Внутрішня будова земної кори
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кора.
Земна́ кора́ — зовнішній шар земної кулі, одна зі структурних оболонок планети, як ядро, мантія. Земна кора є твердим утворенням товщиною 5—40 км, що становить 0,1—0,5 % радіуса Землі. Від мантії Землі відокремлена поверхнею Мохоровичича. Фактично земна кора ніби плаває на поверхні магми, і тому на планеті спостерігаються її деформації та рухи. В основі сучасних уявлень про структуру лежать геофізичні дані про швидкість поширення пружних (переважно поперечних) хвиль.
Типи земної кори[ред. | ред. код]
Схематичний профіль перехідної зони «континент-океан»
Земна кора відрізняється під материками та океанами за складом та потужністю. Розрізняють материкову та океанічну земну кору, що різняться за складом, будовою, потужністю й іншими характеристиками. У залежності від густини порід, що її складають, у корі виділяють три шари: «базальтовий», «гранітний» та осадовий.
Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), «гранітний» або «гранітно-метаморфічний» (в середньому 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м³) і «базальтовий» (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м³) шари. Назви «гранітного» і «базальтового» шарів умовні і історично пов’язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об’єднують в поняття консолідованої кори.
Основна відмінності океанічної кори від континентальної — відсутність «гранітного» шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори — «базальтовий» потужністю 4-8 км (інші дані — від 2 до 5 км).
Вік[ред. | ред. код]
Материкова земна кора є послідовним нашаруванням осадових гірських порід різного віку. Нижні горизонти таких нашарувань є найстаршими. Часто вони можуть бути метаморфізованими, тобто такими, які пройшли певну термічну обробку в земних надрах. Вік гірських порід визначають застосовуючи спеціальні методи. Цим займається наука геохронологія. Великою кількістю радіологічних досліджень доведено, що вік найстарших гірських порід земної кори за торієм-232 є не більшим ніж 3,5 мільярда років. Тому прийнято вважати, що вік найстарших гірських порід земної кори не перевищує 3,5 млрд років — а вік нашої планети — приблизно 5 млрд. років.
Протягом перших 2 млрд років, можливо, сформувалося від 50 % до 70-80 % всієї сучасної континентальної кори, в наступні 2 млрд років — щонайбільше 40 %, і лише близько 10 % — за останні 500 млн років, тобто у фанерозої. Переломний момент в розвитку земної кори мав місце у пізньому докембрії, коли в умовах існування великих плит вже зрілої континентальної кори стали можливі великомасштабні горизонтальні переміщення, що супроводжувалися субдукцією та обдукцією новоутвореної літосфери. З цього часу утворення і розвиток земної кори відбувається в геодинамічній обстановці, зумовленій механізмом тектоніки плит.
Рухи[ред. | ред. код]
Земна кора, як і гідросфера, є рухомою системою. Глибинними розломами земна кора розділена на блоки. В результаті взаємодії двох сил — тяжіння Землі до Місяця і відцентрової внаслідок обертання Місяця навколо Землі, виникають добові вертикальні рухи земної кори а також припливи і відпливи води в океанах і морях. Подібно такі рухи відбуваються за рахунок обертання Землі разом з Місяцем довкола Сонця. Встановлено, що такі плавні рухи земної кори відбуваються двічі протягом доби і досягають амплітуди декількох десятків сантиметрів. Напрямки цих рухів не є постійними, вони періодично змінюються. У масштабі мільйонів років вони викликали затоплення морем величезних територій і навпаки — виникнення та ріст гірських масивів. Унаслідок такого піднімання земної кори ростуть молоді гори, наприклад структури альпійської гірської системи, до якої належать і Крим, і Карпати. Геофізичними дослідженнями встановлено, що зараз поверхня Карпат піднімається зі швидкістю 0,1 — 10 мм за рік.
