Особливості будови кори дерева
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кора.
Кор́а рослини — зовнішня частина стебла і кореня рослин, відділена від центральної частини твірною тканиною (камбієм). По корі від листків до коренів і плодів пересуваються пластичні речовини. Кора захищає рослину від шкідливих впливів зовнішнього середовища, в ній відкладаються різні поживні речовини. Кору багатьох рослин використовують як лікарську сировину.
За фактурою та рисунком кору поділяють на:
- дерева з гладенькою корою (бук, граб, айлант, вишня);
- дерева з пластинчатою корою (каштан, платан, евкаліпт);
- дерева з дрібно-тріщинистою корою (груша, ліріодендрон, гінкго дволопатеве);
- дерева з глибоко-тріщинистою корою (дуб звичайний, верба біла).
Будова[ред. | ред. код]
За будовою розрізняють первинну та вторинну кору. Первинна кора — складається з двох шарів: коленхіми (шар під перидермою) — механічна тканина; паренхіми первинної кори (може виконувати запасаючу функцію). Вторинна кора — (або луб, флоема). Типова будова лубу: ситовидні трубки, клітини-супутники, луб’яна паренхіма і луб’яні волокна. Луб’яні волокна утворюють шар, що зветься твердим лубом; всі останні елементи утворюють м’який луб.
Первинна кора[ред. | ред. код]
Первинна кора розташовується безпосередньо під первинними покривними тканинами. Склад вхідних до неї тканин різниться. У дводольних рослин первинна кора зазвичай представлена коленхімою і паренхімою, внутрішній шар який функціонує як крохмаленосна оболонка. Часто, крім цих тканин, у первинній корі зустрічається субепідермальна паренхіма (тютюн-махорка, деякі зонтичні та ін.). В однодольних коленхіми зазвичай немає, але у багатьох є склеренхіма. У корінні первинна кора зазвичай паренхімна, проте у деяких пальм в ній можуть бути склереїди або волокна . Внутрішній шар первинної кори, прилеглий до центрального циліндра, називається ендодермою, проте він не завжди буває добре виражений.
Вторинна кора[ред. | ред. код]
Під вторинної корою розуміють сукупність гістологічних елементів, утворених камбієм у зовнішню (корову) частину стебла (всередину він відкладає вторинну ксилему, або вторинну деревину). Вторинна кора включає в себе ділянки вторинної флоеми і поділяють їх сегменти або тяжі серцевинних променів . Гістологічно промені утворені паренхімними клітинами, вторинна флоема ж — провідна тканина і складається з сітовідних трубок та інших елементів.
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Господарське застосування[ред. | ред. код]
Застосування кори в господарстві і промисловості різноманітні.
Корок коркового дуба і бархату амурського, який міститься в шкірці, використовується для виготовлення корків до пляшок і як ізоляційний матеріал. Корок берези йде на виготовлення тари, вироблення дьогтю тощо.
З липової, дубової, березової, вербової кори (лубу) отримують мочало, раніше плели взуття (личаки), робили мачулу.
Кора бруслини містить близько 7 % каучуку, з якої отримують латекс.
Кора дуба, ялини, верби містить дубильні речовини.
З кори крушини, хінного дерева отримують лікарські препарати.
дах покритий корою, кора зеленого дуба | ||||||||||
З висушеної кори кориці (Cinnamomum verum J.Presl) отримують корицю, а з коричника китайського (Cinnamomum aromaticum Nees) — касію, або фальшиву корицю.
З кори роблять тканини, мотузки, з неї виготовляють різні предмети побуту, нею обшивають стіни і покривають дахи .
Деякі рослини вирощують в садах і парках саме заради їх декоративної кори (клен зеленокорий (Acer tegmentosum (Maxim.) Maxim.), Кизил білий (Cornus alba L.), береза паперова (Betula papyrifera Marshall), вишня тибетська (Prunus serrula Franch.), Мелія ацедарах (Melia azedarach L.), суничне дерево Мензиса (Arbutus menziesii Pursh), кизил блискучий (Cornus sericea L.)).
Кору берези паперової індіанці Північної Америки використовували як матеріал для письма.
Завдяки своїй водопроникним властивостям кора цього ж дерева йшла на покриття зовнішню сторону каное.
Березовий кора — основний зимовий продукт харчування американських лосів. Корою осики, верби, тополі та берези харчуються бобри.
Кору використовують в садівництві як мульчу.
