Моторна зона кори великих півкуль
Мозочок відіграє важливу роль у регуляції підтримання пози й організації локомоцій. Більшість мимовільних і довільних (свідомих) рухів можуть оптимально здійснюватися лише за участю мозочка. Водночас мозочок не має прямого виходу на мотонейрони спинного мозку і його вплив опосередковується через інші моторні центри. Для виконання своїх функцій мозочок використовує складну структурну організацію нейронів кори й підкіркових ядер.
Взаємодія нейронів мозочка
До кори мозочка надходить імпульсація вестибулярних ядер, від соматосенсорної системи, а також від кори півкуль великого мозку (мал. 50).
Нейрони кори мозочка мають фонову активність, що тонічно гальмує нейрони-мішені. їх збудження посилює гальмівний вплив на:
- а) різні підкіркові ядра самого мозочка;
- б) ядра стовбура мозку (червоне й вестибулярне);
- в) моторну зону кори півкуль великого мозку.
Унаслідок цих гальмівних впливів вимикається або ослаблюється вплив усіх зазначених центрів під час виконання рухів. Природно, що гальмування кори мозочка посилює їх вплив на мотонейрони спинного мозку.
Особливо слід виділити роль мозочка в регуляції рухів, що починаються з кори півкуль великого мозку (у тому числі й усвідомлених). Від різних відділів кори, і особливо від соматосенсорної і рухової її ділянок, через різні зв’язки (див. нижче) і колатералі надходять сигнали до проміжної частини мозочка. Звідси йдуть еферентні сигнали до стовбурових рухових центрів. До того ж частина еферентних сигналів від мо
Мал. 50. Синаптичні зв’язки нейронів кори мозочка (за Екклісом):
ЛВ — ліаноподібні волокна; КЗ — клітини-зерна; МВ — моховиті волокна; Г — гальмування; 3 — збудження
зочка повертається до рухової кори. Призначення цих зв’язків зводиться до такого:
- o аферентні сигнали від рухової ділянки кори інформують мозочок про цілеспрямований рух, що готується;
- o сигнали від соматосенсорної ділянки створюють канал зворотного зв’язку для інформування про виконання цих рухів;
- o еференти від мозочка в кору слугують для уточнення програми рухів, що виконуються.
У керуванні позою, тонусом м’язів, що підтримуються рухами під час виконання складних локомоцій крім проміжної частини мозочка велике значення має черв’як мозочка, що також отримує аферентацію від соматосенсорної системи.
Зазначені відділи мозочка забезпечують:
- а) взаємну координацію рухів для підтримання пози й цілеспрямованих рухів;
- б) корекцію виконуваних рухів.
Але останнє можливе в тому разі, якщо рухи виконуються відносно повільно. Якщо ж довільні рухи швидкі, зворотний зв’язок просто за часом не встигне їх скоригувати. Тому зворотний зв’язок від мозочка бере участь в уточненні програми таких рухів на майбутнє, тобто в її запам’ятовуванні — навчанні.
Основні моторні впливи мозочка можна звести до таких:
- а) співучасть у регуляції пози й м’язового тонусу;
- б) виправлення (за потреби) повільних цілеспрямованих рухів під час їхнього виконання;
- в) координація цих рухів з рефлексами підтримання пози;
- г) правильне, точніше виконання швидких цілеспрямованих рухів, команда до виконання яких надходить від кори півкуль великого мозку;
- г) уточнення і завчання програм складних усвідомлених рухів.
Моторні ділянки кори півкуль великого мозку
Рухові зони півкуль великого мозку, базальних гангліїв і таламуса функціонують у нерозривній єдності й тому розглядати їх необхідно разом.
Рухова ділянка кори розміщується в передній центральній звивині, де існує чітко виражена соматотопічна її організація, що полягає в правильній просторовій проекції м’язів контрлатеральної половини тулуба в певних зонах звивини. У передній центральній звивині (мал. 51) значне місце посідають ділянки, які відповідають за ті частини тіла, що виконують більш різноманітні й значущі для людини рухи (кисть, губи, язик).