Коливальні рухи земної кори[ред. | ред. код]
Повільні плавні безперервні вертикальні переміщення мас гірських порід; одна з форм тектонічних рухів. Причину їх вбачають у глибинних процесах, що відбуваються в мантії Землі, деякі вчені — у космогенних процесах. Коливальні рухи земної кори впливають на зміни рівня Світового океану, що є однією з причин трансгресій та регресій моря, на склад, шаруватість і потужність осадів, на інтенсивність процесів денудації тощо.
Радіальні рухи земної кори[ред. | ред. код]
Рухи земної кори, паралельні радіусу Землі. Протікають повільно або швидко, при землетрусах — стрибкоподібно. Нерідко називаються коливальними рухами земної кори.
Основні тектонічні елементи земної кори[ред. | ред. код]
Найбільш древні і тектонічно малорухливі обширні області материків — древні платформи (кратони), утворені фундаментом з метаморфічних порід докембрійської, в основі архейської і ранньопротерозойської доби, які виступають на поверхню в межах щитів, і платформних чохлів. Євразія поділяється на такі платформи: Східноєвропейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південнокитайська, Індостанська, Аравійська. На других материках — по одній платформі більш великих розмірів. Інший основний тип тектонічних областей материків і перехідних зон — широкі і досить протяжні рухомі пояси, що виникли 1,6-1 млрд років тому і які протягом пізнього протерозою і фанерозою пройшли складну історію тектонічного розвитку.
Головні типи сучасних тектонічних областей ложа океанів — їх рухомі зони — так звані серединно-океанічні рифтові пояси і розташовані між ними і околицями материків більш стабільні області — океанічні плити.
| Глибина[3] км | Шари | Щільність г/см³ | |
|---|---|---|---|
| 0-60 | Літосфера | — | |
| 0-35(75) | Земна кора | 2,2-2,9 | |
| 35-60 | … Верхня мантія Землі | 3,4-4,4 | |
| 35-2890 | Мантія | 3,4-5,6 | |
| 70—150(400) | … Астеносфера | — | |
| 2890-5100 | Зовнішнє ядро | 9,9-12,2 | |
| 5100-6378 | Внутрішнє ядро | 12,8-13,1 |
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Більшість (99,79 %) маси кори припадає усього на 9 елементів, масові частки яких представлені в наступній таблиці[4]:
Оскільки кисень і кремній є найбільш поширеними елементами, їх сполуки — силікати, є основними породооутворюючими породами земної кори.
Див. також[ред. | ред. код]
- Континентальна земна кора
- Океанічна земна кора
- Перехідні зони «континент-океан»
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики: монографія / О. М. Марченко, К. Р. Третяк, А. Я. Кульчицький та ін. ; за заг. ред. О. М. Марченка, К. Р. Третяка ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 308 c. : іл., 6 окр. арк. іл. — Бібліогр.: с. 294—304 (221 назва). — ISBN 978-617-607-206-5
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Третяк П. Р. Лісівнича історія. Навчальний посібник. — Львів, 2002.
Источник
Внутрішня будова Землі. Типи земної кори
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас>> Географія: Внутрішня будова Землі. Типи земної кори
Людство завжди цікавило, що насправді міститься всередині Землі. Досі ніхто не спромігся побувати там. Навіть найглибша бурова свердловина світу сягає тільки 12 км. Але це незначна глибина порівняно з розмірами нашої планети. Якщо уявити Землю у вигляді яблука, то ця надглибока свердловина навіть не порушить його шкірку.
Згідно з науковими даними у будові нашої планети розрізняють три основні частини: ядро, мантію та земну кору (мал. 2).
Ядро — наймасивніша (найщільніша) внутрішня частина Землі. Воно складається з речовин, що мають властивості металів.
Радіус ядра становить близько 3 500 км.
Температура в ядрі досягає 4 000 — 5 000°С.
Мантія — найбільша за об’ємом частина планети (4/5 об’єму Землі). Речовина мантії перебуває в твердому стані. Тільки на глибині близько 150 — 200 км від поверхні у верхній частині мантії є в’язкий шар — астеносфера. Температура речовини мантії з наближенням до поверхні Землі знижується від 4000° до 1 000°С.
