Локалізація функцій кори головного мозку
Головний мозок (encephalon,cerebrum) включає праву і ліву півкулі та мозковий стовбур. Кожна півкуля має три полюси: лобовий, потиличний і скроневий. У кожній півкулі виділяють чотири частки: лобову, тім’яну, потиличну, скроневу та острівець.
Поверхня великого мозку є корою, вона порізана борознами, що розділяють її на частки і звивини, внаслідок чого значно збільшується площа кори.
Функції кори головного мозку
1. Це вищий відділ ЦНС
2. Забезпечує довільні рухи, дає початок пірамідному шляху
3. Кора є органом свідомого сприймання чутливих подразнень
4. Кора є анатомічною базою умовно-рефлекторної діяльності.
5. Кора є органом аналізу і синтезу всіх подразнень з зовнішнього світу і з внутрішніх органів.
6. Кора є носієм індивідуального досвіду.
7. Кора відповідає за психічну діяльність і мову.
8. Кора забезпечує регулюючий вплив на нижчележачі відділи нервової системи.
Лобна частка. Локалізація функцій. Функцією кори лобних часток є організація рухів і рухових механізмів мови, поведінки, мислення і пам’яті.
1. Передня центральна звивина – це рухові проекційні ділянки для мускулатури протилежної частини тіла.
Проекція для окремих м’язових груп представлена тут у оберненому порядку до розташування їх на тілі: верхнім відділам передньої центральної звивини відповідає нога, середнім відділам – рука, та нижнім відділам – обличчя, язик, глотка, гортань.
2. Задній відділ верхньої лобної звивини – це проекційна зона, що відповідає за рухи тулуба, є центром прямоходіння і прямостояння. Центр зв’язаний з протилежною півкулею мозочка (через міст).
3. Задній відділ середньої лобної звивини – центр повороту голови і очей в протилежну сторону. Шляхи, що йдуть від цього центру, мають зв’язок (через пірамідний шлях) з заднім повздовжнім пучком у стовбурі головного мозку і здійснюють іннервацію погляду.
4. Поряд з центром повороту голови і очей розташований центр письма.
5. Задній відділ нижньої лобної звивини лівої півкулі – центр експресивної (моторної) мови (центр названий іменем французького вченого Брока).
Симптоми пораження та подразнення
Лобна доля
1. Вогнища в зоні передньої центральної звивини викликають центральні парези та паралічі. Оскільки клітини Беца розташовані тут компактно, то ураження кори проявляються обмеженими монопарезами з явним переважанням в руці, в нозі або в обличчі, або чистими моноплегіями на протилежному боці.
2. Подразнення прецентральної звивини патологічним процесом супроводжується нападами джексонівської епілепсії, які проявляються у вигляді клонічних або тоніко-клонічних судом обмежених м¢язових груп, відповідних часткам кори, які подразнюються: судоми виникають на боці, протилежному патологічному осередку в мозку і не супроводжуються втратою свідомості.
3. Подразнення переднього адверсивного поля (заднього відділу верхньої лобної звивини) викликає раптові судоми одразу всієї протилежної мускулатури з втратою свідомості.
4. Подразнення задніх відділів середньої лобної звивини призводить до приступів поєднаного повороту голови та очей в бік, протилежний патологічному осередку.
5. Подразнення оперкулярної частки нижньої лобної звивини викликає напади ритмічних жувальних рухів, прицмокування, облизування, тощо.
6. Ураження передніх відділів верхньої та середньої лобних звивин викликає лобну атаксію, яка проявляється в основному розладами ходи та стояння. Хворий не може утримуватися в вертикальному положення і падає (астазія), а також не може ходити (абазія). Хода нагадує лисячу, відмічається хиткість при ході переважно в бік протилежний вогнищу ураження.
7. Ураження задніх відділів середньої лобної звивини призводить до повороту голови і очей в бік осередку (корковий параліч погляду).
8. При ураженні задньої частки нижньої лобної звивини (центру Брока) виникає моторна афазія. Хворий втрачає набуті мовні навички, не може висловити своєї думки. При цьому він розуміє звернену до нього мову. При легких ураженнях можуть виникати “словесні емболи”, персеверації, аграматизм, ехолалія, “телеграфний стиль мови”
Розрізняють (за А. Лурія) 3 форми моторної афазії: аферентну, еферентну, динамічну
а) Аферентна моторна афазія пов’язана з ушкодженням нижніх відділів зацентральної (постцентральної) звивини, які забезпечують іннервацію оральної, артикуляційної мускулатури. При такій афазії страждає артикуляція звуків. У хворого втрачається автоматизована мова, повторення слів, називання предметів. Ця афазія пов’язана з оральною апраксією.