У передній центральній звивині людини кора має більшу глибину (3,5-4,5 мм) і характеризується наявністю гігантопірамідальних нейронів (гігантських пірамідальних клітин Беца) діаметром 50- 100 мкм, розташованих в V шарі. Аксони цих клітин разом з меншими клітинами III шару є еферентними шляхами від рухової ділянки кори до нижчих моторних центрів і утворюють пірамідний канал.
Гігантопірамідальні нейрони, що виконують подібні функції, розташовані поруч і утворюють функціональні кортикальні стовпчики. В один функціональний стовпчик входить до кількох сотень великих пірамід, тому вони
Мал. 51. Розташування мотонейронів у передній центральній звивині («руховий гомун-кулюс»; за Пенфілдом)
мають діаметр до 800 мкм. Характерно, що суміжні стовпчики нерідко трохи перекриваються навіть у тому разі, якщо спричинюють протилежні рухи. Одночасним збудженням їх визначають здатність фіксувати суглоб при скороченні м’язів-згиначів і м’язів-розгиначів.
Головним фактором, що відбиває характер збуджень нейронів стовпчика, слугує рух у суглобі. У такому разі у великих пірамідальних клітинах відповідних стовпчиків можна виявити виникнення ПД. На відміну від цього в малих пірамідах і в стані спокою існує постійна імпульсація, але під час рухів вона посилюється. За допомогою методу реєстрації викликаних потенціалів при здійсненні рухів було встановлено, що ПД з’являється в декількох колонках. Це свідчить про наявність представництва одного м’яза в декількох моторних ділянках кори.
Взаємозв’язки моторних зон кори
Аферентні зв’язки до моторних зон кори надходять через моторні ядра таламуса. Через них кора зв’язана як із сенсорною системою ЦНС, у тому числі іншими зонами самої кори, так і з підкірковими моторними (базальними) гангліями й мозочком.
Моторна ділянка кори регулює рухи за допомогою еферентних зв’язків:
- а) безпосередньо на мотонейрони спинного мозку;
- б) опосередковано за допомогою зв’язку з нижчими руховими центрами.
Кортикоспінальний (пірамідний) канал складається приблизно з мільйона еферентних волокон, що починаються від різних рухових зон кори. Близько 30 % волокон ідуть від нейронів передньої центральної звивини, стільки ж від вторинної моторної зони й близько 40 % — від первинної і вторинної соматосенсорних зон кори. За посередництвом вставних нейронів або через прямий контакт вони беруть участь у регуляції моторних ядер спинного мозку. Спускаючись до мотонейронів спинного мозку, волокна віддають численні колатералі іншим руховим центрам: таламусу, червоному ядру, ядрам мосту (від яких імпульси надходять до кори мозочка). Особливо важливу роль відіграє коркова регуляція точних рухів кисті.
Екстрапірамідні шляхи ідуть від тих самих мотосенсорних полів кори півкуль великого мозку до відповідних рухових центрів стовбура спинного мозку. За посередництвом цих шляхів кора посилює позні й підтримувальні рухи кінцівок і тулуба, забезпечуючи точне виконання всіх цілеспрямованих рухів (довільних і мимовільних).
Базальт ганглії (стріопалідарна система)
Базальні ганглії (смугасте тіло й бліда куля) — важлива підкіркова сполучна ланка між асоціативними й руховими ділянками півкуль великого мозку. Більша частина аферентної імпульсації приходить до базальних гангліїв від сенсорних й асоціативних зон кори півкуль великого мозку, звідки імпульсація спрямовується через таламус до моторних зон кори або до ядер стовбура (мал. 52). Тому патологічні зміни базальних гангліїв зазвичай супроводжуються значними порушеннями виконання довільних рухів.