Вище від мантії лежить земна кора — верхня тверда оболонка літосфери. Товща земної кори становить 5 — 10 км під океанами, 70 — 80 км — у горах на суходолі. Порівняй із товщею мантії та ядра — це наче тонка плівка.
Будова й типи земної кори
Отже, земна кора має різну потужність під материками та океанами, що пояснюється віком і різним складом гірських порід.
На материках (континентах) виокремлюють три основні шари: верхній, що складається з осадових порід; середній — гранітний з переважанням твердих гірських порід; нижній — базальтовий, який сформувався в основному в процесі застигання магми. Він залягає на верхньому шарі мантії й має суцільне поширення.
Позаяк під океанами земна кора молодша за материкову, там є два шари — осадовий і базальтовий. Відповідно виділяють два типи земної кори: континентальний та океанічний. У перехідній зоні між материками й океанам и розрізняють субконтинентальний та субокеанічний типи.
Мал. 2
Земна кора разом із верхньою частиною мантії (до шару астеносфери) утворюють тверду оболонку Землі — літосферу. Отже, товща літосфери становить 150 — 200 км.
Висновки
1. Людству ще бракує знань щодо будови Землі. Учені вважають, що Земля поєднує декілька оболонок, які перебувають у постійній взаємодії і становлять географічну оболонку.
2. Внутрішня будова Землі складається з ядра, мантії та земної кори.
3. Земна кора — це верхня тверда оболонка Землі. За походженням поділяється на три типи: континентальний, океанічний та перехідний. Земна кора разом з верхньою частиною мантії утворюють літосферу.
О.Я.Скуратович, Р.Р.Коваленко, Л.І.Круглик, Географія, 6 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів
Онлайн бібліотека з підручниками і книгами з географії, плани-конспекти уроків по всім предметам, завдання з географії для 6 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний — Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов —
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-2019© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других «взрослых» тем.
Разработка — Гипермаркет знаний 2008-2019
Ждем Ваши замечания и предложения на email: 
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: 
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Земля в розрізі від ядра до екзосфери. Ліва картинка не в масштабі.
Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний — близько 6355,5 км[1], середній — 6371 км[2]) і складається з декількох оболонок.
Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями. В центрі розташоване ядро Землі з радіусом близько 1250 км, яке в основному складається із заліза та нікелю.
Далі йде рідка частина ядра Землі (яка складається в основному з заліза) з товщиною близько 2200 км. Потім 2900 км в’язкої мантії, що складається з силікатів і оксидів, а зверху доволі тонка, тверда земна кора. Вона також складається з силікатів та оксидів, але збагачена елементами, які не зустрічаються в мантійних породах. Наукове розуміння внутрішньої будови Землі базується на спостереженнях топографії і батиметрії, спостережень гірських порід у відслоненнях, зразках піднятих на поверхню з великих глибин в результаті вулканічної активності, аналізі сейсмічних хвиль, які проходять крізь Землю, вимірюванні гравітації областей Землі та експериментах з кристалічними твердими тілами при тисках і температурах, характерних для глибоких надр Землі.
Маса[ред. | ред. код]
Для оцінки маси Землі та її середньої густини може бути використано силу її гравітаційного притягання. Астрономи також можуть розрахувати масу Землі за її орбітою та впливом на близькі планетарні тіла.
Маса Землі становить 5,97219×1024 кг[2], її об’єм — близько 1,08321×1021 м3[2], звідки середня густина Землі — 5513 кг/м3.
Будова[ред. | ред. код]
Будову Землі можна класифікувати за двома принципами: за механічними властивостями, такими як реологія, або за хімічними властивостями. Механічно вона може бути розділена на літосферу, астеносферу, мезосферу, зовнішнє ядро та внутрішнє ядро. Хімічно Землю можна розділити на земну кору, верхню мантію, нижню мантію, зовнішнє ядро та внутрішнє ядро.
