Зони кори головного мозку вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кінцевий мозок з глибинними структурами
Кінце́вий мо́зок (лат. telencephalon), чи великий мозок — є найрозвиненішою і з філогенетичного погляду новою частиною головного мозку, що безпосередньо пов’язана з найскладнішими проявами психічної та інтелектуальної діяльності людини. Кінцевий мозок розвивається з переднього мозкового міхура, складається з сильно розвинених парних частин — правої та лівої півкулі і з’єднує їх серединні частини[1][2].
Півкулі розділені поздовжньою щілиною, в глибині якої лежить пластинка білої речовини, що складається з волокон, що з’єднують дві півкулі, — мозолисте тіло. Під мозолистим тілом розташований звід, що являє собою два вигнутих волокнистих тяжа, які в середній частині з’єднані між собою, а спереду і ззаду розходяться, утворюючи стовпи та ніжки зводу. Спереду від стовпів зводу розташована передня спайка. Між передньою частиною мозолистого тіла і зведенням натягнута тонка вертикальна пластинка мозкової тканини — прозора перетинка.
Півкулі великого мозку покриті зверху корою мозку — шаром сірої речовини, утвореного нейронами з понад 50 різновидів. Під корою у великих півкулях розташована біла речовина, що складається мієлінізованих волокон, більша частина яких з’єднує кору великих півкуль з іншими відділами та центрами головного мозку. В глибині білої речовини розташовані скупчення сірої речовини — базальні ганглії. Шар білої речовини, що зветься внутрішньою капсулою, відмежовує півкулі від таламуса проміжного мозку[3][1].
Долі великих півкуль головного мозку
Структура кінцевого мозку[ред. | ред. код]
У кожну півкулю нервові імпульси (сигнали) надходять з протилежної сторони тіла та простору. Права півкуля керує органами лівої частини тіла та отримує інформацію зліва. Ліва, навпаки, регулює роботу органів правої частини тулуба і сприймає інформацію справа. Цю інформацію вони отримують через органи чуттів.
Поверхня півкуль, ніби плащем, вкрита корою, що охоплює приблизно 44 % обсягу кожної півкулі. Кора утворена сірою речовиною. Вона складається з нейронів, розташованих у вигляді шести основних шарів.
У дорослої людини налічують приблизно 12-14 млрд нейронів. З віком збільшується не кількість клітин, а лише їхня поверхня і кількість відростків, переважно дендритів. Нейрони кори зв’язані між собою численними зв’язками. Кожен нейрон має до 10 тис. зв’язків з іншими нейронами. Саме наявність величезної кількості зв’язків між нейронами визначає унікальні властивості кори головного мозку людини[4].
Головний мозок — латеральна поверхня
Права та ліва півкулі мозку відокремлені одне від одного поздовжньою щілиною.[5] У кожній півкулі розрізняють три поверхні — латеральну (бокову), медіальну (внутрішню) і нижню, а також три краї — верхній, медіальній (внутрішній) і нижній, та три полюси — лобний, потиличний і скроневий. Плащова частина мозку ділиться з допомогою щілин і борозн на частки, часточки та звивини.[5] Щілини чи первинні борозни глибокі та належать до постійних утворень мозку. З’являються вони на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку і розділяють півкулі на долі.[6] Рельєф півкуль визначається в основному вторинними і третинними борознами. Їх формування відбувається на 7-8 році життя. Третинні борозни найчастіше мають індивідуальний малюнок та в основному рельєф великих борозен має однаковий вигляд.
Кора головного мозку. Звивини та бороздки в розрізі.
Великі борозни й щілини розділяють кожну півкулю на 6 часток: лобову, тім’яну, потиличну, скроневу, острівцеву і лімбічну. На латеральній поверхні півкулі розрізняють центральну (роландову) борозну і бокову (сільвієву) борозну. Спереду від центральної борозни розташована лобова частка, з-заду — тім’яна. Знизу лобова частка відокремлена боковою борозною від скроневої частки. Тім’яно-потиличною борозною потилична частка відокремлена від тім’яної. В глибині бокової борозни розташована острівцева частка (чи острівець). Ця частка прикрита частинами тім’яної, скроневої та лобової часток. На медіальній поверхні півкулі поруч із мозолистим тілом розташована його лімбічна частка, що відокремлена від інших часток поясною борозною.[1][7].
Лобова частка[ред. | ред. код]
- (Див. Лобова частка (мозок))
На латеральній поверхні лобової частки в її задньому відділі вздовж центральної борозни проходить передцентральна борозна. Між центральною і передцентральною борознами розташована передцентральна звивина.
