Вертикальні рухи плит земної кори
Повільні рухи земної кори. Людям здається, що поверхня Землі нерухома. Насправді кожна ділянка земної кори піднімається або опускається, зміщується вправо або вліво, вперед або назад. Але ці рухи так повільні, що зазвичай ми їх не помічаємо. Проте вчені за допомогою дуже точних приладів «бачать» ці рухи і вимірюють їх швидкість.
Вже древнім грекам було відомо, що земна поверхня відчуває підняття і опускання. Здогадувалися про це і жителі Скандинавського півострова: їх стародавні приморські поселення через кілька століть опинилися далеко від моря.
Рухи земної кори в залежності від напрямку ділять на вертикальні і горизонтальні. Вони проявляються одночасно, супроводжуючи один одного.
Горизонтальні рухи земної кори – це рухи, паралельні поверхні Землі.
Горизонтальні рухи відбуваються через переміщення літосферних плит. Разом з плитами переміщаються і материки. Швидкість горизонтальних рухів невелика – кілька сантиметрів на рік. Однак вони зберігають свій напрямок дуже довгий час, тому за багато мільйонів років континенти пересуваються відносно один одного на сотні й тисячі кілометрів (рис. 47).
Австралія та Південна Америка віддаляються один від одного зі швидкістю 3 см на рік. Підрахуйте, на скільки кілометрів вони відсунуться через 10 млн років.
Горизонтальні рухи відіграють величезну роль у створенні рельєфу Землі. На межах літосферних плит утворюються гори (рис. 48).
При зіткненні літосферних плит шари гірських порід мнуть в складки і утворюються гори суші (рис. 48, а). Там, де плити розходяться, виникають гірські хребти дна океанів. Вони складаються з ізлівшіхся на дно магматичних порід – базальтів (рис. 48, б).
Вертикальні рухи земної кори – це рухи, перпендикулярні поверхні Землі.
Вертикальні рухи піднімають або опускають окремі ділянки суші і дна океанів (рис. 49). Опускається суша затоплюється морем, що піднімається дно моря, навпаки, стає сушею.
Вертикальні рухи, на відміну від горизонтальних, часто змінюють свій напрямок: піднімаються ділянки можуть почати опускатися, а потім знову підніматися.
Швидкість сучасних вертикальних рухів на рівнинах невелика – до декількох міліметрів на рік. Гори можуть «підростати» на кілька сантиметрів на рік.
Рухи земної кори і залягання гірських порід. Рухи земної кори змінюють залягання гірських порід. Осадові породи накопичуються в океанах і морях горизонтальними шарами (рис. 50, а). Однак в горах шари таких же порід зім’яті в складки (рис. 50, б). Породи мнуть в складки повільно, протягом мільйонів років.
Скидання – блок земної кори, що опустився по розлому щодо іншого блоку. На земній поверхні з’являється уступ.
Горст – піднятий ділянка земної кори, обмежений розломами. Горсти утворюють гірські хребти з плоскими вершинами.
Грабен – опущений ділянка земної кори, обмежений розломами. Западини грабенів часто служать котловинами озер.
Підрахуйте, яку висоту могли б придбати гори через мільйон років, якби вони не руйнувалися, а підняття відбувалося б зі швидкістю 1 см на рік.
Вертикальні рухи, як і горизонтальні, формують рельєф: від них залежать обриси морів і континентів, висота окремих ділянок суші і глибина морських западин.
Товщі гірських порід можуть бути не тільки зім’яті в складки. На знімках з космосу видно, що Земля розбита на великі і маленькі ділянки-блоки густою мережею розломів (тріщин). Ці блоки зміщуються відносно один одного, утворюючи різні форми рельєфу (рис. 51).
Источник
На перший погляд земна кора здається абсолютно стійкою і нерухомою. В дійсності земна кора постійно переміщається, але більша частина змін відбувається повільно і не сприймається органами почуттів людини. Деякі наслідки зсуву земної кори носять руйнівний характер, наприклад, землетруси, виверження вулканів.