Вторинна кора (флоема) деяких рослин вживається в їжу. У Скандинавії з кори сосни звичайний готують коровий хліб, а саами запасають молоду соснову кору навесні як харчовий ресурс
Джерела[ред. | ред. код]
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7
- Кора
Посилання[ред. | ред. код]
- КОРА (cortex) //Фармацевтична енциклопедія
- Кора // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 718-719. — 1000 екз.
Источник
У этого термина существуют и другие значения, см. Кора (значения).
Кора́ (лат. cortex) — общее название совокупности тканей, расположенных снаружи от камбия[1]. Имеется как в стеблях, так и в корнях, состоит из тканей различного строения и происхождения[2]. В общей сложности в состав коры можно включить следующие растительные ткани: корка (ритидом), перидерма (пробка (или феллема), феллоген, феллодерма), первичная кора, перицикл, вторичная кора (вторичная флоэма)[3][4].
В быту корой обычно называется легко отделяющаяся наружная омертвевшая часть корней и стеблей древесных растений[2].
По характеру поверхности коры выделяют:
- бороздчатую;
- чешуйчатую;
- волокнистую;
- бородавчатую[2].
Строение[править | править код]
Поперечный срез корня дуба.
cam — камбий
pr.ph — первичная флоэма
pr.x — первичная ксилема
se.ph — вторичная флоэма
se.x — вторичная ксилема
ep. — эпиблема
c — кора
P — сердцевина
sh — эндодерма c.cam — корковый камбий (феллоген).
Различают первичную и вторичную кору[5]. Первичная кора представляет собой наружную зону стебля или корня, располагающуюся под первичной покровной тканью (то есть эпидермой в стебле и эпиблемой в корне)[1]. Вторичная кора нарождается из камбия и, благодаря деятельности последнего, постепенно утолщается. Это — внутренняя часть коры, примыкающая снаружи к камбию, топографически она соответствует флоэме[2]. Постепенно старая кора, уже не выполняющая проводящей функции, отделяется от остальных тканей слоями пробки и превращается в корку (ритидом), которая потом сбрасывается[2].
Первичная кора[править | править код]
Как говорилось выше, первичная кора располагается непосредственно под первичными покровными тканями. Состав входящих в неё тканей различается. В стеблях двудольных первичная кора обычно представлена колленхимой и паренхимой, внутренний слой которой функционирует как крахмалоносное влагалище. Часто, кроме этих тканей, в первичной коре встречается субэпидермальная хлоренхима (табак-махорка, некоторые зонтичные и др.). У однодольных колленхимы обычно нет, но у многих имеется склеренхима. В корнях первичная кора обычно паренхимная, однако у некоторых пальм в ней могут иметься склереиды или волокна[6]. Внутренний слой первичной коры, прилегающий к центральному цилиндру, называется эндодермой, однако он не всегда бывает хорошо выражен[2][7].
Вторичная кора[править | править код]
Как упоминалось выше, под вторичной корой понимают совокупность гистологических элементов, образованных камбием в наружную (коровую) часть стебля (внутрь он откладывает вторичную ксилему, или вторичную древесину). Вторичная кора включает в себя участки вторичной флоэмы и разделяющие их сегменты или тяжи сердцевинных лучей[3]. Гистологически лучи образованы паренхимными клетками[4], вторичная флоэма же — проводящая ткань и состоит из ситовидных трубок и других элементов.
Химический состав[править | править код]
Приблизительный состав сухой коры:
- целлюлоза: 16—23 %
- пентозаны: 7—15 %
- гексозаны: 6—16 %
- полиурониды: 8—10 %
- лигнин: 27—33 %
- экстрактивные вещества: 14—30 %[2].
Хозяйственное значение и применение[править | править код]
Применение коры в хозяйстве и промышленности разнообразно.
Пробка пробкового дуба и бархата амурского, содержащаяся в корке, используется для изготовления пробок для бутылок и в качестве изоляционного материала. Пробка берёзы (берёста) идёт на изготовления тары, поделок, выработку дёгтя.
Из липовой, вязовой, дубовой, берёзовой, ивовой коры (луба) получают мочало, ранее плели обувь (лапти), делали рогожи.
Кора бересклета содержит около 7 % гутты, из которой получают латекс.
Кора дуба, ели, ивы содержит дубильные вещества.
Из коры крушины, мелии ацедарах, хинного дерева получают лекарственные препараты[2].
Из высушенной коры корицы (Cinnamomum verum J.Presl) получают корицу, а из коричника китайского (Cinnamomum aromaticum Nees) — кассию, или фальшивую корицу.
Снятую с дерева кору (корьё) используют для производства ткани, верёвки[8], из неё изготавливают различные предметы быта, ей обшивают стены и кроют крыши[9].