Від центральної борозни до лобового полюса відходять верхня і нижня лобові борозни. Таким чином лобова частка має ще верхню, середню і нижню лобові звивини. Від бокової борозни відходять передня горизонтальна борозна і її висхідна гілка, що ділять нижню лобну звивину на три частини: оперкулярну — розташовану між нижнім відділом передцентральної борозни та боковою борозною, триангулярна — між обома гілками бокової борозни, орбітальна — перед передньою горизонтальною борозною.
На медіальній поверхні лобової частки розташована медіальна лобова звивина. До лобової долі належать також передня частина парацентральної часточки, що є продовженням передцентральної звивини на медіальній поверхні півкулі. Нижню поверхню лобової долі інколи називають орбітальною. Паралельно її медіальному краю проходить нюхова борозна, в якій лежить нюхова цибулина, нюховий тракт і нюховий трикутник, що продовжується в передню дірчасту речовину мозку. Латерально від нюхової борозни проходять непостійні очноямкові (орбітальні) борозни, що обмежують медіальну, передню, задню і латеральну орбітальну звивини.
Функціональна характеристика лобної долі[ред. | ред. код]
В ділянці передцентральної звивини лобової частки розташоване кіркове ядро рухового аналізатора. Цю ділянку ще називають сенсомоторною корою. Сюди приходить частина аферентних волокон від таламуса, що несуть проприоцептивну інформацію від м’язів і суглобів тіла. Тут також починаються спадні шляхи до стовбура мозку і спинного мозку, що забезпечують можливість свідомої регуляції рухів (пірамідні шляхи). Ураження цієї ділянки кори призводить до паралічу протилежної половини тіла.
У задній третині середньої лобової звивини лежить центр письма. Ця зона кори дає проєкції до ядер окорухових черепних нервів, а також за допомогою корково-коркових зв’язків взаємодіє з центром зору в потиличній частці та центром управління м’язами рук і шиї в предцентральна звивині. Ураження цього центру призводить до порушень навичок письма під контролем зору (аграфія).
У тріангулярній і оперкулярній частинах нижньої лобової звивини розташовується мовноруховий центр (центр Брока). Він має яскраво виражену функціональну асиметрію. При його руйнуванні в правій півкулі втрачається здатність регулювати тембр й інтонації, мова стає монотонною. При руйнуванні мовнорухового центру зліва незворотно порушується мовна артикуляція аж до втрати здатності говорити чітко (афазія) та співу (амузія). При часткових порушеннях може спостерігатися аграматизм — нездатність правильно будувати фрази.
В ділянці передньої та середньої третини верхньої, середньої та частково нижньої лобової звивини розташована розлога передня асоціативна зона кори, що здійснює програмування складних форм поведінки (планування різних форм діяльності, ухвалення рішень, аналіз отриманих результатів, вольове підкріплення діяльності, корекція мотиваційної ієрархії тощо). Ділянка лобного полюса і медіальної лобової звивини пов’язана з регуляцією активності емоціогенних ділянок мозку, що входять в лімбічну систему, і має стосунок до контролю над психоемоційними станами. Порушення в цій ділянці мозку можуть призвести до змін того, що заведено називати «структурою особистості» і позначитися на характері людини, її ціннісних орієнтаціях, інтелектуальної діяльності.
Орбітальна ділянка містить центри нюхового аналізатора і тісно пов’язана в анатомічному і функціональному плані з лімбічною системою мозку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Козлов В. И., Цехмистренко Т. А. Анатомия нервной системы / Учебное пособие для студентов. М.: Мир, 2008 с., ил. Архівовано 19 жовтень 2012 у Wayback Machine.
- ↑ Arnould-Taylor, William (1998). A Textbook of Anatomy and Physiology. Nelson Thornes. с. 52. Процитовано 27 January 2015.
- ↑ Angevine, J.; Cotman, C. (1981). Principles of Neuroanatomy. NY: Oxford University Press.
- ↑ Кора головного мозку. Структура і функції
- ↑ а б Rosdahl, Caroline; Kowalski, Mary (2008). Textbook of Basic Nursing (вид. 9th). Lippincott Williams & Wilkins. с. 189. Процитовано 28 January 2015.
- ↑ Gilbert, Scott F. (2014). Developmental biology (вид. 10th). Sunderland, Mass.: Sinauer. ISBN 978-0-87893-978-7.
- ↑ Kandel, Eric R., ред. (2006). Principles of neural science (вид. 5th). Appleton and Lange: McGraw-Hill. ISBN 978-0-07-139011-8.