Причинами тектонічних рухів земної кори є переміщення речовини мантії, яке обумовлено внутрішньою енергією Землі. У прикордонному шарі між літосферою і мантією температура складає більше 1500 ° C. Сильно нагріті породи знаходяться під тиском вищерозміщених шарів літосфери, що викликає появу ефекту «парового казана» і провокує переміщення земної кори. Розрізняють такі види рухів земної кори: коливальні, розривні, складкоутворюючі.
Коливальні рухи дуже повільні і невідчутні для людства. В результаті таких рухів кора зміщується у вертикальній площині — на одних ділянках піднімається, на інших — опускається. Протікання таких процесів можна визначити за допомогою спеціальних пристроїв. Так, було виявлено, що Придніпровська височина щорічно піднімається на 9,5 мм, а північно-східна область Східноєвропейської рівнини опускається на 12 мм в рік. Вертикальні коливальні рухи земної кори виступають провокуючим чинником наступу морів на сушу. Якщо земна кора опускається нижче рівня моря, то спостерігається трансгресія (наступ моря), якщо піднімається вище — регресія (відступ моря). У наш час в Європі регресія відбувається на Скандинавському півострові, в Ісландії. Трансгресія спостерігається в Голландії, на півночі Італії, на півдні Великобританії, на території Причорноморської низовини. Характерна риса опускання суші — формування морських заток в гирлах річок (лиманів). При піднятті земної кори морське дно перетворюється на сушу. Так відбулося утворення первинних морських рівнин: Туранської, Західно-Сибірської, Амазонської, тощо.
Розривні рухи земної кори відбуваються, якщо гірські породи не мають достатню міцність, щоб витримати вплив внутрішніх сил Землі. У цьому випадку в земній корі з’являються розлами (тріщини) із вертикальним зсувом гірських порід. Ті ділянки, які опустилися, називають грабенами, що піднялися — горстами. Їх чергування обумовлює появу брилових (відроджених) гірських систем, наприклад, Саянські, Алтай, Аппалачі, ін. Відмінності брилових гір від складчастих маються в зовнішньому вигляді і внутрішній будові. Для таких гір характерні стрімкі схили і широкі, плоскі долини. Пласти гірських порід зміщуються одна відносно одної. Деякі грабени в таких гірських масивах можуть заповнюватися водою з утворенням глибоких гірських озер (Байкал, Таньганьіка, ін.).
Складкоутворюючі рухи земної кори відбуваються, коли пласти гірських порід пластичні, і внутрішні сили Землі сприяють зминанню їх в складки в результаті зустрічних переміщень гірських порід в горизонтальній площині. Якщо напрям сили стискання вертикальний, то породи можуть зміщуватися, якщо горизонтальний — то формуються складки. Форма і розміри складок різні. Складки в земній корі утворюються на великій глибині, пізніше вони можуть бути підняті на поверхню під впливом внутрішніх сил. Так з’явилися складчасті гори: Альпи, Кавказькі, Гімалаї, Анди. У таких гірських системах складки чітко помітні в тих місцях, де вони виходять на земну поверхню.
Источник
На перший погляд грунт під ногами здається абсолютно нерухомою, але насправді це не так. Земля має рухому структуру, яка здійснює рухи різного характеру. Рух земної кори, вулканізм у більшості випадків може нести колосальну руйнівну силу, однак є й інші рухи, занадто повільні і невидимі неозброєному людському оку.
Поняття руху земної кори
Земна кора складається з декількох великих тектонічних плит, кожна з яких здійснює руху під впливом внутрішніх процесів Землі. Рух земної кори – це дуже повільне, можна сказати, вікове явище, яке не відчутно органами чуттів людини, і тим не менше цей процес відіграє величезну роль у нашому житті. Помітні прояви переміщення тектонічних пластів – це утворення гірських ланцюгів, що супроводжується землетрусами.