Геологічні шари Землі знаходяться на наступних глибинах під поверхнею[3]:
Шари Землі вивчаються непрямими методами, з допомогою вимірювання часу поширення заломлених та відбитих сейсмічних хвиль, створених землетрусами. Ядро не пропускає поперечні хвилі, а швидкість поширення хвиль відрізняється в різних шарах. Зміни у швидкості сейсмічних хвиль між різними шарами викликає їх заломлення у відповідності до закону Снеліуса.
Ядро[ред. | ред. код]
Вивчення будови Землі за допомогою хвиль, утворених землетрусом. Суцільними лініями позначено P-хвилі (поздовжні), штриховими лініями — S-хвилі (поперечні). Літерою K позначено поздовжні обмінні хвилі.
Порівнюючи середню густину Землі (5513 кг/м3[2]) з середньою густиною верхніх частин земної кори (2670 кг/м3[4]), можна зробити висновок, що матеріали з великою густиною наявні в надрах Землі, зокрема в ядрі. Ще один доказ високої густини ядра дає сейсмологія. Сейсмічні вимірювання показують, що ядро ділиться на дві частини — тверде внутрішнє ядро з радіусом ≈ 1220 км і рідке зовнішнє ядро з радіусом ≈ 3400 км[5].
Густини знаходяться в межах від 9900–12200 кг/м3 у зовнішньому ядрі і 12600–13000 кг/м3 у внутрішньому[6].
Зовнішнє ядро відділяється від внутрішнього розривом Леманн-Буллен.
Мантія[ред. | ред. код]
Товщина земної кори в кілометрах
Мантія Землі простягається до глибини 2890 км, що робить її найтовстішим шаром Землі. Тиск у нижній мантії сягає близько 140 ГПа (1,4·106атм). Мантія складається з силікатних порід, багатих (у порівнянні із земною корою) залізом та магнієм. Високі температури в мантії роблять силікатний матеріал достатньо пластичним, щоб могла існувати конвекція речовини в мантії, що виходить на поверхню через розломи в тектонічних плитах. Плавлення і в’язкість речовини залежать від тиску і хімічних змін в мантії. В’язкість мантії коливається від 1021 до 1024Па·с в залежності від глибини[7]. Для порівняння, в’язкість води складає близько 10−3 Па·с, а пеку — 107 Па·с.
Межею між ядром Землі та мантією є розрив Гутенберга[en].
Кора[ред. | ред. код]
Земна кора має товщину від 5 до 70 км. В залежності від складу, будови та деяких інших характеристик виділяють материкову та океанічну земну кору.
Материкова кора є товстішою (від 25–45 км на платформах до 60–80 км в областях гороутворення), і поділяється на три шари — осадовий, «гранітний» і «базальтовий» (два останні розділяються поверхнею Конрада).
Океанічна кора лежить в основі океанічних басейнів, має товщину 5–10 км і, на відміну від материкової земної кори, не має «гранітного» шару.
Межею між земною корою та мантією є поверхня Мохоровичича.
Див. також[ред. | ред. код]
- Поверхня Мохоровичича
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Джеффрис Г. Земля, ее происхождение, история и строение, пер. с англ. — М., 1960.(рос.)
- Магницкий В. А. Внутреннее строение и физика Земли. — М., 1965.(рос.)
- Ботт М. Внутреннее строение Земли, пер. с англ. — М., 1974.(рос.)
- Жарков В. Н. Внутреннее строение Земли и планет. — 2 изд. — М., 1983.(рос.)
- Kruglinski, Susan. «Journey to the Center of the Earth.» Discover(англ.)
- Lehmann, I. (1936) Inner Earth, Bur. Cent. Seismol. Int. 14, 3-31(англ.)
- Schneider, David (October 1996) A Spinning Crystal Ball, Scientific American(англ.)