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Поля Бродмана (або зони Бродмана) — це ділянки кори головного мозку, людини та інших приматів, визначені згідно з особливостями їхньої цитоархітектоніки, тобто, гістологічної структури та організації клітин.
Історія[ред. | ред. код]
Деякі з важливих полів Бродмана. Де: Primary somatosensory cortex — первинна соматосенсорна кора Primary motor cortex — первинна моторна (рухова) кора; Wernicke’s area — зона Верніке; Primary visual area — первинна зорова зона; Primary auditory cortex — первинна слухова кора; Broca’s area — зона Брока.
Поля Бродмана були вперше визначені й пронумеровані німецьким анатомом Корбініаном Бродманом (нім. Korbinian Brodmann) на основі цитоархітектоніки нейронів, який він вивчав у корі головного мозку за допомогою фарбування клітин за Ніслем. Бродман опублікував свої карти областей кори головного мозку у людини, мавп та інших видів у 1909 році[1] поряд з багатьма іншими висновками та спостереженнями щодо загальних типів клітин і структурної організації кори ссавців.[2] Аналогічна, але більш докладна карта кори була опублікована Костянтином фон Економо (нім. Constantin von Economo) і Георгом Н. Koскінасом (нім. Georg N. Koskinas) в 1925 році.[3]
Сучасне значення[ред. | ред. код]
Поля Бродмана активно й докладно обговорюються, дискутуються, уточнюються, і перейменуються протягом майже століття й залишаються найбільш широко відомими і часто цитованими структурами цитоархітектонічної організації кори головного мозку людини.
Багато з полів Бродмана, початково визначені виключно за їхньою нейрональною організацією, пізніше були асоційовані відповідно до кореляції з різними корковими функціями. Наприклад, Поля 3, 1 & 2 – первинна соматосенсорна кора; поле 4 є первинною моторною корою; поле 17 є первинною зоровою корою, а поля поля 41 і 42 найбільше корелюють із первинною слуховою корою. Визначення відповідності процесів Вищої нервової діяльності до ділянок кори головного мозку й прив’язка до конкретних полів Бродмана здійснюється за допомогою нейрофізіологічних досліджень, функціональної магнітнорезонансної томографії та інших методик (так як це було, наприклад, зроблено з прив’язкою зон Брока мовлення й мови до полів Бродмана 44 і 45). Однак, за допомогою функціональної візуалізації можна тільки приблизно визначити локалізацію активації мозкових процесів у полях Бродмана. А для точного визначення їхніх меж в кожному окремому мозку потрібно гістологічне дослідження.
Огляд[ред. | ред. код]
Класифікація областей кори за Бродманом. Латеральна поверхня (Lateral surface) й медіальна поверхня (Medial surface)
Різні частини кори головного мозку залучені до різних пізнавальних і поведінкових функцій. Відмінності можна виявити декількома шляхами:
- досліджуючи симптоматику при локальних пошкодженнях конкретних зон;
- фіксуючи регіональну активність та зв’язки з підкірковими структурами за допомогою методик функціональної візуалізації (типу Ф-МРТ);
- вивчаючи регіональні відмінності клітинної архітектури мозку.
Вчені створили декілька карт кори головного мозку на основі відмінностей, які видно з допомогою мікроскопа. Але карти, створені Корбініаном Бродманом стали найбільш широко вживаними. Корбініан Бродман розділив кору на 51 різних полів і призначив кожному ряду (багато з цих полів були потім ще додатково подрібнені)[4].
Топографічна карта первинної моторної кори, що ілюструє контроль певних кіркових зон над частинами тіла. Пальці ніг (toes), стопа (foot), нога (leg), стегно (thigh) живіт (abdomen) тулуб (trunk), спина (back), плече (shoulder), рука (arm), лікоть (elbow), зап’ястя (wrist), пальці (fingers), голова (head), повіки (eyelids), щоки 9cheeks), щелепи (jaws), губи (lips), язик (tongue).
Багато ділянок мозку, виділені Бродманом, мають свої власні складні внутрішні структури. У ряді випадків ділянки мозку описані в особливих топографічних картах, де видно як ближні ділянки кори відповідають за суміжні частини тіла. Простий приклад цього виду представництва первинної моторної кори є смужка тканини, що йде уздовж переднього краю центральної борозни. Електрична стимуляція кори в будь-якій точці викликає м’язові скорочення у відповідній частині тіла. Це «соматотопічне» представництво, однак не розподілені рівномірно. Голова, наприклад, представлена регіоном приблизно в три рази, більшим за зону для всієї спини й тулуба. Розмір зони корелює з точністю моторного контролю і сенсорної дискримінації («розділової здатності» відчуттів). Області губ, пальців і язика особливо великі, щодо пропорційного розміру представлених частин тіла.
