Первинна зона кори це
| |||||||||||||||||||
Корінь має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня: o кореневий чохлик (рис. 28) (лат. саіур^а);
Рис. 28. Частина кореня дводольної рослини (за Рейвн, Эверт, Айкхорн, 1990):
Взаємозв’язок будови зон кореня з його функціями подано в таблиці 8. Місце переходу кореня в стебло називається кореневою шийкою. Вона виділяється потовщенням та темнішим забарвленням кори. У кореня розрізняють первинну і вторинну будову. Первинна будова кореня — будова, при якій функціонують первинні меристеми. Первинна будова кореня властива однодольним рослинам протягом усього життя та всім голонасінним і дводольним рослинам у молодих ділянках кореня до початку функціонування вторинних меристем. При первинній будові кореня на поперечному зрізі виділяють такі ділянки: 1. Ризодерма (епіблема) — первинна покривна тканина, клітини якої утворюють кореневі волоски. Таблиця 8 ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК БУДОВИ ЗОН КОРЕНЯ З ФУНКЦІЯМИ
| |||||||||||||||||||
Источник
Кора головного мозку: зони- сенсорна,асоціативна,рухова.
Кора головного мозку: зона сенсорна
Сенсорні зони – це функціональні зони кори головного мозку, які через висхідні нервові шляхи отримують сенсорну інформацію від більшості рецепторів тіла. Вони займають окремі ділянки кори, пов’язані з певними видами відчуттів. Розміри цих зон корелюють з числом рецепторів у відповідній сенсорній системі.
– Первинні сенсорні зони і первинні моторні зони (проекційні зони);
– Вторинні сенсорні зони і вторинні моторні зони (асоціативні одномодальних зони);
– Третинні зони (асоціативні разномодальних зони);
Первинні сенсорні і моторні зони займають менше 10% поверхні кори головного мозку і забезпечують найбільш прості сенсорні і рухові функції.
Кора головного мозку: зони асоціативні (функціональні)
Асоціативні зони – це функціональні зони кори головного мозку. Вони пов’язують знову що надходить сенсорну інформацію з полученой раніше і зберігається в блоках пам’яті, а також порівнюють між собою інформацію, що отримується від різних рецепторів. Сенсорні сигнали інтерпретуються, осмислюються і при необхідності використовуються для визначення найбільш підходящих відповідних реакцій, які вибираються в асоціативної зоні і передаються в пов’язану з нею рухову зону. Таким чином, асоціативні зони беруть участь у процесах запам’ятовування, навчання і мислення, і результати їх діяльності складають те, що зазвичай називають інтелектом.
Окремі великі асоціативні області розташовані в корі поруч з відповідними сенсорними зонами. Наприклад, зорова асоціативна зона розташована в потиличній зоні безпосередньо попереду сенсорної зорової зони і здійснює описані вище асоціативні функції, пов’язані із зоровими відчуттями. Деякі асоціативні зони виконують лише обмежену спеціалізовану функцію і пов’язані з іншим асоціативними центрами, здатними піддавати інформацію подальшій обробці. Наприклад, звукова асоціативна зона аналізує звуки, розділяючи їх на категорії, а потім передає сигнали в більш спеціалізовані зони, такі як мовна асоціативна зона, де сприймається сенс почутих слів.
Ці зони відносяться до асоціативної корі і беруть участь в організації когнітивних функцій і складних форм поведінки.
– Вторинні сенсорні зони і вторинні моторні зони (асоціативні одномодальних зони);
– Третинні зони (асоціативні разномодальних зони);
– Паралімбіческіе зони і
– Лимбические зони.
Кора головного мозку: зона рухова
Рухові зони – це функціональні зони кори головного мозку, що посилають рухові імпульси до довільних м’язам по спадним шляхах, які починаються в білій речовині великих півкуль.
Багато рухові імпульси йдуть прямо в спинний мозок через два великих пірамідних тракту (кортікоспінальних тракту), що проходять в стовбурі мозку. Решта рухові імпульси передаються по екстрапірамідних шляхів, тут же йдуть рухові імпульси від базальних гангліїв і мозочка. У довгастому мозку всі шляхи перехрещуються, так що імпульси, які йдуть від кори лівої півкулі, іннервують праву половину тіла і навпаки.