б) Еферентна моторна афазія – це афазія Брока, тобто вона виникає, при ураженні центру Брока в лівій півкулі (у правшів). При ній зберігається артикуляція окремих звуків, але хворий не може вимовляти серію звуків, слова, фрази. При повній афазії хворий зовсім не говорить, при неповній – зберігається телеграфний стиль мови (речення будуються переважно з іменників).
в) Динамічна моторна афазія – це афазія, що виникає при ураженні кіркової зони попереду від центру Брока. Для цього виду афазії характерна мовна аспонтанність, відсутність мовної ініціативи, коли хворий не хоче активно говорити. Проте він добре повторює окремі речення, слова, відповідає на запитання.
9. Аграфія – втрата письма. Буває при ураженні задніх відділів середньої лобної звивини
10. При ураженні лобної частки можуть з’являтись субкортикальні рефлекси.
11. Поява “хапальних” феноменів. У хворого спостерігається мимовільне захоплення рукою предмета при торканні його до його долоні. “Нав’язливе хапання” – це мимовільне бажання захоплювати оточуючі предмети або слідкувати рукою за переміщенням предмету (феномен спостерігається у маленьких дітей в результаті розгальмування).
12. Феномен “супротиву” або “протидії” – при спробі лікаря вивести ту чи іншу частину тіла хворого з певного положення автоматично напружуються м’язи-антагоністи і виникає певний опір
13. При ураженні полюса лобної частки і дифузних ураженнях кори лобних часток розвиваються розлади психіки, які мають свої особливості і вважаються характерними для даної локалізації процесу – так звана лобна психіка.
Спостерігається: апатія, торпідність психічних реакцій, послаблення пам’яті та уваги, відсутність критичного ставлення до свого стану, неадекватна оцінка важкості захворювання. частіше ніж депресія, спостерігаються ейфорія, схильність до гумору, грубих та плоских жартів, дитячість у поведінці, типовими є неохайність хворого (сечовипускання у палаті на підлогу, в ліжко).
14. Іноді спостерігається невиразність та маскоподібність обличчя, загальна гіпокінезія, що пояснюється ураженням зон лобної частки, пов’язаних з екстра пірамідною системою.
15. Лобна апраксія. Це розлади рухової активності, зміни поведінки, що з’являються за рахунок порушення навичок, вчинків, дій, набутих протягом життя. Найбільш переконливими є своєрідні розлади поведінки під час сечовипускання у хворих з ураженням лобних часток.
Тім’яна частка
Функція тім’яної частки пов’язана, в основному, з орієнтацією в просторі і часі і з аналізом подразнень від чутливих рецепторів.
Локалізація функцій в тім’яній частці
1. В постцентральній звивині знаходиться ядро аналізатора загальної чутливості. В ній закінчуються провідні шляхи больової, температурної, тактильної, м’язово-суглобової і вібраційної чутливості. У верхніх відділах постцентральної звивини представлена чутливість від нижньої кінцівки, в середніх – від руки, в нижніх – від обличчя.
2. Верхня тім’яна частка. Тут представлені складні види чутливості: стереогностична, локалізації, дискримінації, відчуття ваги, тиску, положення кінцівки в просторі.
3. Нижня тім’яна частка. В надкрайовій звивині знаходиться центр праксису. В кутовій звивині лівої тім’яної частки – центри читання (лекції) та лічби (калькулії).
Источник
У корі півкуль великого мозку відбувається аналіз усіх подразнень, які надходять з навколишнього зовнішнього і внутрішнього середовища. Тут розташовуються центри, що регулюють виконання певних функцій. І. П. Павлов розглядав кору великого мозку як сукупність кіркових кінців аналізаторів. Кожен аналізатор складається з трьох частин: периферичної, яка сприймає енергію зовнішнього роздратування і перетворює її в нервовий імпульс; проводить шляху, по якому нервовий імпульс слід до нервового центру; коркового кінця аналізатора, розташованого у відповідних ділянках кори великого мозку, де відбувається вищий аналіз і виникають відчуття.
У корі великого мозку розрізняють ядро коркового аналізатора з найбільш щільним розташуванням нервових клітин і розсіяні клітинні структури навколо ядра. У ядрі відбувається вищий аналіз і синтез, а в зоні розсіяних клітин; – більш простий аналіз.
