла речовина, волокна якої зв’язують між собою відділи головного мозку та утворюють висхідні й низхідні шляхи для зв’язку зі спинним мозком);
• інформативна функція (надходить уся інформація від органів зору, слуху, нюху, смаку, дотику, рівноваги, яка забезпечує відображення навколишнього світу);
• інтегративна (контролює всі дії організму людини).
Інтегративна роль.
• Під час здійснення рефлексів від робочих органів до головного мозку надходять сигнали відносно ефективності реакцій (явище зворотного зв’язку).
• Сукупність нервових шляхів — рефлекторної дуги та шляхів отримання зворотної інформації — утворює рефлекторне кільце, результатом такого контролю є нові пристосувальні дії.
• Багато вроджених рефлексів мають кіркові центри, які здійснюють довільну нервову регуляцію.
• Осередок вищої нервової діяльності (ВИД), завдяки якій людина може творити, сміятися, плакати, радіти, співчувати тощо. Головний мозок має ділянки, що інтегрують інформацію та сумісно забезпечують такі функції, як мислення, свідомість, мову, пам’ять, емоції тощо.
Інші завдання дивись тут…
Источник
Головний мозок (encephalon) – вищий відділ ЦНС, який розміщується в порожнині черепа. Середня вага у дорослих – 1300-1500 г (2,2% від маси тіла), у новонародженого – 330-400 г. Прогресивний розвиток мозку в людини зумовлений впливом таких соціальних чинників, як праця і членороздільна мова.
Будова головного мозку:
■ вкритий трьома мозковими оболонками – твердою, м’якою і павутинною;
■ складається з 5 відділів: великого (кінцевого), проміжного, середнього, заднього і довгастого;
■ проміжний, середній, довгастий відділи і міст утворюють стовбур головного мозку, нижня поверхня півкуль і стовбурова частина називаються основою мозку,
■ сіра речовина розміщена на периферії (кора великого мозку і мозочка), а біла – в глибині; у стовбурі сіра речовина у вигляді ядер;
■ від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів»,
■ через увесь стовбур головного мозку проходить сітчастий утвір (ретикулярна формація) – особливе скупчення нейронів, яке здійснює регуляцію збудливості і тонусу відділів ЦНС;
■ навколо верхньої частини стовбура розміщена лімбічна система (первісний мозок) – сукупність структур (морський коник, мигдалеподібне тіло, поясна закрутка, прозора перегородка), які беруть активну участь у підтриманні гомеостазу, вияві інстинктів, модуляції поведінки, виходячи з внутрішніх потреб організму.
Головний мозок людини
Внутрішня будова спинного мозку: 1 – сіра речовина спинного мозку; 2 – біла речовина спинного мозку; 3 – спинномозковий канал; 4 – передній корінець нерва; 5 – задній корінець нерва; 6 – синапс; 7 – волокно чутливого нерва; 8 – волокно рухового нерва; 9 – тіло чутливого нейрона; 10 – вставний нейрон; 11 – тіло рухового нейрона; 12 – скелетний м’яз; 13 – шкірний рецептор
Будова і функції відділів головного мозку людини
Відділ | Будова | Функції |
Довгастий мозок (myelencephalon) | Ядра (нервові центри функцій). Заднє судинне сплетіння. Перехрест (хіазма) провідних шляхів. IV шлуночок. Ретикулярна формація. Ядра V/II-XII пар ЧМН | Регуляція життєво важливих функцій: дихання, серцево-судинної діяльності, слиновиділення, шлункового соковиділення, жування, ковтання, кашлю, блювання та ін. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси організми |
Задній мозок (metencephalon) | Вароліїв міст. Мозочок: дві півкулі з черв’яком і власною корою. Ретикулярна формація. Ядра V-VII пар ЧМН | Проведення нервових імпульсів. Координація рухів, регулювання рівновагу тіла і підтримання тонусу м’язів. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси організму |
Середній мозок (mesencephalon) | Дах із 4-горбиковим тілом: ■ верхні горбики; ■ нижні горбики. Ніжки мозку з ядрами: ■ червоне ядро; ■ чорна субстанція. Ретикулярна формація. Ядра III-IV пар ЧМН | Регуляція тонусу скелетних м’язів. Первинний зоровий центр (рухи очей, акомодація, зміна просвіту зіниць). Первинний слуховий центр (напруження перетинки, слухових кісточок). Регуляція пози і рухів тіла. Гальмує рухову активність спинного мозку. Координація руху кінцівок. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси цілісного організму |