У зорових областей, карти ретинотопічні, тобто відображають топографію сітківки, шар фоторецепторів у задній частині ока. І в цьому випадку представництво є нерівномірним: центральна ямка—область в центрі поля зору репрезентувана значно більше за периферію.
В слуховий області, карта в основному тонотопічна. Звуки обробляються в залежності від частоти (тобто високі й низькі тони) підкірковими слуховими ділянками, і це відображається в первинній слуховій зоні кори. Як і в випадку з візуальними, існує ряд тонотопічних кіркових карт, кожна з яких відображає обробку певних звуків відповідними ділянками.
У топографічній карті іноді можуть бути показані більш тонкі рівні просторової структури. В первинній зоровій корі, наприклад, де основна організація ретинотопічна і клітини, які реагують на переміщення й ті, які реагують на просторову орієнтацію, відокремлені один від одного.
Поля Бродмана для людини та інших приматів[ред. | ред. код]
- Поля 3, 1 & 2 – Первинна соматосенсорна кора
- Поле 4 – Первинна моторна (рухова) кора
- Поле 5 – Соматосенсорна асоціативна кора
- Поле 6 – Премоторна кора й допоміжна моторна кора (або вторинна моторна кора)
- Поле 7 – Візуально-моторна кора
- Поле 8 – Містить фронтальні очні поля
- Поле 9 – префронтальна дорзолатеральна кора
- Поле 10 – Передня префронтальна кора (найбільш ростральна частина верхньої й середньої лобової звивин)
- Поле 11 – Орбітофронтальне поле (орбітальна та пряма звивини та частина ростральної ділянки верхньої лобової звивини)
- Поле 12 – Орбітофронтальне поле (колишня частина BA11, відноситься до ділянки між верхньою лобовою звивиною й нижньою ростральною борозною)
- Поле 13 і Поле 14 – належать до острівцевої кори
- Поле 15 – Передня частина скроневої частки, найближча до острівцевої кори й частина острівцевої кори, найближча до скроневої частки.
- Поле 16 – Частина острівцевої кори
- Поле 17 – Первинна зорова кора (V1)
- Поле 18 – Вторинна зорова кора (V2)
- Поле 19 – Асоціативна зорова кора (V3,V4,V5)
- Поле 20 – Нижня скронева звивина
- Поле 21 – Середня скронева звивина
- Поле 22 – Верхня скронева звивина, вважається, що її каудальна частина містить Область Верніке
- Поле 23 – Задньо-вентральна поясна кора
- Поле 24 – Передньо-вентральна поясна кора
- Поле 25 – Підколінна ділянка (англ. Subgenual area), частина вентромедіальної префронтальної кори[5]
- Поле 26 – Ектоспленіальна ділянка, частина ретроспленальної ділянки кори
- Поле 27 – Частина парагіпокампальної звивини
- Поле 28 – Вентральна енторінальна кора
- Поле 29 – Ретроспленальна поясна кора
- Поле 30 – Aгранулярне ретролімбічне поле. Частина поясної кори
- Поле 31 – Задньо-дорзальна поясна кора
- Поле 32 – Передньо-дорзальна поясна кора
- Поле 33 – Частина передньої поясної кори
- Поле 34 – Дорзальна енторінальна кора (На парагіпокампальній звивині)
- Поле 35 – Перірінальна кора (в рінальній звивині)
- Поле 36 – Екторінальна кора, нині частина перірінальної кори (в рінальній звивині)
- Поле 37 – Веретеноподібна звивина
- Поле 38 – Темпорополярна ділянка (найбільш ростральна частина верхньої і середньої скроневої звивини)
- Поле 39 – Кутова звивина, деякі автори вважають, що вона містить область Верніке
- Поле 40 – Супрамаргінальна звивина. На думку деяких авторів, входить до ділянки Верніке
- Поля 41 і 42 – Слухова кора
- Поле 43 – Первинна смакова кора
- Поле 44 – частина нижньої лобової звивини. Кришечка (лат. Pars opercularis), входить у Центр Брока
- Поле 45 – Трикутна ділянка (лат. Pars triangularis), частина нижньої лобової звивини, входить у Broca’s area
- Поле 46 – Дорзолатеральна префронтальна кора
- Поле 47 – частина нижньої лобової звивини, орбітальна ділянка (лат. Pars orbitalis)
- Поле 48 – Ретросубікулярна ділянка (лат. Pars Retrosubicularis, невелика частина медіальної поверхні скроневої частки біля основи гіпокампа)
- Поле 49 – Парасубікулярна ділянка у миші, пацюка і приматів
- Поле 52 – Навколоострівцева ділянка (біля з’єднання скроневої частки й острівцевої кори)
(*) Поле зустрічається у приматів, але відсутнє у людини.