Некоторые растения выращивают в садах и парках именно из-за их декоративной коры (клён зеленокорый (Acer tegmentosum (Maxim.) Maxim.), клён змеекорый (Acer capillipes (Maxim.) Maxim.), кизил белый (Cornus alba L.), берёза бумажная (Betula papyrifera Marshall), вишня тибетская (Prunus serrula Franch.), мелия ацедарах (Melia azedarach L.), земляничное дерево Менциса (Arbutus menziesii Pursh), кизил блестящий (Cornus sericea L.)[10]).
Декоративная кора кизила блестящего, клёна змеекорого, земляничного дерева Менциса, мелии ацедарах | ||||||||||
Кору берёзы бумажной индейцы Северной Америки использовали в качестве материала для письма.
Корой берёзы бумажной покрывали наружную сторону каноэ, так как она не пропускает воду.
Берёзовая кора — основной зимний продукт питания американских лосей. Корой осины, ивы, тополя и берёзы питаются бобры.
Кору используют в садоводстве в качестве мульчи[11].
Вторичная кора (флоэма) некоторых растений употребляется в пищу. В Скандинавии из коры сосны обыкновенный готовят коровый хлеб[en], а саамы запасают молодую сосновую кору весной как пищевой ресурс[12].
Примечания[править | править код]
- ↑ 1 2 Лотова, Нилова, Рудько, 2007, с. 39.
- ↑ 1 2 3 4 5 6 7 8 Кора растений — статья из Большой советской энциклопедии
- ↑ 1 2 Вторичная кора — статья из Словаря ботанических терминов
- ↑ 1 2 Анатомия и морфология растений: вторичная кора.
- ↑ Кора // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909.
- ↑ Лотова, Нилова, Рудько, 2007, с. 39—40.
- ↑ Кора // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ Taylor, Luke. Seeing the Inside: Bark Painting in Western Arnhem Land. Oxford Studies in Social and Cultural Anthropology. — Oxford: Clarendon Press, 1996.
- ↑ Barkhouse.com
- ↑ Vaucher, Hugues, and James E. Eckenwalder. Tree Bark: a Color Guide. — Portland: Timber Press, 2003.
- ↑ Sandved, Kjell Bloch, Ghillean T. Prance, and Anne E. Prance. Bark: the Formation, Characteristics, and Uses of Bark around the World. — Portland, Or: Timber Press, 1993.
- ↑ Zackrisson O. et al. The ancient use of Pinus sylvestris L. (scots pine) inner bark by Sami people in northern Sweden, related to cultural and ecological factors = Ancienne usage d’écorce de Pinus sylvestris L. (Pin écossais) par les peuples Sami du nord de la Suède en relation avec les facteurs écologiques et culturels // Vegetation History and Archaeobotany : журнал. — Vol. 9, № 2. — P. 99–109.
Литература[править | править код]
- Еремин В. М. и др. Анатомия коры деревьев и кустарников. — Брест, 2001.
- Лотова Л. И. Ботаника: Морфология и анатомия высших растений. — 4-е изд., доп. — М.: Книжный дом «Либроком», 2010. — 512 с. — ISBN 978-5-397-01047-4.
- Лотова Л. И., Нилова М. В., Рудько А. И. Словарь фитоанатомических терминов: учебное пособие. — М.: Издательство ЛКИ, 2007. — 112 с. — ISBN 978-5-382-00179-1.
- Надсон Г. А., Собичевский В. Т. Кора // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Источник
Кора являє собою зовнішній захисний шар стовбура та гілок дерева.
Функції. Вона бере участь у регуляції дихання рослини, а також оберігає дерево від впливу зовнішнього середовища і надмірного випаровування води. Кора захищає внутрішні шари від комах та інших дрібних тварин, що ушкоджують її, а також поразки грибами-паразитами.
Будова. Шари кори
Клітини, що утворюють кору, мають дуже тверді стінки. Зовнішній шар, в основному, складається з мертвих клітин, які здійснюють захист внутрішніх живих клітин. Мертві клітини утворюються з відмираючих клітин флоеми, які сплющуються зростаючою в товщину деревиною та видавлюються в зовнішній шар кори. Але наростання захисного шару здійснюється переважно за рахунок коркового камбію, або феллогена, який утворюється усередині живої флоеми або суцільним циліндричним шаром, або окремими ділянками.
