Захворювання кори головного мозку
Найпоширеніші хвороби головного мозку
Головний мозок регулює і координує роботу всіх органів і систем людського організму, забезпечує їх зв’язок, об’єднуючи в єдине ціле.
Головний мозок складається з нейронів, які формують електричні імпульси за допомогою синаптичних зв’язків. Саме так контролюється діяльність людського організму. Головний мозок забезпечує обробку сенсорної інформації, яка передається через органи чуття, управляє рухами, відповідає за увагу і пам’ять, координацію, сприймає і генерує мова. Завдяки головному мозку, людина має можливість мислити.
Однак, внаслідок хвороб робота мозку порушується, і тим самим спричиняє збій у роботі інших органів і систем. Досить поширеною, і, на жаль, невиліковної стала хвороба, названа на честь невролога, вперше описав її симптоми.
Мова йде про хворобу Альцгеймера
Суть її полягає в тому, що в організмі хворої людини починає вироблятися патологічний білок, що викликає атрофію нервових клітин. Цей процес розвивається досить швидко: спочатку порушуються функції організму, а потім настає його загибель. Згаданий білок відкладається в тканинах головного мозку, викликаючи ураження нейронів. Характерне розташування бляшок і їх велика кількість, виявлені при проведенні досліджень, дозволяють поставити невтішний діагноз.
Складність полягає в тому, що важко помітити початок розвитку хвороби. Хворий починає страждати неуважністю, забувати про які-небудь важливих для нього речах. Намагаючись впоратися з з’являються проблемами, люди вдаються до допомоги щоденників і записних книжок, нагадувань, електронних девайсів, упускаючи час. Поступово з’являються більш серйозні порушення, знижується загальна психічна активність, виникають проблеми з орієнтуванням в часі і просторі, перепади настрою переходять у затяжну апатію, часто прийняту оточуючими за депресивний стан.
З часом хворий перестає стежити за собою. Він може згадувати події, які відбувалися з ним раніше, але при цьому не розуміє, що відбувається в даний момент. Страх призводить до періодів збудження і навіть агресії, яка знову змінюється байдужістю. На останньому етапі хворий перестає впізнавати рідних і близьких, у нього порушується мова, він не пересувається і не контролює фізіологічні потреби. Достовірно поставити діагноз можна тільки після смерті хворого в результаті дослідження структури мозку.
Ліків, що гарантують одужання, поки немає — невідомі точні причини, що викликають збій і розвиток хвороби. Хворий приймає препарати, що сприяють збільшенню мозкового кровообігу та мозкового метаболізму, однак, ці ліки дають лише тимчасовий ефект.
Інсульт головного мозку
Дуже частим порушенням роботи головного мозку був і залишається інсульт. Все частіше він наздоганяє молодих людей у віці 20-30 років, а тому необхідно чітко знати перші ознаки інсульту та заходи, які потрібно негайно прийняти, щоб допомогти хворому і не втратити дорогоцінний час.
Інсультом називають гостре порушення кровообігу в головному мозку, яке викликає ураження тканин і призводить до порушення функцій. Найчастіше причинами інсульту стають атеросклероз судин і гіпертонія. Існують також і інші причини, що призводять до інсультних станом. Розрізняють два види інсультів: геморагічний та ішемічний. У першому випадку відбувається крововилив у мозок. Його може спровокувати перенесений стрес, емоційне напруження. Першими симптомами стають параліч (найчастіше — односторонній) рук і ніг, порушується мова. Хворий перебуває без свідомості, у нього можуть бути судоми, блювота, важке дихання. Такий інсульт частіше відбувається в денний час доби.
Ішемічний, навпаки, частіше трапляється вночі. В результаті ішемічного інсульту порушується або зовсім припиняється кровопостачання якої-небудь ділянки головного мозку з подальшим порушенням функцій, за які він відповідає. Він супроводжується інфарктом мозку — розм’якшенням тканини. Якщо інсульт відбувається уві сні, то у хворого поступово німіє половина тіла, пропадає мова.
В обох випадках провісниками можуть бути наростаючий шум у вухах, важкість у голові, запаморочення, слабкість. Найчастіше хворий потребує госпіталізації. Дуже важливо правильно встановити характер інсульту, так як геморагічний та ішемічний інсульт лікують по-різному. Порушення можуть зберігатися і після виписки з лікарні, відновлення відбувається досить повільно і може бути неповним. Хворий потребує особливого догляду.
Пухлина мозку
Патологічні утворення з клітин, не характерних для головного мозку, що викликають зростання внутрішньочерепного тиску, називають пухлинами. Їх поділяють на доброякісні та злоякісні.