- Wegener, Alfred (1915) «The Origin of Continents and Oceans»(англ.)
Источник
Тема: Внутрішня будова Землі. Земна кора.
Знаннєвий компонент: формувати систему знань про внутрішню будову Землі та сформувати поняття «земна кора» та «літосфера»;
Діяльнісний компонент: продовжити розвивати уміння працювати з картами атласу та схемами;
Ціннісний компонент: виховувати інтерес до пізнання природи Землі.
Обладнання: підручники, атласи, карта, мультимедіа, кубики Лего, технологічні картки на географічний практикум.
Основні поняття: внутрішня будова, земна кора, літосфера, астеносфера, мантія, ядро, типи земної кори.
Тип уроку: урок формування ключових компетентностей.
Хід уроку.
І. Організаційний момент.
Привітання! Доброго дня! Сьогодні ми з вами здійснимо незвичну подорож до центру Землі. У цю подорож запрошую Вас не тільки я, ай герої однойменного роману письменника Жюль Верна «Подорож до центру Землі» — професор Ліндеброк та його племінник Аксель.
Їх подорож розпочалася на о.Ісландія, а завершилась на о. Сицилія, і весь свій шлях вони пройшли під землею. (на великій карті прапорцями вказати маршрут подорожі) Алекс стверджував що ця подорож є безнадійною, тому що під землею гаряче і вони можуть просто згоріти, а професор стверджував що всі речовини під земною корою знаходяться в твердому стані і що їм нічого не загрожує.
Я хочу запросити вас у подорож щоб ви самостійно з’ясували з яких частин складається земна кора, дали визначення таким поняттям як «земна кора» та «літосфера», провели географічний практикум та визначили як неоднорідність складу Землі впливає на її рух та чому під землею гаряче.
Перш ніж вирушити у подорож мені хотілось би дізнатись, чи погоджуєтесь ви з твердженням «Запорукою вдалою подорожі – є гарний настрій». У кожного з вас на партах лежать смайлики, оберіть смайлик з тим настроєм який відповідає вам.
Я рада , що всі у доброму гуморі і ми можемо вирушати. Але залишились останні приготування. Всі свої спостереження під час подорожі ви будете заносити до маршрутних листів (які знаходять на парті).
З курсу природознавства ви знаєте, що Земля складається з трьох основних частин: ядро, мантія, земна кора (слайд). За допомогою підручника стр. 74-75, схеми в атласі стр.14 давайте заповнімо таблицю в якій дамо характеристику кожній частині.
Внутрішні частини Землі | Потужність | Температура | Склад і стан речовин |
Земна кора | 5-70 км | Базальт, граніт, осадові гірські породи, твердий | |
Астеносфера (верхня частина манії) | 150-200 км | 1000° С | кристалічні гірські породи, розріджена і пластична |
Мантія | 2900 км | 4000 ° С -1000° С | кристалічні гірські породи, розжарені і тверді |
Зовнішнє ядро | 2200 км | 4000 ° С | залізо та домішки нікелю рідкий |
Внутрішнє ядро | 1280 км | 5000 ° С | залізо та домішки нікелю твердий |
Ми з вами з’ясували, що речовини в різних частинах внутрішньої будови Землі знаходяться в різних агрегатних станах. (рідкому та твердому). Пропоную провести географічний практикум та з’ясувати як неоднорідність складу Землі впливає на її рух. Для початку пропоную порівняти внутрішню будову Землі з курячим яйцем. Якщо не брати до уваги довгасту форму яйця, то подібність безумовно є. (маршрутний лист). Жовток – розпечене ядро, білок – мантія, тонка, тверда шкарлупа – земна кора.
Експеремент: покладіть курячі яйця на стіл. Під цифрою 1 – варене яйце, під цифрою 2 – сире., та спробуйте їх розкрутити.
Що повинно вийти? Варене яйце легко розкручується і обертається впродовж кількох секунд. Сире яйце погано розкручується й швидко зупиняється.