Тіла нейронів, що у освіті пірамідних трактів, лежать в рухових зонах кори, а їх аксони утворюють синапси безпосередньо з мотонейронами спинного мозку в тому його сегменті, де ці нейрони виходять на периферію. У головному мозку немає ніяких проміжних синапсів, тому імпульси і наступні відповіді на них по шляху не затримуються і не видозмінюються.
Головним екстрапірамідних трактом є ретікулоспінальний тракт, перемикаючий імпульси від ретикулярної формації, яка лежить в стовбурі мозку між таламуса і довгастим мозком. З різних відділів головного мозку, що контролюють рухову активність, імпульси надходять у певні ділянки ретикулярної формації, де вони модифікуються під впливом імпульсів, що йдуть від кори, і стають або збудливими, або гальмівними. Наприклад, імпульси від мозочка і премоторной зони кори, керуючої координованими рухами, надходять в ту область ретикулярної формації, яка знаходиться в довгастому мозку і посилає імпульси, що стимулюють гальмівні мотонейрони. Останні придушують активацію певних м’язів, що дає можливість здійснювати складні координовані рухи тіла. Інші комбінації рухових імпульсів, навпаки, стимулюють збуджуючі нейрони, і загальний вплив ретикулярної формації на рухову активність виявляється збудливим.
Більшість волокон сенсорних нейронів на своєму шляху через таламус до кори віддає колатералі (бічні гілки) у ретикулярну формацію, беручи участь в утворенні ретикулярної активує системи, яка тонізує кору і бере участь в пробудженні організму від сну. Недостатня активність цієї системи або її руйнування приводить відповідно до глибокого сну або коми. Як вважають, багато речовини, що викликають загальний наркоз, надають свою дію, тимчасово блокуючи синаптичну передачу в цій системі. Передбачається також, що ретикулярна активує система відповідальна за виникнення і підтримання спонукань до дії і концентрації уваги.
Источник
Кора є наймолодшою структурою головного мозку. Поверхня нової кори у ссавців становить близько 2200 см2. Церебральна кора містить нейронні структури, які беруть участь у моделюванні, плануванні і генерації рухових команд. Виділяють три основні моторні зони кори: первинну, премоторну і додаткову. Ділянки моторної кори взаємодіють з усіма сенсорними зонами, зокрема найбільше – з соматосенсорною, а також з асоціативною корою.
Первинна моторна кора розташована у прецентральній звивині (поле 4) і має соматотолічну організацію – кожний сегмент тіла регулюється певною ділянкою кори; значне представництво у корі мають ті сегменти, які найбільше потребують регуляції нейронами кори (руховий гомункулюс). У людини помад 50 % поверхні прецентральноі звивини мають представництво рук (особливо їх дистальних відоілів) і м’язів, функція яких пов’язана з мовою (рис. 4.40).
Нейрони первинної моторної зони кори здійснюють активацію спінальних мотонейронів м’язів-згиначів, переважно дистальних відділів кінцівок – м’язів пальців кисті – низхідними кортикоспінальними шляхами, а також мотонейронів стовбура мозку, через свої моторні ядра регулюють активність спінальних мотонейронів. Аферентні сигнали, які необхідні для регуляції, первинна моторна кора отримує від рецепторів тіла і кінцівок висхідними спінальними шляхами, від рецепторів голови – аферентними волокнами у складі черепних нервів.
Премоторна зона кори знаходиться попереду від моторної зони кори і розташована на її латеральній поверхні (поле б) – у глибині сільвієвої борозни. Вона теж має соматотопічну організацію й забезпечує планування рухових дій, які реалізуються первинною моторною корою.
Додаткова моторна кора розташована перед і над премоторною зоною (поле 6) і теж має соматотопічну організацію. Проте, на відміну від моторної зони кори, яка регулює активність спінальних мотонейронів з протилежної сторони, додаткова моторна зона контролює мотонейрони з обох сторін. Вона генерує програму комплексу узгоджених осмислених рухових дій, що пов’язані з контролем зору та слуху.
Низхідні шляхи від моторної кори до спінальних мотонейронів передають інформацію кортикоспінальними (пірамідними) шляхами. Більшість нервових волокон (80 %) переходить на протилежну сторону на рівні пірамід довгастого мозку, а решта – перехрещується на рівні спинного мозку. Кортикоспінальні
РИС. 4.40. Сомототопічноорганізація прецентральної звивини (руховий гомункулюс)
РИС. 4.41. Регуляція рухових функцій організму низхідними шляхами моторної кори головного мозку
шляхи передають інформацію, необхідну для регуляції тонких рухів пальців кисті та м’язів, що забезпечують вокалізацію – мову. Тому при пошкодженні цих шляхів найбільше зазнають втрати тонкі рухи.
Моторна кора також надсилає значну кількість волокон до базальних ядер і мозочка, які беруть участь у регуляції рухів.
Від моторної кори інформація надходить ще й до моторних ядер стовбура мозку – червоних ядер, які її передають руброспінальними шляхами до спінальних мотонейронів проксимальних м’язів кінцівок і тулуба (протилежної сторони), що активують м’язи-згиначі і гальмують м’язи-розгиначі, подібно кортико- спінальним шляхам. Тому ці низхідні шляхи називають екстрапірамідними, або латеральною моторною системою (див. рис. 4.15 і 4.41).
Низхідні шляхи від моторної кори активують також ядра стовбура мозку: ретикулярні ядра моста і латеральні вестибулярні ядра Дейтерса, що призводить до активації спінальних альфа- і гамма-мотонейронів м’язів-розгиначів і створення відповідної постави антигравітації та направлення довільних рухів. Тому ці низхідні шляхи від моторної кори до зазначених ядер і від них до спінальних мотонейронів називають медіальною моторною системою.
Видалення чи пошкодження рухової кори у вищих хребетних не викликає суттєвих розладів руху, їм властиві всі реакції характерні для мезенцефалічних тварин (ходьба, постава). Окрім того у них збережені всі гомеостатичні механізми, що забезпечуються гіпоталамусом (терморегуляції, водно-сольового обміну, харчові). Найбільше декортикація відображається на попередньо набутих реакціях, котрі відновлюються після спеціальних тренувань.
Видалення кіркової частки, з якої через ретикулярну систему відбувається гальмування у-еферентного впливу, призводить до кортикаційної ригідності – підвищення тонусу м’язів-розгиначів у стані спокою на протилежному боці. Ідентичні зміни спостерігаються у людей після інсульту.
Источник
Зміст:
- Особливості кори головного мозку
- За що відповідає кора головного мозку
- Колодки кори головного мозку
Кора головного мозку людини – це поверхневий шар, який покриває півкуля головного мозку і переважно утворений вертикально нервовими, орієнтованими клітинами (так званими нейронами), а також їх відростками і еферентних (відцентровими), афферентними пучками (доцентровими) і нервовими волокнами.
Крім цього в основу складу кори крім цього, входять клітини, а також нейро-глії.
Дуже значною особливістю структури є горизонтальна щільна шаруватість, яка передусім обумовлена всім впорядкованим розташуванням кожного тіла нервових клітин і волокон. Виділяють 6 основних шарів, які в основному відрізняються за власною ширині, загальної щільності його місцерозташування, розмірами і формою всіх складових зовнішніх нейронів.
Переважно, саме через вертикальної своєї орієнтації відростків, цих пучків всіх різних нервових волокон, також як і тіл нейронів, які мають вертикальну смугастість. А для повноцінної функціональної організації кори головного мозку людини і велике значення тут має колонкообразниє, вертикальне розташування абсолютно всіх внутрішніх нервових клітин на поверхні зони кори головного мозку.
Основним видом всіх основних нервових клітин, які входять до складу головної кори мозку вважаються спеціальні пірамідні клітини. Тіло даних клітин нагадує звичайний конус, з висоти якого починає відходити один довгий і товстий, апікальний дендрит. З заснування тіла даної пірамідної клітини також відходять аксон і менш довгі базальні дендрити, що прямує в повноцінне біла речовина, яке розташоване безпосередньо під корою головного мозку, або розгалужених у області кори.