Причини виникнення тектонічних рухів
Тверда складова нашої планети – літосфера — складається з трьох шарів: ядра (глибинного), мантії (проміжний шар) і земної кори (поверхнева частина). В ядрі і мантії занадто висока температура змушує тверду матерію переходити в текучий стан з утворенням газів і підвищення тиску. Оскільки мантія обмежена земною корою, і речовина мантії не може збільшуватися в об’ємі, то в результаті виникає ефект парового котла, коли відбуваються в надрах землі активують процеси рух земної кори. При цьому переміщення тектонічних плит сильніше в ділянках з найбільшою температурою і тиском мантії на верхні шари літосфери.
Історія вивчення
Про можливе зміщення пластів земної поверхні здогадувалися ще задовго до нашої ери. Так, історії відомі перші припущення давньогрецького вченого – географа Страбона. Він висунув гіпотезу про те, що деякі ділянки Землі періодично піднімаються і опускаються. Пізніше російський енциклопедист Ломоносов писав, що тектонічні рухи земної кори – це непомітні для людини землетрусу. Здогадувалися про переміщення земної поверхні і жителі середньовічної Скандинавії, які помічали, що їх селища, колись засновані в прибережній зоні, через століття виявлялися далеко від морського узбережжя.
Все ж рух земної кори, вулканізм почали цілеспрямовано і масштабно вивчати під час активного розвитку науково-технічного прогресу, який мав місце в XIX столітті. Дослідження проводили як наші російські геологи (Білоусов, Косигін, Тетяєв та ін), так і зарубіжні вчені (А. Вегенер, Дж.Вілсон, Джілберт).
Класифікація видів руху земної кори
Схема руху земної кори утворюється з двох видів:
Обидва ці виду тектоніки самодостатні, незалежні один від одного і можуть відбуватися одночасно. І перші, і другі відіграють основну роль у формуванні рельєфу нашої планети. Крім цього, види руху земної кори є першорядним об’єктом дослідження геологів, оскільки вони:
Горизонтальні тектонічні рухи земної кори
Як було сказано вище, поверхня нашої планети складається з тектонічних плит, на яких розміщуються материки і океани. Більш того, багато геологи нашого часу вважають, що формування нинішнього способу континентів відбулося завдяки горизонтального зміщення цих самих величезних пластів земної кори. Коли зміщується тектонічна плита, разом з нею зсувається і материк, який на ній знаходиться. Таким чином, горизонтальні і при цьому дуже повільні рухи земної кори призвели до того, що географічна карта протягом багатьох мільйонів років квітла, одні і ті ж материки віддалялися один від одного.
Найбільш точно вивчена тектоніка останніх трьох століть. Рух земної кори на сучасному етапі досліджується за допомогою високоточного обладнання, завдяки якому вдалося з’ясувати, що горизонтальні тектонічні зрушення земної поверхні носять виключно односпрямований характер і долають щорічно всього кілька див. При зміщенні тектонічні плити в якихось місцях сходяться, а в яких-то розходяться. У зонах зіткнення плит утворюються гори, а в зонах розбіжності плит – тріщини (розломи). Яскравим прикладом розходження літосферних плит, що спостерігаються в нинішній час, є так звані Великі Африканські розломи. Вони відрізняються не тільки найбільшою довжиною тріщин в земній корі (більше 6000 км), але й надзвичайною активністю. Розлом африканського континенту відбувається настільки швидко, що, ймовірно, не в такому далекому майбутньому східна частина материка відокремиться і утворюється новий океан.
Вертикальний рух земної кори
Вертикальні рухи літосфери, також звані радіальними, на відміну від горизонтальних мають подвійну спрямованість, тобто суша може підніматися і через деякий час опускатися. Наслідком вертикальних пересування літосфери також є і підняття (трансгресія) і опускання (регресія) рівня моря. Вікові рухи земної кори вгору і вниз, що відбувалися багато століть тому можна простежити по залишених слідах, а саме: неапольску храм, збудований ще в 4-му столітті н. е, на даний момент знаходиться на висоті більше 5 м над рівнем моря, однак його колони обсипані черепашками молюсків. Це є явним свідченням того, що храм довгий час знаходився під водою, а значить цю ділянку грунту систематично рухався у вертикальному напрямку по висхідній осі, то по низхідній. Цей цикл рухів відомий як коливальні види руху земної кори.