Деякі з оригінальних областей Бродмана були подрібнені, наприклад, «23А» і «23в».
Карта латеральної поверхні (клікабельна)[ред. | ред. код]
Карта медіальної поверхні (клікабельна)[ред. | ред. код]
Критика[ред. | ред. код]
Коли фон Бонін і Бейлі побудували карту мозку для макаки , вони знайшли опис Бродмана неадекватним і написали: «Бродман (1907), дійсно, склав карту людського мозку, яка широко розповсюдилась, але, на жаль, дані, на яких воно базується, не були опубліковані». На противагу карті Бродмана вони використовували цитоархітектонічну схему Костянтина фон Економо і Георга Н. Коскінаса, опубліковану в 1925 р. яка мала «єдиний прийнятний докладний опис кори головного мозку людини».
Див. також[ред. | ред. код]
- Головний мозок
- Кора головного мозку
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Brodmann K (1909). Vergleichende Lokalisationslehre der Grosshirnrinde (de). Leipzig: Johann Ambrosius Barth.
- ↑ Garey LJ. (2006). Brodmann’s Localisation in the Cerebral Cortex. New York: Springer. ISBN 978-0387-26917-7.
- ↑ Economo, C.; Koskinas, G.N. (1925). Die Cytoarchitektonik der Hirnrinde des erwachsenen Menschen (de). Wien & Berlin: Springer.
- ↑ Principles of Anatomy and Physiology 12th Edition — Tortora, Page 519-fig. (14.15)
- ↑
Fales CL, Barch DM, Rundle MM, Mintun MA, Snyder AZ, Cohen JD, Mathews J, Sheline YI (February 2008). Altered emotional interference processing in affective and cognitive-control brain circuitry in major depression. Biol. Psychiatry 63 (4): 377–84. PMC 2268639. PMID 17719567. doi:10.1016/j.biopsych.2007.06.012.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- [1] — Поля Бродмана, й латералізація функцій у півкулях
- Бродман, Марк Дубін (Mark Dubin) поля Бродмана.
- Поля Бродмана в корі, залучені до мовних функцій.
Источник
Інші завдання дивись тут…
ВЕЛИКИЙ (КІНЦЕВИЙ) МОЗОК – вищий відділ центральної нервової системи.
Загальна довжина всіх кровоносних судин півкуль становить близько 560 км.
У довжину півкулі сягають 17 см, у ширину — 14 см, у товщину 1,3 — 4,5 мм.
На великий мозок припадає 85 % маси мозку.
У більшості людей (80 — 90 % становлять правші) домінантною є ліва півкуля.
Ліва півкуля більш активно задіяна в обробці математичної і мовної інформації (центри мови, письма, лічби, читання, пам’яті).
Права більш важлива для креативності, артистичних здібностей, сприйняття мистецтва (центри музичної та абстрактної пам’яті, запам’ятовування геометричних і художніх образів).
Великий мозок складається з двох півкуль, з’єднаних мозолистим тілом.
Півкулі великого мозку — це утвори кінцевого мозку, що мають виражену складчасту поверхню й забезпечують обробку інформації та формування складних форм поведінки людини
Розрізняють праву та ліву півкулі, вони відповідають за мову, мислення, рухи кінцівок. У середині кожної півкулі розташований шлуночок мозку.
Розподіл функцій між півкулями:
• ліва півкуля відповідає за такі важливі функції: мовлення, читання, письмо, лічбу, аналіз, інтелект;
• права півкуля відповідає за образне сприйняття, уяву, почуття, синтез та інтуїцію.
Мозолисте тіло складається з нервових волокон.
Значення мозолистого тіла: через нього здійснюється зв’язок між обома півкулями.
Функції великого мозку:
• керує діяльністю інших відділів головного мозку;
• керує спинним мозком;
• забезпечує психічну діяльність (пам’ять, мислення, мова, поведінка)
СТРУКТУРА ПІВКУЛЬ.
ПІДКІРКА — ЕВОЛЮЦІЙНА СТАРА ЧАСТИНА ПІВКУЛЬ.
• Основна маса кінцевого мозку.