У чутливі зони кори надходять імпульси від органів чуття, шкіри, внутрішніх органів, м’язів, сухожиль. При порушенні нервових клітин цих зон здійснюється аналіз периферичних подразнень і виникають відчуття. Такі зони вважають центральними відділами аналізаторів.
Розглянемо локалізацію ядер деяких аналізаторів. Ядро коркового аналізатора загальної чутливості розташовується в задній центральній звивині, ззаду від центральної борозни. До нервовим клітинам цієї зони приходять імпульси від скелетних м’язів, сухожиль, суглобів, а також імпульси від тактильних, температурних та інших рецепторів шкіри. У праве півкуля надходять імпульси від лівої половини тіла, а в ліве – від правої. У людини найбільшу площу в корі задньої центральної звивини має чутлива область кисті і мовного апарату (рис. 54).
Ядро зорового аналізатора розташовується в потиличній частці кори, по краях і в глибині шпорной борозни. У цю зону надходять імпульси від рецепторних клітин сітківки ока. Тут здійснюється вищий аналіз надійшли до неї зорових імпульсів.
Локалізація функцій в корі півкуль великого мозгаЯдро слухового аналізатора розташовується в скроневій області, в корі верхньої скроневої звивини. У неї приходять імпульси від рецепторів равлики внутрішнього вуха, і тут відбувається аналіз вступників в цю зону звукових імпульсів, в тому числі і усного мовлення.
Ядра смакового і нюхового аналізаторів розташовуються в основному в старій корі гіпокампу та давньої корі нюхового горбка, а також у новій корі лобової частки. До них приходять імпульси від смакових рецепторів стінок порожнини рота і нюхових рецепторів слизової оболонки порожнини носа. У цих ділянках кори виникають нюхові і смакові відчуття. Ядро рухового аналізатора розташоване в корі передньої центральної звивини, допереду від центральної борозни (рис. 55). Порушення нервових клітин цієї зони забезпечує довільні рухи людини. Тут в V шарі кори знаходяться особливо великі нервові клітини, аксони яких утворюють спадні рухові провідні шляхи. Ці спадні рухові шляхи називають пірамідними відповідно до пірамідної формою клітин, від яких ці шляхи беруть свій початок.
Нервові волокна пірамідних провідних шляхів закінчуються на нейронах рухових ядер стовбура головного мозку і передніх рогів спинного мозку. Аксони нервових клітин рухових ядер у складі черепних і спинномозкових нервів направляють до скелетних м’язів тіла.
Відростки нервових клітин рухової зони кори півкуль великого мозку підходять і до підкіркових ядер, і ядрам середнього мозку, здійснюючи контроль за мимовільними і автоматичними рухами. У корі півкуль великого мозку людини виділяють також ядра, які виконують функції центрів мови – усній, письмовій.
Руховий центр усній і письмовій мові знаходиться в корі лобової частки, поруч з ділянками рухової кори.
Ядра слухових і зорових образів мови (розуміння слів чужої мови, словесного позначення предметів і дій та ін) розташовані поруч з ядрами аналізаторів слуху та зору.
Слід особливо відзначити, що мовні центри у правшів розташовані в лівій півкулі великого мозку, а у лівшів – у правій півкулі. Ці центри мови називають також асоціативними зонами, оскільки в них відбувається вищий аналіз надійшла в мозок інформації у вигляді слів – усних або письмових. Саме в корі півкуль великого мозку ці словесні позначення зіставляються, асоціюються із зоровими і звуковими картинами навколишнього середовища. У корі центри мови (асоціативні зони) з’єднані один з одним за допомогою асоціативних провідних шляхів. За допомогою цих провідних шляхів надійшла в кору різного роду інформація аналізується і на її основі формуються цілісні уявлення про почуте і побачене (у вигляді слів). Наприклад, в асоціативних зонах відбувається розуміння прочитаного або усного мовлення, впізнавання предметів і їх призначення.
При пошкодженні таких асоціативних зон сприйняття світла або звуку зберігається, проте впізнавання світлових образів або звукових асоціацій порушується. Людина може бачити букви і не розуміти, що вони позначають, чути мову і не сприймати значення слів. Кора півкуль великого мозку, функціонуючи як єдине ціле, здійснює процеси обробки чутливої інформації, формує рухові команди, є матеріальною основою вищої нервової діяльності людини. Остання забезпечує індивідуальне пристосування людини до мінливих умов внутрішнього і зовнішнього середовища. Завдяки гнучкій пристосовності до постійно мінливих обстановці організм людини зберігає свою життєздатність і життєдіяльність. Така ситуація можлива завдяки умовним рефлексам, в утворенні яких бере участь кора півкуль великого мозку.
Источник