Першим симптомом цього захворювання є головний біль. Вона стає все частіше й інтенсивніше в міру росту пухлини і підвищення внутрішньочерепного тиску. Найчастіше вона виникає під ранок. Поступово до неї приєднується блювота, з’являються проблеми з пам’яттю, психічні розлади, порушення мислення. Пухлина може викликати параліч кінцівок, підвищену чутливість до тиску, холоду або тепла. Ці зміни викликані порушенням мозкового кровообігу. Порушується реакція на світло, зіниці різні за величиною. Зростаюча і вчасно не продіагностувати пухлина може викликати зсув мозку, ще більш порушуючи його роботу.
На ранніх етапах пухлина видаляється хірургічно, даючи надію на одужання. У запущених випадках хворий отримує паліативне лікування — тимчасово підтримуючу терапію.
Епілептичні припадки
Хронічна хвороба, для якої характерні рецидивуючі розлади роботи мозку, називається епілепсією. Під час нападів хворий може втрачати свідомість, у нього можуть початися судоми. Причиною епілепсії вважають порушення біоелектричної діяльності мозку. Якщо це порушення характерно для будь-якої області мозку, то мова йде про епілептичному вогнищі. Однак процес може поширитися на весь мозок.
Викликає епілепсію пошкодження ділянок мозку, яке може відбутися в будь-якому віці. До розвитку хвороби може призвести травма, ішемічна хвороба мозку. Для дітей характерна первинна епілепсія, яка не має конкретно встановленої причини. До розвитку хвороби може привести алкоголізм.
Виділяють два види епілептичних припадків: генералізовані та локальні припадки. Перші зачіпають обидві півкулі головного мозку, у другому випадку порушується робота частині одного з великих півкуль.
Великий судомний припадок можна назвати одним з найпоширеніших генералізованих нападів, його характеризує втрата свідомості, супроводжується падінням хворого. В результаті виникає тонічного напруги, хвора людина вигинається дугою, голова закидається, а кінцівки — випрямляються. У цей час хворий не може дихати, шкірні покриви набувають синюшного відтінку. Ця фаза, часом, може тривати до хвилини. Після чого настає збудження, у хворого знову з’являється подих, починаються судоми голови і кінцівок. Хворий в цей час себе не контролює, часто відбувається прікусиваніе мови, мимовільне сечовипускання.
Після закінчення нападу хворий поступово приходить до тями, він малоактивний, відчуває втому.
Дітям характерні «малі» припадки, протягом яких малюк «зависає», перестає реагувати на оточення, у нього застигає погляд, сіпаються повіки. Для цього виду припадку не характерні падіння і судоми.
Під час миоклонических припадків виникають судоми груп м’язів, які можуть призвести до втрати свідомості, під час атонічних відбувається різке зниження м’язового тонусу і падіння.
Локальні припадки поділяють на прості (проходять без втрати свідомості, можуть виникнути судоми, оніміння різних ділянок тіла, нервове тремтіння, втрата чутливості) і складні (виникають вегетативні порушення, хворий втрачає контакт з оточуючими, виникає збудження, неспокій, галюцинації).
Під час припадку головне — не допустити падіння і удар хворого, западання або прікусиваніе мови. Щоб хворому було легше дихати, його потрібно укласти на бік, злегка піднявши голову.
Щоб запобігти виникненню епілептичних припадків, необхідно виключити фактори, які можуть їх спровокувати: стрес, алкоголь, різкий шум або світло та інше. Хворий потребує медикаментозного лікування, яке призначає фахівець.
Бережіть своє здоров’я, при перших же тривожних вас ознаках зверніться за консультацією до невролога, і будьте здорові!
Источник
Корь — это острая антропонозная (источником инфекции является только больной человек) высококонтагиозная вирусная инфекционная болезнь с воздушно-капельным механизмом передачи и характеризующаяся наличием лихорадки, симптомов интоксикации, поражением дыхательных путей, конъюнктив, наличием пятнисто-папулезной экзантемы с переходом в пигментацию. Среди других инфекционных заболеваний корь является частой причиной смерти.
Многие врачи, к сожалению, до сих пор считают, что данная инфекция поражает только детей. Это приводит к запоздалой диагностике и распространению возбудителя. К тому же заболевание у взрослых [!!!] имеет определенные особенности клинической картины, прежде всего тяжелое течение, что связано с увеличением аллергизации организма.
Возбудителем кори является РНК-содержащий вирус семейства парамиксовирусов. Путь передачи инфекции — воздушно-капельный. Вирусы, которые в большом количестве содержатся в слюне, носовой слизи, легко распространяются в помещении при чихании и кашле. В закрытых помещениях инфекция распространяется быстро. Для предупреждения развития инфекции должно быть привито не менее 98% населения. Изменения иммунной структуры населения обусловливают периодические вспышки заболеваемости через 5 — 6 лет. Пик заболеваемости наблюдается в холодное время года, преимущественно в феврале — апреле. Ослабление иммунологической реактивности зимой обусловливает высокую восприимчивость к инфекции. Несмотря на низкую устойчивость во внешней среде, вирус кори обладает высокой контагиозностью, а вероятность развития заболевания у невакцинированных после контакта с больным близка к 100%.