Регресія моря призводить до того, що колись морське дно стає суходолом і утворюються рівнини, серед яких можна назвати Північно — Західно-Сибірської рівнини, Амазонську, Туранскую та ін В даний час в Європі спостерігаються підняття суші (Скандинавський півострів, Ісландія, Україна, Швеція) та опускання (Голландія, південь Англії, північ Італії).
Землетруси та вулканізм як наслідок рухи літосфери
Горизонтальне пересування земної кори веде до зіткнення або розлому тектонічних плит, що проявляється землетруси різної сили, яка вимірюється за шкалою Ріхтера. Сейсмічні хвилі до 3 балів за цією шкалою не відчуваються людиною, коливання грунту з магнітудою від 6 до 9 вже здатні призвести до значних руйнувань та загибелі людей.
Внаслідок горизонтального та вертикального руху літосфери на межах тектонічних пластин утворюються канали, по яких речовина мантії під тиском викидається на земну поверхню. Цей процес називається вулканізмом, його ми можемо спостерігати у вигляді вулканів, гейзерів і теплих джерел. На Землі існує безліч вулканів, частина з яких активна досі. вони можуть бути як на суші, так і під водою. Разом з магматичними пародами вони вивергають в атмосферу сотні тонн диму, газу і попелу. Підводні вулкани є основною причиною виникнення цунамі, за силою виверження вони перевершують наземні. В даний час переважна більшість вулканічних утворень на морському дні неактивні.
Значення тектоніки для людини
В житті людства рухи земної кори відіграють величезну роль. І це стосується не тільки формування гірських порід, поступового впливу на клімат, але і саме життя цілих міст.
Так наприклад, щорічна трансгресія Венеції загрожує місту тим, що в недалекому майбутньому він опиниться під водою. Подібні випадки в історії трапляються, безліч стародавніх поселень йшли під воду, а через певний час знову опинялися над рівнем моря.
Источник
Рухи земної кори
Що таке літосферні плити? Які рухи вони здійснюють?
Походження материків і океанів. Внутрішні сили Землі — висока температура й тиск, шо змушують рухатися літосферні плити. — почали діяти майже відразу після утворення літосфери. На думку вчених, майже 4 млрд років тому первинна атмосфера Землі почала поступово охолоджуватися, водяна пара, яка потрапляла в повітря із застиглої магми, утворювала хмари. Вода заповнила всі заглибини, дала початок первинному океану. Ділянки суходолу, які виявилися незатопленими. стали основою сучасних материків.
Згідно із сучасними уявленнями, сотні мільйонів років тому на Землі утворився один велетенський материк, який учені називають Пангея. й один океан — Панталлас. У наслідок тектонічних рухів Пан-гея майже 150-220 млн років тому розкололася на два великих материки — Лавразію та Гондвану. Між ними виник океан Тете (мал. 47).
Розкол Л авразії. який розпочався 135-200 млн років тому, дав початок окремому існуванню сучасних материків Євразії та Північної Америки. Материк Гондвана також розколовся, й утворилися материки Африка. Південна Америка. Австралія. Антарктида та сучасний півострів Індостан, який рухався в бік Євразії, аж поки не приєднався до неї.
Вікові горизонтальні рухи літосферних плит пов’язані із зіткненням і розходженням літосферних плит і розташованих на них материків, шо зумовило утворення сучасних гірських систем, океанічних западин, островів тощо.
Процес формування сучасного вигляду материків і океанів триває. Це підтверджується численними результатами досліджень учених різних галузей.
Якшо подивитися на карту світу, можна помітити, що обриси західних берегів Південної Америки й обриси східних берегів Африки подібні, а це свідчить про те. шо колись вони були єдиним цілим. Крім того, і гірські породи на віддалених один від одного материках подібні за складом і походженням.