• Утворена білою речовиною — відростками нейронів, які разом з нервовими волокнами, спрямованими до кори, утворюють низхідні та висхідні провідні шляхи основи півкуль, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи.
• В білій речовині основи півкуль містяться скупчення нервових клітин — підкіркові (базальні) ядра сірої речовини, які передають імпульси від кори до проміжного мозку. Містить також скупчення сірої речовини — гіпокамп, нюхову цибулину.
Базальні ядра — це скупчення сірої речовини, які беруть участь у регуляції складних рухових актів (допоміжних рухів під час ходіння, мімічні рухи тощо), кровообігу, регуляції тонусу скелетних м’язів та здійснення орієнтувальних, захисних, харчових рефлексів, а також виливають на формування поведінки людини.
Гіпокамп — центр лімбічної системи, який бере участь у формуванні пам’яті, процесах запам’ятовування й навчання.
Лімбічна кора (від лат. limbus [лімбус] — кайма, облямівка, край) — частина навколо мозолистого тіла, до якої примикають скупчення підкіркових ядер.
Лімбічна система — лімбічна кора і скупчення підкіркових ядер (окремі ядра таламуса, гіпоталамус, гіпокамп тощо) — функціональне об’єднання структур мозку, що визначає підсвідому (інстинктивну) поведінку, зокрема здобування їжі, захист, орієнтування, розмноження, також відповідає за емоції й потреби, за виникнення відчуттів задоволення — незадоволення, регулює рівень уваги, сприйняття, відтворення емоційно значущої інформації, сприймання запаху, світла, формування пам’яті. Розміщена навколо верхньої частини стовбура головного мозку.
Значення лімбічної системи: забезпечують загальне пристосування організму до змін довкілля і визначають інстинктивну поведінку.
Функції лімбічної системи:
• бере участь в емоційній та інстинктивній поведінці;
•підтримує сталість внутрішнього середовища організму.
КОРА ПІВКУЛЬ, АБО МАНТІЯ.
Кора функціонує як єдине ціле, є матеріальною основою психічної діяльності людини (пам’ять, мова, мислення та регуляція поведінки людини пов’язані саме з корою).
У корі виділяють нову кору (більша частина), давню, стару та проміжну.
Кора має товщину від 1 до 4 мм.
Загальна площа кори становить приблизно 2,2 м2, з яких дві третини знаходяться у борознах та звивинах.
Кора становить приблизно 44% від об’єму півкуль.
Кількість нейронів кори може змінюватися в межах 109—1010, і кожен має від 7 до 10 тис. зв’язків із сусідніми клітинами, що визначає гнучкість, стійкість і надійність функцій кори
Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, має складну будову. У корі великих півкуль міститься близько 14 млрд нейронів, розташованих у 6 шарів.
• Кора людини добре розвинута.
• Вкриває ззовні півкулі. Кора півкуль відтворює форму черепа.
• Утворена сірою речовиною (тілами нейронів), проміжки між якими заповнені клітинами нейроглії та містять нервові волокна і кровоносні судини.
• Від кори всередину мозку відростки нейронів та нервові волокна до кори утворюють низхідні та висхідні нервові шляхи, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи.
• Має функціональні зони: чутливу, рухову, асоціативну.
• Формує звивини (складки) та борозни (заглиблення).
• Шість шарів кори утворені нейронами різних форм і функцій
Нейрони кори великого мозку.
Нейрони кори головного мозку розміщені в шість шарів, мають тісний зв’язок і функціонують як одне ціле.
Кожний шар кори складений з нейронів певною виду. Лише зовнішній (верхній) утворений короткими відростками нервових клітин. Головна частина інформації надходить у кору до зірчастих клітин 3 — го шару та пірамідальних клітин 4 — го шару.
Нейрони кори взаємодіють так, що передача інформації в горизонтальному напрямку неефективна, що пов’язано зі значною кількістю коротких аксонів.
Нейрональна колонка — це сукупність вертикально розташованих нейронів у корі головного мозку, що проходить через її шари. Саме колонка і є основною структурно — функціональною одиницею кори півкуль людини, що здійснює обробку інформації.
Малі колонки містять від 80 до 120 нейронів майже в усіх зонах мозку.
Загалом у корі людини нараховується близько 2 x 105 таких колонок.
Колонки поєднуються між собою горизонтальними зв’язками й утворюють нейронні ансамблі.
Простір між тілами й відростками нервових клітин кори заповнений нейроглією та капілярами.
Звивини – складки різних розмірів, у які зібрана кора півкуль.