Проміжний мозок (diencephalon) | Таламус (специфічні та неспецифічні ядра). Гіпоталамус (сірий горб, соско ви дне тіло й лійка) з ядрами. Епіфіз. Гіпофіз. IV шлуночок. Ретикулярна формації. Ядра II пари ЧМН | Аналіз, розподіл і перемикання інформації на різні ділянки півкуль від органів тіла. Вищий центр больової чутливості Вищий центр регуляції вегетативних функцій: терморегуляція,, регуляція обміну речовин, діяльності серця, ЗВС, сну, бадьорості, гомеостазу та ін. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси організми |
Кінцевий мозок (telencephalon) | Великий мозок ■ великі півкулі з корою. Базальні ядра ■ смугасте тіло і бліда куля. 1 та II бічні шлуночки. Ядра I пари ЧМН | Сприйняття, перетворення сигналів з довкілля та формування відповіді. ВИД (пам’ять, мислення, мова, свідомість). Підсвідома нервова діїльність Є вищими відділами екстрапірамідальної системи, що забезпечує умовнорефлекторну діяльність скелетних м’язів. Організовують рефлекси організму |
Великі півкулі головного мозку – утвори великого (кінцевого) мозку. Права і ліва півкулі складаються із сірої речовини, що утворює кору і підкірку (сукупність ядер), та білої речовини, яка міститься під корою. Кора півкуль – шар сірої речовини на поверхні півкуль, який є осередком всіх вищих функцій, носієм людського інтелекту. Товщина кори – 1,3-4,5 мм, площа – 2000-2500 см2; кількість клітин – близько 14 млрд. У корі головного мозку людини за сучасною класифікацією розрізняють давню (paleocortex), стару (archeocortex) і нову кору (neocortex), а також кору перехідного характеру – проміжну, або середню (mesocortex). Вивченням мікроскопічної будови кори займається наука, що називається архітектонікою кори великого мозку. Систематичне вивчення будови кори великого мозку почалося наприкінці
XIX століття. Одним із перших дослідників мікроскопічної будови кори був видатний український учений, професор Київського університету Володимир Олексійович Бец. Його праці мали особливо велике значення для розвитку цитоархітектоніки кори. Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, нас дуже складну будову. Починаючи з поверхні кори, у глибину клітини утворюють декілька шарів, розміщених у певній послідовності, як це було встановлено В. О. Бецом ще в 1874 році. Залежно від філогенетичного походження окремі ділянки кори містять різну кількість шарів, які відрізняються будовою, формою, розмірами та розташуванням нервових клітин і волокон. Лише нова кора має типову шестишарову будову. Давня, стара і проміжна кора мас значно простішу будову і містить значно меншу кількість у Їхньому складі клітинних шарів.
На поверхні кори виділяють чутливі, рухові й асоціативні зони, які відрізняються за будовою і функціями: 1) шкірно-м’язово зона – позаду від центральної борозни; 2) рухова – спереду від центральної борозни; 3) слухова – скронева частка; 4) нюхово – скронева частка; 5) смакова – скронева частка; б) зорова – потилична частка; 7) мовна – представлена в ділянках лобової, скроневої, тім’яної часток. Асоціативні зони поєднують діяльність рухових і сенсорних зон, з їх діяльністю найбільше пов’язані вищі психічні функції: пам’ять, мова, мислення, свідомість та ін. Кора півкуль є осередком усіх вищих функцій організму (абстрактне мислення, свідомість, вищі емоції та ін.), носієм людського інтелекту, матеріальною основою психічної діяльності людини. Вона забезпечує здійснення складних рефлекторних реакцій, які складають основу вищої нервової діяльності (пам’ять, емоції, мислення та ін.).
Зв’язок між півкулями здійснюється через мозолисте тіло. Серед щілин, борозен, звивин поверхні півкуль виділяють три найбільших борозни: центральну, бокову і потилично-тім’яну. Ці борозни відділяють у кожній півкулі 4 основних частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу. Усередині півкуль розташовані 4 шлуночки, які з’єднані з іншими порожнинами ЦНС, і утворюють разом єдину гідродинамічну систему.
Источник