Нейрони базальних ядер беруть участь у плануванні і програмуванні рухів, або, ширше, у процесах, за допомогою яких абстрактна думка втілюється в вольову рухову реакцію. У результаті ці структури, що не мають прямого виходу на мотонейрони спинного мозку, беруть участь у корковій регуляції рухів. Вони відповідають за переведення задуму про довільний рух у фазу його виконання. За посередництвом пірамідних каналів вони справляють тонізувальний вплив на а-мотонейрони м’язів. Ця система при виконанні повільних рухів попередньо набудовує тонічні м’язи й сегментарні рефлекторні механізми, модулюючи їх, полегшуючи виконання складних рухових програм.
Крім того, смугасте тіло разом з мозочком бере участь у запам’ято-вуваннірухових програм під час навчання. Унаслідок багаторазових повторень рухи стають настільки мимовільними, що роль кіркових моторних центрів в організації їхнього виконання зводиться до мінімуму.
Мал. 52. Участь основних ядер у регуляції рухів:
1 — таламус (2 — передньовентральне ядро; З — вентробічне ядро; 4 — серединне ядро); 5 — смугасте тіло; б — блідий шар; 7 — субталамічне ядро; 8 — чорна речовина
Таким чином, рухові ділянки кори півкуль великого мозку відповідають за задум уроджених і набутих цілеспрямованих рухів. Вони слугують останньою ланкою, де «породжений» у корі півкуль великого мозку, у її асоціативних й інших зонах (а не лише в моторній), задум перетворюється на програму руху. Головне завдання кори, її моторної зони, — вибір групи м’язів, відповідальних за виконання рухів у якомусь суглобі, а не за безпосередню регуляцію сили й швидкості їхнього скорочення. Це завдання виконують нижні центри, аж до мотонейронів спинного мозку. У процесі вироблення програми руху моторна ділянка кори отримує інформацію від базальних ядер і мозочка, які посилають до неї свої коригувальні сигнали.
Збереження пози
З перших днів життя формування рухової системи в людини відбувається під впливом поля гравітації Землі. Дію цих сил слід враховувати і при здійсненні цілеспрямованих рухів: частина м’язів має виконувати допоміжну функцію, рухи їх спрямовані на підтримання пози. Для людини це дуже актуально через вертикальне пересування на двох ногах. У результаті значно зменшилася площа опори й істотно зросла можливість падіння, тому що тіло стійке в тому разі, якщо вертикаль із центру ваги проходить через площу опори, обмежену латеральними відділами стоп (мал. 53). Якщо вертикаль оминає її, людина падає. Антигравітаційні рухи реалізуються через тонічні рефлекси стовбура мозку.
Регуляція пози тіла зазвичай відбувається без участі нашої свідомості, автоматично, тобто без участі кори півкуль великого мозку. Позу необхідно підтримувати як у стані нерухомості, так і при виконанні будь-яких рухів, що переміщують окремі сегменти тіла. У процесі виконання рухів через зміну розташування центру ваги тіла, через переміщення окремих його частин щодо площі опори виникають умови для втрати рівноваги.
Підтримання пози під час стояння.
Спочатку ознайомимося з механізмом регуляції підтримання пози за якогось положення, наприклад, під час стояння (лежачи через велику площу опори позні рухи практично не потрібні). Збереження рівноваги в такому разі необхідне під час закріплення найважливіших суглобів кінцівок і тулуба.
Мал. 53. Площа опори тіла: 5-точка проекції центру тяжіння
Нерухоме закріплення суглобів забезпечується співдружнім скороченням багатьох м’язів тіла: шиї, м’язів — розгиначів тулуба, стегна й гомілки, м’язів — згиначів і розгиначів стопи. Підтримання тонусу цих м’язів-це активний процес, під час якого використовуються рефлекси спинного мозку і стовбура. їхнє виконання запускається аферентацією від пропріорецепторів довгих м’язів (рефлекси на розтягання і у-петля), рецепторів шкіри стопи. Для підтримання пози переважно використовуються повільні тонічні рухові одиниці, а-мотонейрони яких найзбудливіші, а скорочення самих м’язових волокон енергоекономічне. Остання обставина забезпечує малу витрату енергії для здійснення цих рухів. При підтриманні пози в стані спокою моторні рефлекси спинного мозку постійно контролюються стовбуровими центрами. Велика роль у запобіганні падінню і відхиленню голови належить при цьому пропріорецепторам м’язів шиї і вестибулярних рецепторів.