При розподілі феллогена, у внутрішню сторону стовбура відкладається жива тканина, так звана фелодерма, а на зовнішню — шари водонепроникної пробки. Через якийсь час корковий камбій виявляється близько від поверхні і відмирає, а у внутрішній корі йому на зміну закладається новий. Так як корковий камбій утворюється нерівномірно, а кора тріскається при натягу під час росту, то поверхня стовбурів і старих гілок має різноманітний малюнок (рельєф). З віком дерева товщина кори збільшується, що призводить до безперервного відшаровування зовнішніх пластів. У загальному обсязі й масі стовбура кора складає лише невелику частину, тому що зовнішній шар постійно відшаровується, а наростання за допомогою коркового камбію проходить дуже повільно.
Товщина кори більшості дерев не перевищує 5 см. Бувають і феномени, так в основі секвой товщина може досягати 60 см. Колір кори дерев зазвичай коричневий з різними відтінками. Це обумовлено наявністю пігментів. Зустрічаються в природі винятки, наприклад, дерево з білою корою — береза.
У корі є отвори або сочевички, через які здійснюється газообмін між тканинами стебла і атмосферою. Необхідний для клітинного дихання кисень через отвори надходить всередину стовбура, а, що виділяється в ході цього процесу вуглекислий газ, виходить назовні. На корі молодих рослин сочевички являють собою округлі або видовжені горбки, які розвиваються в тому місці, де в епідермісі були продихи. У більшої частини видів дерев у міру потовщення і старіння кори отвори закупорюються і разом з її зовнішніми шарами відвалюються. А у деяких дерев сочевички можна бачити протягом багатьох років, наприклад у вишень.
Пошкодження кори плодових дерев може спричинити їх загибель. Так звані «рани» у дерев можуть з’являтися при відриві гілок або ділянки стовбура, при круговому або частковому пошкодженні кори і деревини. Від інфекційних хвороб з’являються глибокі рани — дупла. Щоб зберегти життя дереву, необхідно проводити лікувальні заходи. Зняту з дерева пошкоджену кору видаляють, потім рани обробляють дезинфікуючою речовиною.
Кору деяких рослин використовують як лікувальний засіб, наприклад мурашиного дерева, хінного дерева. Кора коркового дерева здавна використовується для виготовлення взуттєвої підошви, паркету, пробок для пляшок. Кора хвойних порід застосовується для виробництва прекрасного субстрату, придатного для вирощування овочевих культур в теплицях. З кори виконують різні вироби.
Источник
4.1.1 Частини дерева і будова деревини
Зростаюче дерево
складається з коренів, стовбура і крони.
Корені
служать для одержання з ґрунту води з
розчиненими в ній мінеральними речовинами,
а також для збереження запасних живильних
речовин.
Стовбур
проводить воду від коренів до листів.
Цей рух вологи називають висхідним
рухом соку. Крім того, він служить для
збереження запасу живлення. Стовбур
дає основну кількість деревини, утвореною
зростаючим деревом.
Крона
складається з гілок і листів або хвої.
Через листя частина води, що надійшла
від коренів, випаровується. Волога, що
залишилася з розчиненими в ній мінеральними
речовинами під впливом сонячного світла
і тепла вступає в з’єднання з вуглецем
і утворює органічні живильні речовини.
Вуглець
листи одержують з навколишнього
середовища у вигляді вуглекислого газу,
що у листах розкладається на вуглець і
кисень. Кисень з листів виділяється в
повітря. Живильні речовини, що утворилися
в листах, по внутрішньому шарі кори —
лубові — спускаються вниз і розповсюджуються
по всьому дереву. Це називається спадним
рухом соку.
4.1.2 Особливості будови деревини
ХВОЙНИХ
ПОРІД
На
відміну від деревини листяних порід
деревина хвойних порід не має судин
провідної і волокон механічної тканини
і складається з досить одноманітних,
розташованих радіальними рядами
замкнутих клітин, що називаються
трахеїдами.
Трахеїди
займають 90÷95%
об’єму хвойної деревини. Довжина трахеїд
2÷10 мм,
товщина 0,02÷0,05 мм.
Один річний шар має ранні і пізні
трахеїди.
У
деревині хвойних порід маються смоляні
ходи, заповнені смолою вузькі довгі
міжклітинні канали, утворені паренхімними
клітками. У смоляних ходах виробляється
і накопичується смола. Вона збільшує
стійкість деревини проти загнивання.
Найбільша кількість смоляних ходів у
сосни, а самі великі ходи в кедра.
4.2 БудоВа стовбура дерева
(макроструктура)
Стовбур
— основна і найбільш коштовна частина
дерева, з нього одержують від 60% до 90%
деревини. Верхня частина стовбура
називається вершиною, товста нижня
частина — окоренок (прикорень). Місце
обріза дерева поперек стовбура називається
торцем.