Обратите внимание! В настоящее время в развитых странах, после длительного периода высокого охвата вакцинацией, распространение кори преимущественно наблюдается среди ранее невакцинированных лиц, а также среди детей старшего возраста, у которых не произошло сероконверсии после вакцинации. Вспышки кори по-прежнему могут возникать в странах с высоким уровнем охвата иммунизацией. Такие вспышки свидетельствуют о недостаточном уровне иммунитета населения, вовлеченного в эпидемический процесс.
Инкубационный период (10 — 12 дней) проявляется сильной головной болью, лихорадкой до 38 — 39 °С, катаральными явлениями, конъюнктивитом, болями в суставах в течение нескольких дней. А на 4 — 7-й день появля ется характерная коревая экзантема на слизистой щек, мягкого и твердого неба, так называемые пятна Бельского-Филатова-Коплика, напоминающие по внешнему виду манную крупу или отруби. В завершении этого периода температура снижается, а через 3 — 4 дня с появлением сыпи на теле вновь повышается. Для коревой сыпи характерна выраженная поэтапность: 1-й день — на лице, 2-й день — туловище, руки, 3-й день — голени и стопы. Элементом сыпи является папула диаметром до 2 мм, окруженная пятном. К концу 3-го дня сыпь также поэтапно начинает сходить, оставляя после себя очаги шелушения и пигментации (Семенов, 2009).
Так как вирус кори обладает высокой тропностью к эпителиальным клеткам, то он поражает, прежде всего, слизистую оболочку респираторного тракта и ротовой полости. Это приводит к развитию бронхита, бронхиолита, а также обуславливает наиболее частое осложнение кори — пневмонию. Обязательным проявлением кори является конъюнктивит, в ряде случаев у детей с тяжелой белково-энергетической недостаточностью, авитаминозами (особенно витамина А) поражается и роговица, возникает ее изъязвление с последующим рубцеванием и развитием слепоты. Миокардит, гепатит, гломерулонефрит — более редкие осложнения. При вторичной бактериальной пневмонии в литературе описаны (в ослабленных больных) случаи развития абсцесса легких.
Со стороны нервной системы осложнения встречаются не часто. Им подвержены, в первую очередь, дети старшего возраста и взрослые, которые составляют от 0,1 до 1,6%. В частности, такие осложнения представлены: [1] серозным менингитом, [2] миелитом, [3] моно- и полинейропатиями (в т.ч. ретробульбврный неврит); [4] к тому же в отдельных случаях имеет место развитие специфического коревого энцефалита в результате заноса вируса в головной мозг (это тяжелое поражение ЦНС, которое встречается в соотношении один случай на тысячу больных; у лиц с ослабленной иммунной системой — в 20 % случаев). Также возможно развитие тромбофлебита поверхностных мозго вых вен и синдрома Гийена-Барре.
Обратите внимание! Приблизительно у 30% больных корью наблюдается одно или несколько осложнений. К наиболее частым осложнениям кори в индустриальных странах относятся отит (у 7 — 9% больных), пневмония (1 — 6%), диарея (6%), слепота и постинфекционный энцефалит (1 случай на 1000 больных корью). Менее распространенное, но серьезное осложнение – это подострый склерозирующий панэнцефалит (1 на 100000 заболевших). Большинство летальных исходов в случае кори вызваны ее осложнениями. Последние чаще всего возникают у детей младше 5 лет и пациентов старше 20 лет. Наиболее тяжелыми осложнениями являются энцефалит и пневмония.
читайте также пост: Синдром Гийена-Барре (на laesus-de-liro.livejournal.com) [читать]
Признаки энцефалита (обусловленого взаимодействием специфических антител с клетками мозга с последующим развитием инфильтратов и геморрагий), как правило, появляются через неделю после экзантемы, но иногда через 2 — 3 недели. Клинически энцефалит проявляется нарушением сознания, судорогами, очаговыми симптомами. В типичных случаях в период разгара болезни диагноз кори не представляет трудностей. Однако ошибки в диагностике указанного заболевания на догоспитальном этапе возможны из-за недостаточной настороженности о возможности нетипичного течения кори у взрослых и ранее вакцинированных лиц.