Вікові вертикальні рухи земної кори. Навіть на спокійних ділянках земної кори відбуваються повільні вертикальні переміщення; великі ділянки земної поверхні можуть підніматись або опускатися. Швидкість коливальних рухів становить кілька міліметрів на рік. Наприклад, точні вимірювання засвідчили, шо північна частина Східноєвропейської рівнини опускається зі швидкістю майже 12 мм на рік, а південна — піднімається зі швидкістю до 10 мм на рік.
Найвідомішнм є опускання прибережної території Нідерландів, де море затоплює низинні рівнини. Упродовж декількох століть жителі Нідерландів. аби вберегти оброблені поля від наступу вод Північного моря, зводять дамби. Так виникли унікальні ділянки узбережжя — польдери (мал. 48). Опускається н одне з найкрасивіших міст світу — Венеція: його постійно поглинають води моря, на березі якого воно розмішено.
До вертикальних рухів літосфери відносяться повільні опускання окремих ділянок земної кори зі швидкістю кілька сантиметрів на рік. Вони пов’язані з дією процесів, шо відбуваються в надрах землі. У результаті повільного опускання земної поверхні великі території можуть бути затоплені морем. Тривале підняття може призвести до протилежного результату: дно моря стане суходолом.
На території Східноєвропейської рівнини можна знайти химерні, закручені в тісну спіраль, скам’янілі раковини. Вони належать морським молюскам, які називаються амонітами (мал. 49). їх даіекі потомки и тепер живуть у морях, тобто на місці, де кілька сотень мільйонів років тому ЖИЛИ амоніти, тепер суходіл.
Отже, у результаті вікових вертикальних рухів земної кори на поверхні землі сухопутні умови можуть змінитися морськими й навпаки.
Гірські райони піднімаються з більшою швидкістю, ніж проходить підняття рівнин. Наприклад. Гімалаї. Анди ростуть зі швидкістю до кількох сантиметрів на рік.
• Материки перебувають у постійному русі внаслідок руху літосферних плит, на яких вони розташовані
• Учені вважають, шо спочатку утворився єдиний материк — Пангея. який потім розколовся на материки Лавразію та Гондвану. Лавразія
згодом розкололася на Євразію й Північну Америку, а Гонлвана — на Південну Америку. Антарктиду. Австралію та півострів Індостан. Літосферні плити зазнають не тільки горизонтальних рухів, а й вертикальних.
Повільні опускання окремих ділянок — це вертикальні рухи поверхні зі швидкістю до кількох сантиметрів на рік. які пов’язані з дією процесів, що відбуваються в надрах.
У результаті вікових рухів земної кори на поверхні Землі сухопутні умови можуть змінитися морськими й навпаки.
Ключові терміни і поняття Ь—шт
Пангея,Лавразія,Гондвана, Тетіс, вікові рухи, польдери, амоніти.
Запитання та завдання
1. Розкажіть про походження материків та океанів.
2. Чому земну кору й верхню частину мантії назвали літосферою?
3. Наведіть докази існування повільних вертикальних рухів земної кори.
4. До яких наслідків для людей, які живуть на узбережжях, призводять коливальні рухи земної кори?
5. Що таке польдери?
6. Підготуйте розповідь про морські малюски амоніти, використовуючи різноманітні джерела інформації. Поясніть, чому їх скам’янілі рештки можна знайти на Східноєвропейській рівнині.
Дізнайтеся, як залягають гірські породну вашій місцевості. Прощо це свідчить?
В історії Землі визначають періоди, коли земна кора активно зминалася в складки, — епохи складкоутворення. Товщі гірських порід, які зім’яті в складки, утворюють складчасті гори, наприклад Кавказькі гори, шо відрізняються значною висотою хребтів і вузькими, з крутими схилами, долинами.
Нерідко великі ділянки пластів гірських порід, з яких складаються літосферні плити, унаслідок розривів піднімаються або опускаються щодо сусідніх ділянок. Підняття по розриву ділянки земної кори називається горстом, опущення — грабеном. Горсти й грабени відносять до вертикальних рухів земної кори, хоча їх спричиняють горизонтальні рухи літосферних плит.
Рухи земної кори вивчає наука тектоніка, а самі рухи називають тектонічними.
Землетруси
Источник