Будова
деревини, видима неозброєним оком або
за допомогою лупи, називається
макроструктурою.
Будова
деревини на поверхнях її розрізів у
різних напрямках стосовно осі стовбура
має різний вигляд. Неоднакові в різних
напрямках і властивості деревини. Тому
прийнято вивчати деревину в наступних
трьох основних розрізах стовбура (рис.
4.1).
Рис.
4.1. Розрізи стовбура дерева: 1-торцевий,
2-радіальний,
3-тангенціальний
Торцевий
— поперечний розріз, що проходить
перпендикулярно осі стовбура;
Радіальний
— поздовжній розріз, що проходить уздовж
осі стовбура через серцевину або в
напрямку до серцевини.
Тангенціальний
— поздовжній розріз, що проходить уздовж
стовбура на деякій відстані від серцевини.
На
торцевому розрізі (рис. 4.2) стовбура
дерева розрізняють кору, луб, камбій,
заболонь, ядро і серцевину, а також річні
шари і серцевинні промені.
Серцевина
— розташована в центральній частині
стовбура по всій його довжині. Діаметр
серцевини в дерев хвойних порід 2÷3 мм,
у листяних — трохи більше.
Рис.
4.2. Торцевий перетин стовбура дерева: 1
— кора, 2
— луб,
3
— камбій, 4
— заболонь, 5
— ядро, серцевина
Серцевина
складається з деревини, що утворилася
в перші роки росту дерева, вона
відрізняється значною пухкістю і
недостатньо міцним зрощенням з ядровою
деревиною.
Основну
масу стовбура складає деревина, що
щорічно наростала при житті дерева
концентричними шарами по напрямку від
серцевини до кори.
У
деяких порід частина деревини, що
розташована ближче до серцевини, має
більш темний колір і меншу вологість,
у цьому випадку вона називається ядром,
а периферична деревина — заболонню.
Породи, що мають ядро, називаються
ядровими. До ядрових відносяться,
наприклад, сосна, модрина, кедр, дуб,
ясен. Породи, у яких колір деревини по
напрямку від серцевини до кори однаковий,
називаються безядровими.
Заболонь
— більш молода в порівнянні з ядром
деревина, вона має меншу густину, у
багатьох її клітинах можуть бути залишки
протоплазми. По заболоні відбувається
висхідний рух соків. Заболонь збільшується
за рахунок щорічного наростання під
корою шарів нової деревини, а ядро — за
рахунок відмирання клітин і переходу
їх у ядро в найбільш глибоких річних
шарах заболоні.
Кора
складається з зовнішнього коркового
шару і внутрішнього шару — лубу.
Корковий шар захищає дерево від шкідливих
впливів зовнішнього середовища і
механічних ушкоджень. По лубі відбувається
спадний рух соків.
Між
корою і деревиною знаходиться тонкий
шар живих клітин — камбій.
У камбії щорічно протягом усього періоду
росту відбувається утворення нових
клітин, завдяки чому дерево збільшується
в товщину.
На
поперечному розрізі стовбура більшості
деревних порід видні річні шари,
розташовані концентричними кільцями.
Річний
шар
— це деревина, що наросла протягом року
в результаті життєдіяльності камбію.
Річні шари добре видні в багатьох порід,
особливо в хвойних.
Будова
річного шару по ширині в багатьох порід
неоднакова: розрізняється рання частина
шару, розташована ближче до серцевини,
і пізня — ближче до кори. Рання частина
наростає навесні і на початку літа. У
цей час у ґрунті багато вологи, тому
більше розвиваються провідні тканини:
у хвойних порід — широкосмугасті
тонкостінні трахеїди, у листяних — великі
судини. Деревина ранньої частини річного
шару утворюється пористою і, як правило,
більш світлого кольору. Деревина пізньої
частини річного шару, що наростає
наприкінці літа і восени, формується
більше з клітин механічних тканин (у
листяних порід) або товстостінних
трахеїд (у хвойних порід), тому в порівнянні
з ранньою частиною відрізняється більшою
густиною, міцністю і більш темним
кольором.
Серцевинні
промені
складаються з декількох рядів клітин,
розташованих у радіальному напрямку.
Серцевинні промені маються в деревині
будь-якої породи. Служать промені для
проведення води, повітря і живильних
речовин у горизонтальному напрямку.
Кількість
і ступінь розвитку серцевинних променів
залежить від породи й умов росту дерева.
У добре освітлених дерев серцевинних
променів більше, ніж у тих, що знаходяться
в тіні.
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник
