Пригнічення функції кори надниркових залоз
Зміст
У статті наведено кілька прикладів наслідків застосування гормональних мазей. Вам достатньо прочитати малу частину нижче опублікованої інформації, щоб зрозуміти, яку небезпеку можуть нести безконтрольно використовуються гормональні препарати. Тому не варто передчасно захоплюватися неперевершеною ефективністю засобів, які викликають залежність, і які неможливо безболісно скасувати.
Поширені побічні ефекти
Мазі, що містять стероїдні гормони (синоніми: топічні стероїди, глюкокортикостероїди, місцеві кортикостероїди), використовують для лікування широкого спектру захворювань шкіри. Існування препаратів різної інтенсивності впливу робить лікування запаленої шкіри менш трудомістким і більш ефективним. Але саме ця позитивна сторона гормональних лікарських засобів стала двосічним мечем, що провокує збільшення випадків зловживань мазями, що призводить до серйозних локальних, системним і психологічним побічних ефектів.
Терапія гормональними мазями — невід’ємна частина комплексного лікування різного виду дерматитів, спрямована на позбавлення від гострих і підгострих симптомів захворювань шкіри. Її застосування дозволяє усунути алергію, свербіж, відновити пошкоджений епітелій, позбутися від вторинної інфекції шкіри і навіть забезпечити їй захист від дії пошкоджуючих факторів.
Але в дерматологічній практиці все частіше зустрічаються ситуації, коли люди, використовуючи для лікування шкірної висипки на чутливих ділянках тіла (обличчя, пахви, пахова область) найбільш сильні гормональні мазі, потрапляють на прийом до лікаря з опіками, хворобливими відчуттями і непроходящим сверблячкою.
Побічні ефекти, пов’язані із застосуванням гормональних мазей, поділяють на локальні та системні.
Локальні (вогнищеві) побічні ефекти
Прояви побічних ефектів осередкового типу залежать від інтенсивності ліки та місця його нанесення. Вони можуть виникати у вигляді:
- непроходящего свербежу шкірного покриву;
- оніміння, відчуття повзання мурашок або поколювань (парестезія);
- хронічної вугрової висипки, запалення волосяних фолікулів;
- атрофія шкірного покриву, розм’якшення і набрякання шкіри;
- розширення дрібних кровоносних судин, світлі плями на шкірі;
- надмірне оволосіння по тілу, на місці пушкового волосся виростають термінальні.
Атрофія шкіри
Найпоширенішим побічним ефектом, який може виникнути в результаті лікування будь гормональної маззю, є атрофія шкіри. При цьому незворотні зміни стосуються як верхнього шару шкіри (епідермісу), так і сполучної її частини (дерми).
Вже після 3-7 днів лікування вдається помітити за допомогою мікроскопа процес руйнування верхнього шару шкіри. Він стає тонким із-за зменшення розміру епідермальних клітин, що в свою чергу викликає зниження метаболічної активності в епідермісі.
Після тривалого впливу гормональних мазей відбувається пригнічення функцій клітинних шарів, зернистий шар сильно стоншується, або зовсім зникає, а роговий — стає тоншою.
Повторне використання гормональної мазі в тій же області викликає эпидермальное витончення і зміни сполучної тканини дерми. Все це призводить до прозорої, зморщеною і блискучою шкірі, через яку добре проглядаються вени.
Втрата підтримки сполучної тканини для дермальной судинної мережі обертається еритемою (аномальне почервоніння), телеангиэктазией (стійке розширення дрібних судин) і мікроскопічним крововиливом в шкіру.
Важливо! Атрофія оборотна при грамотній скасування гормональних мазей, але нормалізація може зайняти кілька місяців.
Акневидные висипання та періоральний дерматит
Терапія гормональними мазями (кортикостероїдами) в деяких випадках здатна спровокувати акнеобразные ураження шкіри. Висипання являють собою невеликі і поодинокі (мономорфние) запалені папули та пустули, розташовані переважно на тулубі і кінцівках, рідше на шкірі обличчя.
Протизапальна дія гормонального засобу спочатку пригнічує запальні ураження і еритему, але при його скасування починаються спалахи хвороби.
Стероїдні мазі провокують формування комедонов шляхом підвищення концентрації вільних жирних кислот у поверхневому ліпідному шарі шкіри і збільшення числа бактерій у волосяному каналі.
Тривале використання сильних гормональних мазей також може призвести до периоральному дерматиту. Висипання утворюються навколо рота і являють собою фолікулярні папули і пустули на еритематозний основі (аномально почервонілою шкірі).
Нерідко після лікування гормональних засобом екземи або іншої патології шкіри навколо рота з’являються висипання. У результаті пацієнт починає застосовувати для лікування цієї висипки стероїдну мазь, вважаючи її симптомом екземи або алергією, навіть не підозрюючи, що так про себе дає знати побічний ефект від раніше проведеної терапії. Часто після відміни мазі висипання навколо рота виявляють себе ще сильніше.
Системні побічні ефекти
Після лікування зовнішніми гормональними мазями системні побічні ефекти (зачіпають внутрішні органи і системи) виникають рідше, в основному через лікування чутливої шкіри або запаленої поверхні сильнодіючими засобами. Проявляються вони у вигляді:
- недостатність кори надниркових залоз;
- сповільнення або зупинення росту дитини;
- дрібного крововиливи під шкірою (петехії);
- зниження кісткової маси (остеопороз), перелому кісток;
- помутніння кришталика ока, внутрішньоочного тиску;
- розлади психіки;
- метаболічного синдрому.
Увага! Нераціональне застосування топічних стероїдів обов’язково призведе до розвитку побічних ефектів локального та системного характеру.
Пригнічення функції кори надниркових залоз
Наднирники об’єднані з гіпоталамусом (відділ проміжного мозку, пов’язаний з ЦНС) і гіпофізом (ендокринна залоза розташовується біля основи головного мозку, що відповідає за метаболізм, ріст і розвиток організму).
Разом ці органи утворюють ГГН-вісь (гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь), яка у здоровому стані забезпечує адаптацію організму до стресів, тривог і проблем. Як тільки ГГН-вісь з якої-небудь причини перестає нормально функціонувати, людина впадає в тривалий стресовий стан.
Виявлено, що функціонування надниркових залоз можуть пригнічувати всі мазі на стероїдної основі, для цього достатньо:
- Збільшити дозу помірно потужного стероїду («Цинакорт», «Преднізолон», «Афлодерм»).
- Використання сильних стероїдів («Дермовейт», «Адвантан») в мінімальній кількості.
- Нанесення гормональної мазі на чутливі ділянки тіла (обличчя, шия, пахви, пахова область, особливо у дітей з атопічним дерматитом).
- Використання гормональних мазей під пов’язкою.
- Лікування мазями з високим вмістом гормонів («Фторокорт», «Афлодерм»).
- Застосування гормональних мазей на великих ділянках шкіри.
Підвищеним властивістю пригнічувати функцію надниркових залоз мають мазі: «Бетаметазон» і «Клобетазол». В даному випадку названо найбільш сильні препарати зовнішнього застосування групи глюкокортикоїдів.
Тривале використання або нанесення на великі ділянки шкіри «Клобетазола» стає причиною пригнічення функції кори надниркових залоз.
Застосування Бетаметазону» в кількості що перевищує допустиму норму (більше 50 г/тиждень) знижує рівень кортизолу в плазмі. Після чого у хворих спостерігається низький кров’яний тиск, м’язова втома, відсутність апетиту і гіперпігментація шкіри.
Зверніть увагу! Ризик розвитку зазначених ускладнень підвищується у дітей, особливо якщо мова йде про використання мазі під оклюзійну пов’язку, в якості якої може виступати памперс або звичайна пелюшка.
Немовлята мають високе співвідношення площі поверхні шкіри до об’єму тіла, отже, у них висока вірогідність пригнічення ГГН-осі з-за системної абсорбції глюкокортикостероїдів.
Про правила застосування гормональних мазей у дітей, зокрема при атопічному дерматиті, розповість наступний відеоматеріал:
Зверніть увагу! У дерматологічній практиці також має місце інформація про ятрогенному синдромі Кушинга (симптоми: ожиріння, підвищення артеріального тиску, остеопороз, слабкість м’язів), кризі Аддісона (недостатність кори надниркових залоз), уповільнення росту кісток і летального результату, що виникають внаслідок тривалого застосування глюкокортикоїдів.
Тахіфілаксія
Тахіфілаксія (відсутність реакції на повторне лікування) характеризується зниженням ефективності властивостей гормональних мазей при тривалому лікуванні.
Це відбувається зазвичай у людей хворих на псоріаз, може стосуватися пацієнтів, які не дотримуються призначений дерматологом лікування, або нездатності застосовуваної стероїдної мазі повністю впоратися з хворобою. Скасування гормонального зовнішнього засобу супроводжується спалахом хвороби.
Оскільки тканини шкіри стають менш чутливими, для досягнення потрібного ефекту потрібні все більш сильні препарати, які в свою чергу призводять до більш серйозних наслідків.
Стероїдна залежність і синдром відміни
Відомо, що стероїдна залежність виникає після ненавмисного застосування сильних гормональних мазей. Її прояви найчастіше видно на обличчі.
Пацієнти з стероїдної залежністю мають прищі, розацеа (рожеві вугри), періоральний дерматит або телеангиэктазию (стійке розширення судин). Вони не можуть припинити використовувати мазі побоюючись більш сильного спалаху захворювання.
У дерматології етапи впливу гормональних зовнішніх засобів на шкіру описані наступним чином:
У третьому пункті присутні ознаки синдрому відміни гормональної мазі. Найбільше зло, яке здатне завдати людині психологічну травму і навіть призвести до смерті.
При такому стані вважається нормою аномальне почервоніння шкірного покриву, з дрібними прищиками і гнійниками. Зазвичай, якщо лікування проводилося на обличчі, з’являється сильний біль в області підборіддя і поблизу вух. Крім болю періодично виникає свербіж.
Питання — відповідь
Що таке «ефект відскоку»?
Стан, при якому організм людини перестає правильно реагувати на ліки. Його застосування дає зворотний ефект (виникає спалах захворювання), тобто патологія повертається з більшою силою.
Наскільки важким може бути синдром відміни?
Ступінь тяжкості синдрому відміни залежить від того, наскільки пошкоджена кора надниркових залоз. В легкому випадку, коли гормональні препарати використовувалися короткий час (2-3 тижні), для стану скасування характерні м’язові болі, загальна слабкість, відсутність апетиту.
Якщо гормональні мазі застосовувалися 6 і більше місяців, то синдром відміни проявляється кризою Аддісона. Кора наднирників перестає виробляти кортикостероїди, які штучно поставлялися в організм одночасно з мазями.
У хворого з’являється блювання і судоми, він може загинути від серцево-судинної недостатності, якщо не отримає хоча б мінімальну дозу скасованого ліки.
Після застосування гормональної мазі шкіра стала тонкою, з’явилися зморшки, чи можна щось зробити?
Гормональні креми і мазі не дозволяють шкірі оновлюватися, мало того вона набуває сірий колір. Допомогти шкірі можна використовуючи мазі з жиророзчинними вітамінами, наприклад, «Радевит», у складі цього засобу містяться всі необхідні для шкіри вітаміни в потрібному співвідношенні.
Що запам’ятати:
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наднирко́ва за́лоза, наднирник (лат. gl. suprarenalis) — парна ендокринна залоза у людини, а також у хребетних тварин.[1][2][3]
Анатомія[ред. | ред. код]
Надниркова залоза людини розташована в заочеревинному просторі на верхньому полюсі кожної з нирок. Права має трикутну форму, ліва — півмісячну; увігнуті основи надниркових залоз лежать на опуклих полюсах нирок. Разом із нирками надниркові залози укладені в жирову капсулу (лат. capsula adiposa) і покриті нирковою фасцією (лат. fascia renalis).
Довжина надниркової залози дорослої людини варіює від 30 до 70 мм, ширина — від 20 до 35 мм, товщина — від 3 до 10 мм, маса обох надниркових залоз становить 10–14 грамів. Зовні надниркова залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перегородки, що вміщують у собі судини і нерви та поділяють паренхіму на групи клітин і клітинні тяжі. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню мозкову речовину. У немовлят маса надниркової залози в середньому 3,5 гр. З віком вона збільшується, поступово розмежовуються кіркова і мозкова речовина, окремі зони кіркової речовини.
Кровопостачання[ред. | ред. код]
Здійснюється трьома групами надниркових артерій: верхньою, середньою, нижньою, що проникають в паренхіму у виді численних капілярів, утворюючи велику кількість анастомозів у мозковій речовині і синусоїди — розширення. Відтік крові від надниркових залоз відбувається через центральну і численні поверхневі вени, що впадають у венозну мережу навколишніх органів і тканин. Поруч з кровоносними розташовані лімфатичні капіляри, що відводять лімфу.
Інервація[ред. | ред. код]
Відбувається симпатичними (переважно) і парасимпатичними волокнами черевного, блукаючого і діафрагмального нервів.
Гістологія[ред. | ред. код]
Схематичне зображення гістологічної будови наднирника
Надниркова залоза складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини.
Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну. Деякі з клітин кіркової речовини належать до системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози» та синтезують кортикостероїдів.
Кіркова речовина темно-бурого кольору, виділяє життєво важливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони.
Кіркова речовина надниркових залоз[ред. | ред. код]
Гормони, які продукують у кірковій речовині, належать до кортикостероїдів. Сама кора надниркових залоз морфо-функціонально складається з трьох шарів:
- Клубочкова зона
- Пучкова зона
- Сітчаста зона
Клубочкова зона[ред. | ред. код]
У клубочковій зоні утворюються гормони, які називаються мінералкортікоїди. До них належать:
- Альдостерон
- Кортикостерон
- Дезоксикортикостерон
Мінералкортікоіди підвищують реабсорбцію Na + та виділення K + у нирках.
Пучкова зона[ред. | ред. код]
У пучкової зоні утворюються глюкокортикоїди, до яких належать:
- Кортизол
- Кортикостерон
Глюкокортикоїди мають неабияку дію майже на всі процеси обміну речовин. Вони стимулюють утворення глюкози з жирів і амінокислот (глюконеогенез), пригнічують запальні, імунні і алергічні реакції, зменшують розростання сполучної тканини, а також підвищують чутливість органів чуття і збудження нервової системи.
Сітчаста зона[ред. | ред. код]
У сітчастій зоні виробляються статеві гормони (андрогени, які є речовинами — попередниками естрогенів). Ці статеві гормони відіграють роль дещо іншу, ніж гормони, що виділяються статевими залозами. Вони активні до статевого дозрівання і після дозрівання статевих залоз, у тому числі вони впливають на розвиток вторинних статевих ознак.
Нестача цих статевих гормонів викликає випадання волосся; надлишок веде до вирилізації — появі у жінок рис, характерних для протилежної статі.
Мозкова речовина надниркових залоз[ред. | ред. код]
Клітини мозкової речовини надниркових залоз виробляють катехоламіни — адреналін і норадреналін. Ці гормони підвищують артеріальний тиск, посилюють роботу серця, розширюють просвіти бронхів, збільшують рівень цукру в крові. У стані спокою вони постійно виділяють невеликі кількості катехоламінів. Під впливом стресової ситуації секреція адреналіну і норадреналіну клітинами мозкового шару надниркових залоз різко підвищується.
Крім адреналіну і норадреналіну клітини мозкового шару виробляють пептиди, що виконують регуляторну функцію в центральної нервової системи і шлунково-кишковому тракті. Серед цих речовин:
- Речовина P
- Вазоактивний інтестинальний поліпептид
- Соматостатин
- Бета-енкефалін
Також в невеликій кількості синтезується дофамін.
Фізіологія[ред. | ред. код]
Ця залоза грає важливу роль в регуляції обміну речовин і адаптації організму до несприятливих (тобто стресових) умов.
Складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м’язів, стан імунітету. Глюкокортикоїди впливають на обмін вуглеводів, білків та жирів, а також на кровотворні органи, мають протизапальну дію. Мінералокортикоїди беруть участь у регуляції мінерального обміну. У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних у медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, за якої шкіра набуває бронзового кольору. Крім того, людина худне, втрачає працездатність через розлади нервовом’язової системи.
Гормони кіркової речовини кортикостероїди (глюко- і мінералокортикоїди) синтезуються у мітохондріях секреторних клітин з холестерину. Різноманітний вплив кортикостероїдів на всі види обміну речовин, судинний тонус, імунітет та інше робить кіркову речовину наднирників найважливішою ділянкою життєзабезпечення людини в звичайних умовах і в умовах адаптації до різноманітних стресів. У клубочковій зоні кіркової речовини синтезується альдостерон — основний мінералокортикоїд, що бере участь у регуляції водно-сольового обміну. У пучковій зоні синтезується переважно кортизол — глюкокортикоїд, що впливає на білковий, жировий і вуглеводний обмін і на обмін нуклеїнових кислот, і кортикостерон, що володіє властивостями глюко- і мінералокортикоїда. У сітчастій зоні утворяться статеві гормони, головним чином андрогени. Синтез кортикостероїдів, насамперед глюкокортикостероїдів, регулюються адренокортикотропним гормоном. У глибині наднирника знаходиться мозкова речовина. Залозисті клітини мозкової речовини одержали назву хромафінних, або феохромних, тому що вибіркового забарвлюються солями хрому в жовто-бурий колір. Крім залозистих клітин у мозковій речовині наднирника багато нервових волокон і нервових клітин. Скупчення хромафинних нервових клітин, так званих параганглії, виявляють також по ходу легеневого стовбура і висхідної частини аорти, у середостенії знаходиться поперековий аортальний параганглій та інші. Хромафинні клітини секретують три гормони (адреналін, норадреналін і дофамін), об’єднаних під загальною назвою катехоламіни. Біосинтетичними попередниками цих гормонів є амінокислота тирозин. Адреналін синтезується тільки в надниркових залозах; норадреналін і дофамін утворюються також у парагангліях і численних нейронах симпатичної нервової системи. Всі тканини, що продукують катехоламіни, складають адреналінову систему. Активність хромафинних клітин стимулюють різноманітні впливи навколишнього і внутрішнього середовища: емоції, артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, фізичне навантаження, охолодження тощо.
Патологія[ред. | ред. код]
- Синдром Вотергауза — Фредеріксена
- Аденома наднирника
- Аддісонова хвороба
- Потрійний-А синдром
- Синдром Іценка-Кушинга
- Синдром Конна
- Первинний гіперкортицизм
- Синдром Ашара — Тьєра
- Глюкостерома
- Первинний гіперальдостеронізм (Синдром Конна)
- Вторинний гіперальдостеронізм
- Кортикоестрома
- Андростеромах
- Адреногенітальний синдром
- Феохромоцитома
Див. також[ред. | ред. код]
- Нирки
- Правило стресогенного збільшення наднирників Кристіана
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ О.Д. Луцик, А.Й. Іванова, К.С. Кабак, Ю.Б. Чайковський (2003). Гістологія людини (English). Uk: Mosby. с. 593. ISBN 966-7619-39-7.
- ↑ Atlas of functional histology (English). Uk: Mosby. 2000. с. 309. ISBN 0-7234-3072-1.
- ↑ Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельский А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вступний курс про наднирники англ.
- Медична енциклопедія MedlinePlus: Наднирники
- Глобальний діаліз
- Товариство діалізних пацієнтів Нефрон
Источник