Всі дендрити клітин піраміди, на собі несуть досить велика кількість шипиків, виростів, які беруть максимально активну участь у повноцінній формуванні синаптичних контактів при закінченні аферентних волокон, які приходять в кору головного мозку з інших підкіркових утворень і відділів кори. Аксони цих клітин здатні утворювати еферентні основні шляхи, які йдуть безпосередньо з К.Г.М. Розміри всіх пірамідних клітин можуть варіюватися від 5 і до 150 мк (150-це гігантські клітини імені Беца). Крім пірамідних нейронів К.Г.М. до складу входять деякі веретеноподібні і зірчасті типи інтернейронов, які беруть участь у прийомі поступаємих аферентних сигналів, а також формуванні міжнейронних функціональних зв’язків.
кора головного мозку
Особливості кори головного мозку
Виходячи з різних даних філогенезу, кора головного мозку підрозділяється на давню (палеокортекс), стару (архікор-текс) і нову (неокортекс). У філогенезі К.Г.М. відбувається відносне повсюдне збільшення території нової поверхні кори при незначним зменшенням площі старої і давньою.
Функціонально, зони кори головного мозку ділять на 3 види: асоціативні, моторні і сенсорні. Крім цього, кора головного мозку також відповідає за відповідні області.
За що відповідає кора головного мозку
Крім цього, важливо відзначити, що вся кора головного мозку крім усього вищесказаного відповідає за всі відділи мозку. У складі зон кори головного мозку – це різноманітні за своєю будовою нейрони, серед яких зірчасті, малі і великі пірамідні, корзінчатие, веретеноподібні та інші. У функціональному співвідношенні всі основні нейрони поділяються на такі види:
Вставні нейрони (веретеноподібні, малі пірамідні та інші). Вставні нейрони мають і підрозділи і можуть бути як гальмівними, так і збудливими (малі і великі корзінчатие нейрони, нейрони, що мають кистеобразное нейрони і канделяброобразние аксони)
Аферентні (це так звані зірчасті клітини) – до яких надходять імпульси з усіх специфічних шляхів, а також виникають різноманітні специфічні відчуття. Саме ці клітини передають імпульси безпосередньо до еферентних і вставних нейронів. Групи полісенсорних нейронів відповідно отримують різні імпульси від зорових горбів асоціативних ядер
Еферентні нейрони (їх називають великими пірамідними клітинами) – імпульси від цих клітин йдуть на так звану периферію, де забезпечують певний рід діяльності
Нейрони, а також відростки на поверхні кори головного мозку також розташовані шістьма шарами. Нейрони, які виконують одні й ті ж рефлекторні функції, розташовані строго один вищий від другого. Таким чином, основною структурною одиницею поверхні кори головного мозку вважаються окремі колонки. І найбільш вираженою зв’язок між третім, четвертим і п’ятим етапом шарів К.Г.М.
Колодки кори головного мозку
Доказом наявності колонок в корі головного мозку також можна вважати наступні фактори:
При введенні різноманітних мікроелектродів в К.Г.М. строго перпендикулярно записується (реєструється) імпульс при повноцінної впливі аналогічної рефлекторної реакції. І при введенні електродів в строго горизонтальному напрямку то реєструються характерні імпульси для різноманітних рефлекторних реакцій. В основному, діаметр однієї колонки складає 500 мкм. Всі сусідні колонки щільно пов’язані у всьому функціональному відношенні, а також часто розташовані один з одним в тісних реципрокних взаєминах (одні – гальмують, інші – збуджують).
При дії подразників на відповідну реакцію також залучаються безліч колонок і відбувається досконалий синтез і аналіз подразнень – це принцип екранування.
Оскільки кора головного мозку зростає в периферії, тоді всі поверхневі шари кори головного мозку мають повне ставлення і до всіх сигнальним системам. Ці поверхневі шари складаються з дуже великої кількості нервових клітин (порядку 15 млрд) і разом з їх відростками, за допомогою яких і створюється можливість таких необмежених замикальних функцій, широких асоціацій – це складає сутність всієї діяльності сигнальної другої системи. Але при всьому цьому, друга с.с. функціонує з іншими системами.
Источник