Борозни — заглиблення, що знаходяться між звивинами, у них сховані понад 2/3 поверхні кори, що збільшує її загальну поверхню.
Кількість борозен та звивин у людей приблизно однакова, але рельєф, який вони утворюють, у кожної людини свій.
Три найбільші борозни півкуль: бічна (найглибша борозна відділяє скроневу частку від лобової та тім’яної), центральна (відокремлює лобову частку від тім’яної) і потилично-тім’яна (відділяє потиличну частку від тім’яної), які обмежують частки півкуль, причому кожна частка має ще чималу кількість менших борозен, між якими розташовані звивини.
Особливості зовнішньої будови півкуль великого мозку людини пов’язані із сильно вираженою складчастою поверхнею, що має індивідуальний характер, закладається ще до народження й розвивається до періоду статевої зрілості.
Формування звивин та борозен.
1) Складки півкуль починають формуватися ще в зародковому розвитку.
2) У новонароджених уже є первинні, вторинні й третинні борозни, але вони продовжують розвиватися й після народження, особливо до 1 — 2 років.
3) До 7 — 12 років борозни й звивини вже мають такий вигляд, як у дорослої людини.
Чотири основні частки великого мозку.
| Частка | Зона |
| Лобна, що розміщена у передній центральній звивині, спереду від центральної борозни. | Розміщується рухова зона (забезпечує рухи м’язів і суглобів тіла), руховий центр мови (забезпечує здатність людини писати речення й вимовляти слова), зона розпізнавання запахів, відповідає за розвиток мовлення, мислення, почуттів і вправних довільних рухів, увагу, емоції. Функція: планування, контроль поведінки людини та регуляція рухів. |
| тім’яна, що розміщена позаду від центральної борозни | Розміщена зона шкірно — м’язової чутливості — дотик, біль, температура, смак. Функція: розпізнавання смаків, відчуття дотику, температури, болю, положення у просторі. |
| скронева | Розміщена зона слуху (слуховий центр мови), зона смаку, гіпокамп (своєю формою нагадує морського коника та бере участь у формуванні пам’яті). Пов’язані з цією частиною мозку ядра сірої речовини відіграють важливу роль в координації рухів і регуляції положення тіла, а також в мотивації дій людини. Функція: аналіз слухової інформації, сприйняття слів, формування пам’яті, навчання, емоції. |
| потилична | Розміщена зона зору, тому нормальний зір у людини можливий, якщо потилична доля не ушкоджена. Основна функція: регуляція зорового сприйняття, зорова чутливість, розпізнавання образів, форми і кольору об’єктів |
Розрізняють основні поля, що відрізняються будовою та функціями: шкірно — м’язова, рухова, слухова, нюхова, смакова, зорова зони.
У заглибині бічної ямки мозку лежить невеличка частка — острівець. Основна функція: розпізнавання смаку. Ймовірно відповідає за перистальтику шлунка, слиновиділення, нудоту та інші фізіологічні реакції
Зони кори головного мозку за функціями.
| Назва зони | Характеристика | Функція |
| Чутливі (сенсорні) | Одержують імпульси від рецепторів й аналізують їх. Розміщуються проекції всіх нейронів — рецепторів будь-якого виду чутливості — для кожного з них є відповідний нейрон сенсорної зони кори. Під час збудження зон у людини виникають відповідні відчуття. Ураження кори зон спричиняє порушення роботи відповідних органів чуттів. | У шкірній зоні сприймаються й аналізуються сигнали від дотику до тіла, дії на нього тепла або холоду, больових впливів. У зоні суглобово — м’язової чутливості сприймаються зміни напруження м’язів. Подразнення ділянок слухової зони зумовлюють сприйняття звуків. Імпульси від зорових рецепторів аналізуються зоровою зоною, смакових — смаковою зоною, нюхових – нюховою. |
| Асоціативні зони | Поєднують діяльність рухових і сенсорних чутливих зон, забезпечують взаємодію усіх відчуттів, аналізують і зберігають інформацію, з ними пов’язані навчання, мовлення, мислення, свідомість | З діяльністю асоціативних зон найбільше пов’язані вищі психічні функції: пам’ять, мова, мислення, свідомість і регулювання поведінки. Створюються цілісні образи об’єктів навколишнього світу |
| Рухові, або моторні | Надсилають імпульси до робочих органів (м’язів) Поранення або інші ушкодження кори рухової зони призводять до паралічу м’язів тіла (втрата здатності рухатися). | Нервові імпульси зони зумовлюють скорочення певних груп м’язів, що забезпечує рух м’язів тіла |
АСОЦІАТИВНІ ЗОНИ.