Підтримання пози під час локомоцій.
При переміщенні всього тіла або окремих його частин тонічна діяльність спинного мозку зазнає ще жорсткішого контролю з боку центрів стовбура, які, у свою чергу, перебувають під регулювальним впливом вищих центрів. Включаються всі необхідні настановні рефлекси стовбура (лабіринтові, випрямні, статокінетичні), які залежно від конкретних умов перерозподіляють тонус різних м’язових груп (м’язів-згиначів і м’язів-розгиначів).
Правильний розподіл тонусу під час рухів неможливий без участі мозочка, базальних ядер і кори півкуль великого мозку. Так, мозочок, впливаючи на червоне ядро, підвищує тонус м’язів-згиначів, а за посередництвом вестибулярного ядра-м’язів-розгиначів. Бліда куля пригнічує тонус м’язів, а смугасте тіло гальмує вплив блідої кулі. Безпосереднє відношення до вибору відповідної пози при здійсненні довільних рухів мають і малі пірамідальні клітини моторної зони кори півкуль великого мозку. Від них відходять тонічні нервові імпульси, що досягають мотонейронів спинного мозку й стовбура головного мозку через пірамідні й екстрапірамідні шляхи.
Источник
Окремі ділянки кори мають різне функціональне значення. Разом з підкірковими центрами, стовбуром мозку і спинним мозком великий мозок об’єднує окремі частини організму в єдине ціле, здійснює нервову регуляцію всіх органів (рис. 55, 56).
У кору великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів. Кожному рецепторному апарату відповідає в корі ділянка, яку І.П Павлов назвав кірковим ядром аналізатора. Ділянка кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, названі сенсорними зонами кори великого мозку.
Ядерна зона рухового аналізатора (сомато-сенсорна зона), куди надходять збудження від рецепторів суглобів, скелетних м’язів і сухожилок, розташована в передню- і задньоцентральних ділянках кори. У межах передньої центральної закрутки найвище розміщені центри для м’язів нижньої кінцівки, нижче — для м’язів тулуба, потім верхньої кінцівки і, нарешті, центри м’язів голови. Ураження цієї зони призводить до паралічу протилежної половини тіла.
Рис. 55. Зовнішня будова головного мозку (за дорлінг кіндерслі, 2003)
Передцентральна звивина (gyrus precentralis) і прицентральна часіка (lobulus paracentralis) лобової частки становлять руховий центр кори і є аналізатором кінестезичних імпульсів, які надходять від посмугованих м’язів, суглобів, сухожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У верхній ділянці перед центральної звивини розташовані клітинні групи, що належать до м’язів нижніх кінцівок, нижче — верхніх кінцівок, ще нижче — неврони, пов’язані з іннервацією м’язів голови. Оскільки нервові шляхи перехрещуються, праві рухові центри кори пов’язані з мускулатурою лівої сторони тіла і навпаки.
У задній частині середньої лобової звивини міститься центр узгодженого руху голови й очей (окоруховий, блоковий, відвідний і додатковий нерви).
Рис. 56. Кіркові поля (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)
У задньому відділі нижньої лобової звивини розміщена зона Брока — руховий центр мови, який разом із центром Верніке забезпечують здатність людини читати, писати, чути, вимовляти і розуміти мову.
Ушкодження різних полів кори лобової частки може призвести: до підвищення агресивності й послаблення реакції страху; зростання пасивно-захисних умовних рефлексів; порушення харчових і захисних умовних рефлексів.