Чому? На обертання яйця впливає його внутрішня будова. Варене яйце всередині тверде й розкручується разом зі шкарлупою. Сире яйце всередині рідке, і тому воно починає обертатися не одночасно з шкарлупою, а із запізненням і повільніше. Така поведінка рідкого вмісту примушує яйце, що обертається, збовтуватися і воно швидко зупиняється. Частина земної мантії і зовнішня частина ядра теж рідкі. Через те, що земля в середині не тверда, як і сире яйце, вона під час обертання теж бовтається. Але якщо під час обертання яйця це одразу впадає у вічі, то «збовтування» земної кулі дуже незначне і його можна помітити лише в результаті багаторічних спостережень.
Наступне питання яке ми розглянемо, це чому під Землею гаряче. Зверніть увагу на таблицю., що відбувається з температурними показниками з просуванням у глиб Землі? ( перегляд відео Чому під землею гаряче)
Температурний режим кори визначається внутрішнім теплом Землі і лише тонкий при поверхневий шар (у помірних широтах — до 20 м) прогрівається Сонцем і відчуває сезонні коливання температури). Пересічна температура в земній корі зростає на 3°С при заглибленні на кожні 100 м, тобто так звана температурна сходинка у земній корі становить 33 м.
Який запис ми повинні зробити у маршрутному листі в колонці «температура» (Температура зростає на 3°С кожних 100 м.) Доречи, першим хто довів що при опусканні в глибокі шахти спостерігається підвищення температури був житель чешського міста Яхимова Геогр Бауер у першій половині ХVІ століття. Бауер був місцевим лікарем та лікував гірників та цікавився гірничою справою. Він написав наукову працю «Про гірничу справу та металургію», яка аж до ХVІІІ століття залишалась фундаментальною працею з гірничої справи.
Задача:
Температура повітря на Землі 20 о С. Ми на глибині 5 км. Якою буде температура на глибині 5 км?
5000 м/100м = 50 . Отже, 50 х 3 оС = 150 оС Відповідь: 150 оС + 20 оС = 170 оС
Отже, температура в земній корі зростає на 3°С при заглибленні на кожні 100 м.
Земна кора – це зовнішній твердий шар землі, який має різну потужність від 5-75 км. Земна кора є двох типів :материкова та океанічна. Перша сформувалась під материками, інша під океанами. Давайте разом спробуємо створити моделі різних типів земної кори, використавши кубики ЛЕГО (червоний колір – базальтовий шар, зелений колір – гранітний шар, жовтий колір – осадовий шар).
А зараз за допомогою карти «Товщина земної кори» давайте визначимо де на земній кулі сформувалась найпотужніша земна кора, а де найтонша. (Гімалаї – найпотужніша, океани – найтонша).
Земна кора та верхня частина мантії утворюють літосферу, тверду оболонку Землі.
Ви можете поцікавитись звідки ці дані? Вивченням внутрішньої будови Землі займаються вчені – геологи. Геологія відносна молода наука., хоча люди добували корисні копалини ще до нашої ери. Незважаючи на досягнення сучасної науки і техніки, надра Землі залишаються майже не доступними для людини й тому таємничими. Хто ж допомагає людині вивчати будову та розвиток Землі: природа (Великий каньйон, виверження вулканів, будівництво шахт і свердловин). Але прямі методи не розкривають повної картини у побудові Землі тому вчені використовують непрямі методи, до яких належить сейсмічний (з грец. коливання, землетрус)
Отже, ми розглянули всі питання, які повинні були дослідити під час подорожі. А зараз я пропоную зіграти у гру, та з’ясувати, як ми запам’ятали матеріал. (Гра Quzizz)
Підсумок. Рефлексія
Сьогодні на уроці я ………….
Здійснити самооцінку своєї власної діяльності (поставити оцінку у маршрутному листі)
Домашнє завдання. П.16, опрацювати, повторити основні терміни. Придумайте розповідь про мандрівку до центру Землі.
Источник