Розміщення зон: охоплюють більшу частину кори та знаходяться поряд з чутливими зонами (у них аналізується, зберігається і перетворюється інформація, отримана від чутливих зон).
Завдання асоціативних зон: розшифрування інформації від органів чуттів, що дозволяє оцінювати взаємне положення об’єктів у просторі, визначати обриси предметів, не дивлячись на них, оцінювати положення частин власного тіла, порівнювати сприйняття, отримувані у даний момент з тими, що є у пам’яті.
Значення: дають змогу людині контролювати і планувати будь — який вид діяльності.
Зорові поля — чутливе (забезпечує зір) і асоціативне (розпізнавання предметів, які ми бачимо).
Слухові поля — чутливе (сприймає звуки), асоціативне (розпізнає їх).
Смакове поле знаходиться в районі бічної звивини.
Рухові поля для контролю м’язової активності (керують м’язами гортані, глотки, рота, а також дихальних м’язів, що контролюють силу повітряного потоку), причому рухові поля правої півкулі контролюють діяльність м’язів лівої половини тіла, а лівої півкулі — правої половини.
Нюхове поле — заховане в глибині центральної борозни біля основи півкуль.
Обличчя представлене в обох півкулях.
Особливо велика площа ділянки, яка керує рухами кисті руки, язиком, мімічними м’язами. Ділянка кори, де виникають імпульси, що керують м’язами гортані, глотки, рота, а також дихальних м’язів, що контролюють силу повітряного потоку, вона відповідальна за вміння розмовляти — це так зване поле Брока (назване на честь дослідника, що встановив його існування).
Єдиної мовної зони немає, а ділянки, що відповідають за мову, містяться в корі скроневої, лобової та тім’яної часток, ураження їх супроводжується розладом мови. Скоординована діяльність імпульсів дає змогу перетворювати думки у звук, при цьому мовні поля у правші локалізуються лише у лівій півкулі, а у шульги — лише у правій.
РУХОВІ ЗОНИ.
Усі рухи людини поділяють на:
• рефлекторні (виникають у відповідь на подразнення і відбуваються
за участі спинного мозку та стовбура головного мозку);
• довільні (здійснюються свідомо, цілеспрямовано; їх виконують за участі різних відділів центральної нервової системи та обов’язково кори великого мозку).
Рухова зона кори може збуджуватися:
• імпульсами, що надходять до неї від органів чутливими шляхами через спинний мозок, стовбур мозку, мозочок (постійно коригує тривалі рухи) і таламус;
• збудження в руховій зоні можуть виникати й під впливом свідомої свідомої думки чи наміру.
Розміри збудженої ділянки рухової зони залежать не від маси м’язів, а від складності й точності рухів.
Кіркові центри рухової зони (м’язів кінцівок, тулуба та шиї) розміщуються так: внизу містяться ділянки, що відповідають за рухи голови та тулуба, а у верхньому відділі — за нижні кінцівки.
Відповідь рухової зони:
1) Імпульси передаються руховим нейронам (мотонейронам) цієї зони, аксони яких пучками прямують донизу та сполучаються з руховими нейронами ядер черепно — мозкових або спинномозкових нервів.
2) Нерви надсилають сигнали до груп м’язів, скорочення яких спричиняють або координують складні й точні довільні рухи.
ЗНАЧЕННЯ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ:
• відповідає за сприйняття інформації (зорової, слухової, смакової та нюху), яка надходить у мозок від різних рецепторів, перетворення й аналіз сигналів, формування відповідної реакції організму на ці сигнали;
• керує складними рухами;
• осередок усіх вищих функцій організму (мова, мислення);
• носій людського інтелекту.
Надходження інформації про подразники — сигнали від підкоркових структур: ядер таламуса, ретикулярної формації, чутливих нюхових і зорових нейронів (І — ІІ пари черепно — мозкових нервів) тощо завдяки розвиненій мережі провідних шляхів.
Низхідними шляхами кора сполучена з усіма ефекторними центрами, що розташовані нижче (центри стовбура, мозочка, гіпоталамуса проміжного мозку і спинного мозку).
Асиметричність функціонування кори великих півкуль.
У кожну півкулю нервові імпульси надходять із протилежної сторони тіла та простору.
У кожної людини одна з півкуль є головуючою (домінантною): у правшів — ліва півкуля, у лівшів — права.
Наприклад, при дотику до лівої руки, спочатку спричиняється збудження у відповідній зоні правої півкулі кори, та з?