Обратите внимание: митигированная корь. При введении во время инкубационного периода контактным лицам противокоревого иммуноглобулина с профилактической целью развивается митигированная корь, для которой характерен удлиненный до 21 — 28 дней инкубационный период, короткий катаральный период (1 — 2 дня) или его отсутствие, катаральные симптомы слабо выражены, пятна Филатова-Коплика-Бельского часто отсутствуют. Сыпь бледная, мелкая, необильная, часто ее нет на конечностях. Нехарактерна этапность появления сыпи. Период высыпания длится 1 — 2 дня. Пигментация после исчезновения сыпи выражена слабо и быстро исчезает.
Вирус кори способен индуцировать развитие подострого склерозирующего панэнцефалита (ПСПЭ, син. — подострый энцефалит Давсона, инклюзионный панэнцефалит Петте — Деринга, подострый склерозирующий лейкоэнцефалит ВанБогарта) — медленная вирусная инфекция детей и подростков, характеризующаяся поражением ЦНС и выражающаяся в медленно прогрессирующем нарушении когнитивных функций, двигательных расстройств, появлением ригидности и практически заканчивающаяся летально. Течение ПСПЭ отличается большим разнообразием симптомов, что отражает полиморфизм патогистологических изменений при этом заболевании. Наиболее ранними признаками ПСПЭ являются общее недомогание, утрата аппетита, головокружение, головная боль. В течении ПСПЭ выделяют четыре стадии: [1] стадия — характеризуется прогрессирующим нарушением умственной деятельности; вначале больной становится раздражительным, забывчивым, плаксивым, плохо понимает и запоминает новый материал, а позднее становится неспособным усваивать новые знания; [2] стадия — характеризуется двигательными нарушениями, появлением пирамидных и экстрапирамидных знаков, нарушается речь (афазия), письмо (аграфия), иногда появляется двоение в глазах (диплопия), нарушается координация сложных движений, изменяется походка; в этот же период развиваются мелкие клонические подергивания мышц конечностей (миоклонии), судороги, присоединяются гиперкинезы; [3] стадия — характеризуется тем, что появляются спастические парезы, прогрессируют гиперкинезы и расстройства психики. Больной перестает узнавать обычные предметы (агнозия), нарушение зрения прогрессирует до слепоты, развивается недержание мочи; [4] стадия — протекает на фоне развивающейся генерализованной спастичности и кахексии с признаками коматозного состояния. Диагноз подтверждается результатами МРТ головного мозга, ЭЭГ, исследованиями крови и цереброспинальной жидкости (ЦСЖ). На ЭЭГ выявляют высокоамплитудные периодические медленные волны, синхронизованные с миоклониями. В ЦСЖ цитоз в пределах нормы. Повышается уровень гаммаглобулина в крови. В крови и ЦСЖ повышены титры антител к вирусу кори. На КТ и МРТ наблюдаются множественные гиподенсивные очаги в субкортикальном и перивентрикулярном белом веществе, а также в проекции базальных ганглиев.
подробнее о ПСПЭ читайте в статье «Раритетная неврология. Случай подострого склерозирующего панэнцефалита с мультифокальной мышечной дистонией» И.А. Григорова, В.И. Cало, Л.В. Тихонова, А.А. Кудрявцева; Харьковский национальный медицинский университет (Международный медицинский журнал, №4, 2008) [читать]
Вследствие снижения распространенности кори многие врачи не имеют опыта распознавания этого заболевания, что повышает важность лабораторного обследования для дифференциации кори от других (то есть, клинически сходных) заболеваний. Для лабораторного подтверждения подозрительных случаев кори может использоваться один из следующих методов:
выявление специфических IgM антител к вирусу кори в утвержденной или сертифицированной лаборатории — за исключением случаев, когда больной получал корь-содержащую вакцину в период от 8 дней до 6 недель, предшествующих забору образца для исследования, и при этом не было очевидных доказательств передачи вируса в ближайшем окружении больного и он никуда не выезжал, или
сероконверсия или 4-кратное и более увеличение титров IgG антител к вирусу кори (при условии, что второй образец для исследования был собран не менее чем через 10 дней после первого образца, полученного в острой фазе заболевания) — за исключением случаев, когда в период от 8 дней до 6 недель, предшествующих забору образца для исследования, больной получал корь-содержащую вакцину, и при этом не было очевидной передачи вируса в ближайшем окружении больного и он никуда не выезжал (примечание: парные сыворотки необходимо исследовать одновременно), или
выявление генома вируса кори дикого типа в клиническом образце (не используется для рутинной диагностики, поскольку чувствительность метода ниже, чем чувствительность серологических тестов), или
изоляция дикого типа вируса кори из клинического образца (не используется для рутинной диагностики, поскольку чувствительность метода ниже, чем чувствительность серологических тестов).
читайте также пост: Энцефалиты (на laesus-de-liro.livejournal.com) [читать]
Источник