У таких людей спостерігається втрата ініціативи, апатія, порушення абстрактного мислення, нездатність до творчого мислення, розгальмування нижчих емоцій і потягів, розлади мовлення і понятійного мислення.
У задній частині лобової звивини розташований центр письма, ураження якого призводить до порушення навичок письма під контролем зору.
У лівій (у лівшів у правій) нижній тім’яній часточці розташований центр, який координує цілеспрямовані рухи. Він функціонує за типом тимчасових зв’язків, які виникають протягом індивідуального життя, тобто умовних рефлексів. У разі ушкодження цього центру елементи довільних рухів зберігаються, але порушуються цілеспрямовані дії (апраксія).
У верхній тім’яній частці (задньоцентральна звивина) розміщений кірковий центр аналізаторів чутливості (больової, температурної, дотикової), або сомато-сенсорна кора. Ураження кори у цій частині призводить до часткової або повної анестезії (втрата чутливості).
Ураження кори в ділянці верхньої тім’яної частки призводить до зниження больової чутливості і порушення стереогноза — впізнавання предметів на дотик без допомоги зору.
У нижній тім’яній частині розташований центр праксії, який регулює здатність здійснювати координаційні рухи, які складають основу робочих процесів і потребують спеціального навчання.
У кутовій звивині тім’яної частки розташований зоровий центр мови. Його ураження призводить до неможливості розуміння письма (алексія).
Тім’яна ділянка — це апарат вищої інтегративної діяльності мозку людини, вона безпосередньо стосується процесів біологічної і соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.
Локалізація статичного аналізатора (центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі) — кора верхньої та середньої скроневих звивин. Ушкодження цього центру призводить до атаксії (розладу координації рухів).
Зона шкірного аналізатора, зв’язаного з температурою, больовою і тактильною чутливістю займає задньоцентральну ділянку. Центри чутливості нижчих частин тіла розміщені у верхніх частинах тіла — у нижніх її ділянках.
Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового аналізатора і обличчя, найменшу — тулуба, стегна і гомілки.
Ядерна зона зорового аналізатора розташована на внутрішній поверхні потиличної ділянки, в зоні шпорної борозни. Ураження цього центру призводить до сліпоти. При порушеннях у сусідніх із шпорною борозною частин кори в ділянці потиличного полюса на медіальній і латеральній поверхнях частки може спостерігатися втрата зорової пам’яті, здатності орієнтації у незнайомій обстановці, порушення функції, пов’язаної із бінокулярним зором (здатності за допомогою зору оцінювати форму предметів, відстань до них тощо).
У корі верхньої скроневої звивини розташована частина слухового аналізатора, а поблизу від бокової борозни — ядерна зона смакового аналізатора. Двостороннє ураження до повної кіркової глухоти.
Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих ділянок кори. В ділянці середньої і нижньої скроневих звивин розташоване кіркове представництво вестибулярного аналізатора. Ураження цієї ділянки призводить до порушення рівноваги під час стояння і зниження чутливості.
Із сенсорними зонами взаємодіє моторна зона кори великого мозку. Ядерні зони аналізаторів — це ділянки кори, в яких закінчується основна маса провідних шляхів аналізаторів. За межами ядерних зон розташовані розсіяні елементи, куди надходять імпульси від тих же рецепторів, що і в ядро аналізатора.
Центр мови міститься у лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий (зона Брока), який міститься у нижній частині лобової ділянки і слуховий (зона Верніке), який знаходиться у скроневій ділянці, під заднім кінцем сільвієвої борозни. Центри мови є лише у людини. Мовлення, мислення, почуття і вправні рухи контролюються нейронами, які розміщені в лобовій ділянці головного мозку. Розпізнавання тонів і звуків відбувається в скроневій ділянці. Ця ділянка також бере участь у запам’ятовуванні інформації. Різноманітні сенсорні відчуття, такі як біль, температура усвідомлюються та інтерпретуються в тім’яній ділянці. Потилична ділянка фіксує та інтерпретує зорові образи.
Источник
